10.2. Особливості надання інформації з обмеженим доступом контролюючим органам

Можливість отримання представником контролюючого чи правоохоронного органу інформації з обмеженим доступом підприємства залежить насамперед від правомірності дій такого посадовця.

За чинним законодавством України громадяни можуть мати доступ до окремих видів інформації у зв'язку з виконанням своїх посадових або службових обов’язків. Звичайно, у таких випадках громадяни обмежені у праві доступу до інформації лише тими повноваженнями, які має відповідний орган державної влади, місцевого самоврядування, з яким громадяни пов'язані трудовими відносинами.

Службовці державних організацій і органів, що проводять перевірки підприємця, одержують доступ до комерційної таємниці на підставі нормативно-правових актів, що регламентують діяльність відповідних державних органів і організацій.

Наприклад, Закон України «Про міліцію» визначає права міліції при проведенні перевірок суб’єктів господарювання: одержувати безперешкодно й безкоштовно від підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й об’єднань громадян на письмовий запит відомості (у тому числі й такі, що складають комерційну й банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що перебувають у провадженні міліції.

Обсяг доступу представників органів державної влади до комерційної таємниці обмежується характером перевірки, про що вказується в документах на перевірку. За розголошення комерційної таємниці службовці державних органів і організацій несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Окремі законодавчі акти передбачають особливі повноваження посадових осіб щодо доступу до інформації. Так, Закон України «Про статус народного депутата України» визначає права народного депутата України на забезпечення інформацією та на її використання.

На вимогу народного депутата посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості - не пізніш, як у п’ятиденний строк, необхідні інформацію і документацію. Народному депутату надано право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається після взяття народним депутатом письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці.

Особливістю правового статусу народного депутата України є те, що він не зобов'язаний повідомляти про джерело інформації, яку він використовує. Крім того, народний депутат не може розголошувати інформацію, яка стала йому відомою під час здійснення депутатських повноважень, якщо ця інформація:

• була йому надана під час підготовки чи розгляду питань, що були розглянуті на закритих засіданнях Верховної Ради України та її органів;

• є конфіденційною чи таємною відповідно до закону і стала йому відомою у зв’язку з виконанням депутатських повноважень.

Особливий правовий статус з огляду на право доступу до інформації, як зазначалося, мають і журналісти. Здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов’язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» . Журналіст зокрема має право:

• на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;

• відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;

• відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;

• на вільний доступ до статистичних даних, архівних ,бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;

• переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;

• на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до oофіційних документів;

• звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;

• на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

Особливу інформаційну дієздатність щодо доступу до інформації мають співробітники суду, правоохоронних, контрольно-ревізійних та податкових органів, які виконують службові завдання. Так, наприклад, Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» передбачає, що обмеження не поширюються на працівників державних архівних установ, суду, правоохоронних, контрольно-ревізійних та податкових органів, які виконують службові завдання, щодо доступу:

• до конфіденційної інформації про особу,

• до інформації у випадках передачі за договором до державних архівних установ, архівних відділів міських документів Національного архівного фонду, що не належали державі, територіальним громадам,

• до інформації у випадках, коли архівні установи, засновані на приватній формі власності, обмежили доступ до документів Національного архівного фонду з метою забезпечення збереженості документів і захисту прав та законних інтересів власників документів або інших осіб.

Законом можуть бути передбачені інші випадки, коли зазначені обмеження не застосовуються.

Наступний приклад особливого правового статусу учасників інформаційних відносин, пов’язаних з доступом до інформації. Співробітникам підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» при наявності передбачених зазначеним законом підстав надається право:

• опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

• знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави.

Особливий правовий статус має і такий представник правоохоронного органу прокуратури як прокурор. Так, Законом України «Про прокуратуру» встановлено, що статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора або слідчого безкоштовно. При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право доступу до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»; вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення.

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов’язків надається право одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об’єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

У разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право:

• одержувати в установленому законом порядку на письмову вимогу керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України від митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форми власності) інформацію і документи про операції, стан рахунків і руху коштів на них за конкретний проміжок часу (з розшифруванням сум, дати призначення та контрагента платежу), вклади, внутрішньо-та зовнішньоекономічні угоди, а також завірені копії документів, на підставі яких було відкрито рахунок конкретної юридичної або фізичної особи. Отримання від банків відомості, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо – не пізніш як протягом 10 діб;

• одержувати в установленому законодавством порядку за письмовими запитами керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування України.

Співробітникам органів міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» визначено основні завдання спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Одним із цих основних завдань є збір, обробка, аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Для реалізації Держфінмоніторингом цієї функції згаданим законом його наділено відповідними повноваженнями. Так, згідно з частиною другою статті 13 цього закону Держфінмоніторинг відповідно до покладених на нього завдань отримує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання на запит інформацію, необхідну для реалізації покладених на нього завдань. Стаття 14 цього закону надає Держфінмоніторингу право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію (у тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю), необхідну для виконання покладених на нього завдань.

У відповідності зі ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одними з основних функцій податкових органів є здійснення контролю за:

• своєчасністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів),

• валютними операціями,

• дотриманням порядку проведення розрахунків готівкою за товари (послуги) у встановленому законом порядку,

• наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності і ліцензій на проведення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торговельних патентів;

- обліком платників податків, інших платежів;

- виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

- проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів і т.д.

Для реалізації зазначених вище функцій органи державної податкової служби згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зокрема мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі представлених податкових декларацій, звітів і інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їхньої подачі),

- а також планові і позапланові виїзні перевірки своєчасності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного законодавства платниками податків;

- здійснювати контроль за:

- дотриманням порядку проведення розрахунків готівкою за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

• наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на проведення видів господарської діяльності;

- одержувати в платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають підчас перевірок і стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби;

- запрошувати платників податків або їхніх представників для перевірки правильності нарахування і своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків;

- одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України і комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки і (або)копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду про обсяг і обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб’єктів підприємницької діяльності;

- одержувати безоплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб– платників податків і зборів (обов’язкових платежів) від платників податків, а також Національного банку України і його установ...;

- при проведенні перевірок вилучати в підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських і бухгалтерських документів, що свідчать про утаювання (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків і зборів (обов’язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду – вилучати оригінали первинних фінансово-господарських і бухгалтерських документів зі складанням опису, що скріплюється підписами представника органа державної податкової служби і платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення в суб’єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподатковування.

Ведення журналу здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах з метою недопущення несанкціонованих перевірок. Журнал не підлягає вилученню, прошивається суб’єктом підприємницької діяльності і завіряється печаткою і підписом директора або власника (для юридичних осіб) або тільки підписом (для фізичних осіб) суб’єкта підприємницької діяльності.

Представник контролюючого органа перед початком перевірки повинен обов’язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, і поставити свій підпис.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, у тому числі подзвонивши до відповідного контролюючого органа.

Відмовлення особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право в триденний термін надіслати письмове повідомлення до відповідного контролюючого органа про факт відмови особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі.

Розглянемо випадки, коли підприємця перевіряють відділи по боротьбі з економічними злочинами органів МВС України. Відповідно до Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 510 головними задачами цього підрозділу кримінальної міліції МВС України є:

- своєчасне припинення злочинів у сфері економіки і запобігання їм;

• аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці і своєчасне інформування про них органів виконавчої влади;

• виявлення і припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності;

• виявлення причин і умов, що сприяють здійсненню правопорушень у сфері економіки, і здійснення заходів щодо їхнього усунення.

ДСБЕЗ користуються правами, передбаченими законами України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом. Зокрема, при наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську й іншу підприємницьку діяльність, що спричиняють кримінальну відповідальність, працівники ДСБЕЗ мають право:

безперешкодно входити в приміщення підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (крім іноземних дипломатичних представництв), у виробничі приміщення, склади, сховища, використовувані громадянами для заняття підприємництвом;

вилучати необхідні матеріалипро кредитні і фінансові операції, матеріальні цінності, кошти, а також сировину і продукцію у встановленому законодавством порядку; опечатувати каси, приміщення, місця збереження документів, грошей і товарно-матеріальних цінностей;

вимагати обов’язкового проведення перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої і фінансової діяльності підприємств, установ і організацій; одержувати від посадових і матеріально-відповідальних осіб пояснення про факти порушення законодавства;

вилучати в громадян і посадових осіб документи, що мають ознаки підробки, а також речі, предмети і речовини, вилучені з цивільного обігу і знаходяться в громадян без спеціального дозволу, а також безгосподарне майно й у встановленому порядку вирішувати питання про його приналежність;

одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій і громадян інформацію, за винятком випадків, коли законом установлений спеціальний порядок її одержання;

Закон України «Про міліцію» визначає права міліції, у тому числі ДСБЕЗ, при проведенні перевірок суб’єктів господарювання:

одержувати безперешкодно і безкоштовно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й об’єднань громадян на письмовий запит відомості (у тому числі і такі, що складають комерційну і банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Одержання від банків інформації, що містить банківську таємницю, здійснюється в порядку й обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

за рішенням суду в присутності понятих і керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вимагати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення,

вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органа міліції робити з них копії з залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, описів документів, з яких виготовлені копії.

Іноді підприємця перевіряють органи державного нагляду за охороною праці. Положення про Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю (Держнаглядпраці), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 50. Це Положення встановлює, що Держнаглядпраці здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Держнаглядпраці має право:

утворювати експертні і робочі групи, залучати спеціалістів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, представників об’єднань громадян (за погодженням з їх керівниками), а також громадських інспекторів праці для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до його компетенції, та громадян (на їх вимогу) у разі проведення перевірки за їх зверненням;

одержувати у встановленому законодавством порядку від органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього задач;

Посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їхні заступники, державні інспектори праці) мають право:

безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред’явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки дотримання законодавства про роботу і загальнообов’язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень. Вимагати від роботодавців або працівників необхідні пояснення. Для проведення перевірки роботодавцем надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються з цією метою інші належні умови.

У якості висновку відзначимо наступне. Проведення перевірок різними суб’єктами в більшості випадків припускає їх право одержувати інформацію про діяльність підприємців. Але законодавство України містить ряд гарантій захисту інтересів суб’єктів підприємництва в ході перевірок. Основна рекомендація - будь-які дії контролюючих органів по одержанню інформації від підприємця повинні залишати «документальні сліди». Для цього необхідно вести журнали реєстрації перевірок суб’єкта підприємницької діяльності. Відмовлення ж особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.

При цьому, суб’єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, подзвонивши до відповідного контролюючого органа.