logo search
ShPORI_EKONOM_TEOR

10) Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності.

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Власність визначає:

  1. Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва;

  2. Специфічність дій економічних законів певної економічної системи;

  3. Цілі та мотиви виробництва;

  4. Характер розподілу і споживання створеного продукту;

  5. Класову і соціальну структуру суспільства;

  6. Панівну систему політичної та економічної влади.

Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Головним об’єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілій інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.

Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:

Об’єкти власності – це все те , що можна привласнити чи відчужити:

Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності:

Правомочність володіння – це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв’язку з річчю. Володіння може бути фактичним і юридичним, законним та незаконним, давнішнім.

Правомочність користування – це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.

Правомочність розпорядження – це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження, або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

У сучасній економічній науці господарській практиці розвинутих країн Заходу застосовується ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом представником інституціоналізму А. Оноре запропонована система прав власності, яка складається з 11 елементів:

1) Право володіння;

2) Право користування;

3) Право управління (право вирішувати , хто і як забезпечуватиме використання благ).

4) Право на дохід(право на володіння результатами використаних благ).

5) Право суверена на капітальну вартість (право на використання, відчуження, зміну чи знищення блага);

6) Право на безпеку( право на захист від експропріації або від пошкодження в навколишньому середовищі);

7) Право на передачу благ у спадок;

8) Право на безстроковість володіння благом;

9) Заборона на використання шкідливим способом;

10) Право на відповідальність (можливість стягнення блага на сплату боргу);

11) «Зворотній» характер прав власності, тобто повернення переданих кому небудь правочинностей після закінчення терміну угоди або достроково у випадку порушення її умов, тощо.