63. Теорія мультиплікатора.

Поняття мультиплікатора. Слово «мультиплікатор» у перекладі з латинської мови означає множник. Саме поняття «мультиплікатор» і його принцип були вперше описані в економічній теорії англійським економістом Р. Капом в 1931 p., ще до появи роботи Дж. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.). За Кейнсом, мультиплікатор — це числовий коефіцієнт, який показує залежність змін доходу від змін інвестицій. Мультиплікатор використовується для визначення числового коефіцієнта, що показує, у скільки разів зміниться (зросте чи зменшиться) національний доход при певній конкретній зміні (збільшенні чи зменшенні) інвестицій. З приводу цього Дж. Кейнс зазначав, що у разі, коли здійснюються додаткові інвестиції, отримуваний доход зростає на суму, яка в к разів перевищує суму, на яку збільшені інвестиції.

Цю залежність можна проілюструвати простим прикладом. Припустімо, що приріст інвестицій становить 200 тис. грн., а приріст доходу Д, зумовлений додатковими вкладеннями, — 600 тис. грн. Тоді мультиплікатор дорівнюватиме:

МП = 600 тис. грн / 200 тис. грн =3.

Це означає, що 1 грн інвестицій /дала приріст 3 грн доходу Д. Зазначена модель мультиплікатора МП, будучи статичною, показує разовий вплив дії інвестицій / на величину доходу Д. Отже, мультиплікатор є тим коефіцієнтом або числом, на яке слід помножити приріст інвестицій, щоб дати прогнозні оцінки майбутньому зростанню національного доходу. Це можна виразити такою нормативною моделлю:

АД = МП * А.

Для визначення стану рівноваги економіки доцільніше використовувати іншу модель мультиплікатора, яка ґрунтується на повторюваності ефекту первинних інвестицій:

MnQ = 1 / 1 - ГССп.

Ефект мультиплікаційного процесу МПС прямо пропорційно залежить від величини граничної схильності до споживання ГССП: зі зменшенням ГССи зменшується МПС, зі збільшенням ГССП збільшується і МПе.

Оскільки 1 - ГССП = ГСЗ, то ефект мультиплікатора можна подати через граничну схильність до заощадження.

МПС = 1 / ГСЗ.

Межу розгортання мультиплікатора визначає гранична схильність до заощадження ГСЗ: чим менша ГСЗ, тим більший мультиплікатор; і навпаки — чим більша ГСЗ, тим менший мультиплікатор. У міру наближення граничної схильності до 1 збільшується затухання мультиплікаційного процесу. Мультиплікаційний процес припиняється саме тоді, коли ГСЗ дорівнює 1

Отже, доход зростатиме доти, доки обсяг інвестицій не зрівняється з обсягом передбачуваних заощаджень. Рівновага між заощадженнями 3 та інвестиціями (або 3-І) досягається в результаті рухливості попиту і пропозиції. Проте вона можлива не завжди і не в кожній ситуації, оскільки насправді є багато чинників, які цьому не сприяють. А це ще раз вказує на те, що розглянутий ефект мультиплікатора є ефектом короткотермінової економічної рівноваги.

Сучасні економісти розглядають мультиплікаційний процес у часі, тобто використовують динамічну теорію мультиплікатора. За цією теорією мультиплікація вже не розглядається як короткотерміновий акт, а отже, мультиплікаційний ефект є ефектом не короткотермінової, а довготермінової загальної економічної рівноваги.

Динамічна модель мультиплікатора показує вплив державних асигнувань на процес відтворення не тільки і не стільки в момент їхнього використання, скільки в ті періоди, коли виявляється власне вплив зроблених державних витрат.

Сучасні економісти стверджують, що мультиплікацію можуть викликати не тільки екзогенні чинники (наприклад, державні асигнування), а й ендогенні (внутрішні) чинники. Це підтверджують такі нові види мультиплікатора, як мультиплікатор споживання, кредитний, податковий, банківський тощо.