87). Концептуальні засади економічної безпеки.
Структура економічної безпеки. У процесі розбудови незалежної держави, передусім відстоювання економічної незалежності, виникає проблема економічної безпеки.
Економічна безпека — стан незалежності держави у формуванні й розвитку власної економічної системи та комплекс заходів щодо її забезпечення.
Матеріальною основою такої незалежності є власність народу на національне багатство. Зворотним боком економічного суверенітету є економічна небезпека.
Економічна небезпека — поступова втрата власності народу на своє національне багатство і здатності держави здійснювати незалежну політику в інтересах народу, а також поступове перетворення країни на сировинний придаток, джерело дешевих ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних тощо).
Оскільки сучасна система продуктивних сил формується із засобів праці, предметів праці, людини, науки, використовуваних людьми сил природи, інформації, форм і методів організації виробництва, то в її межах конкретними формами економічної безпеки держави є:
1) технічна й технологічна незалежність (техніка розглядається як синонім засобів праці);
2) сировинна незалежність;
3) кадрова незалежність;
4) наукова незалежність;
5) незалежність в освоєнні й використанні ядерної, сонячної та інших видів енергії (які є силами природи), або енергетична незалежність;
6) інформаційна незалежність;
7) незалежність у впровадженні власних форм і методів організації виробництва (організаційно-виробнича незалежність).
На основі цих форм незалежності формується економічна безпека країни в інших елементах економічної системи — відносинах економічної власності та в господарському механізмі. Зворотним боком цих процесів є відповідні форми економічної небезпеки.
Найважливішими передумовами формування економічної незалежності є кадрова, наукова та інформаційна. Кожна з цих форм має низку практичних параметрів та вимірів. Найпростішим для розв'язання названих проблем є досягнення організаційно-виробничої незалежності, найскладнішим — кадрової.
Кадрова безпека. Основні параметри кадрової незалежності зумовлені сутністю людини, яка визначається, насамперед, єдністю її біологічної (природної) та соціальної сторін.
Кадрова незалежність — здатність держави розвивати на рівні сучасних вимог системи освіти, охорони здоров'я, культури, зорієнтовані на усунення кадрової небезпеки, і формувати на цій основі патріотично налаштований кадровий потенціал.
Для повноцінної праці необхідне відтворення індивіда як природного явища — його фізичного, психічного та емоційного здоров'я. В Україні в останні 14 років генофонду нації загрожує небезпека: смертність удвоє перевищує народжуваність (за 1991—2004 pp. в країні померло на 5 млн. осіб більше, ніж народилося); Україна посідає перше місце в Європі за рівнем смертності працездатного населення й останнє — за рівнем народжуваності; середня тривалість життя чоловіків найнижча; лише третина школярів здорова; у 60—70% працівників народного господарства виявлено різні хронічні захворювання та функціональні розлади нервової системи, внутрішніх органів; половина юнаків призовного віку мають тяжкі захворювання; на різні хвороби страждають майже всі вагітні жінки; приблизно чверть населення уражають інфекційні хвороби, за темпами поширення СНІДу Україна випереджає всі країни Європи. Внаслідок цього до пенсійного віку доживає лише кожний другий працівник.
Мінімальний рівень заробітної плати в Україні у доларовому еквіваленті в 1997—2001 pp. становив приблизно 20 дол. на місяць, тобто менше 1 дол. на день, що, за міжнародними критеріями, є ознакою злиденності. Навіть у 2003 р. майже 60% населення не мали достатніх кощтів для забезпечення нормального харчування. Це означає лише часткову й незначну реалізацію в Україні власності на робочу силу.
Інший аспект вартості, а отже, власності на робочу силу в сучасних умовах, — соціальні витрати держави, які забезпечують колективне відтворення працівника за участю держави, їх джерелом є податки на заробітну плату та відрахування до фонду соціального страхування. Вилучаючи у такий спосіб приблизно третину заробітної плати, держава у розвинутих країнах здебільшого повертає її у вигляді витрат на освіту, охорону здоров'я, перекваліфікацію, виплату пенсій, допомогу безробітним та ін. В Україні мізерний обсяг соціальних витрат на одну людину, що також свідчить про часткову і незначну реалізацію цього аспекту власності на робочу силу.
Значне відставання має місце при виплаті на підприємствах найманим працівникам частини вартості робочої сили, яка безпосередньо не пов'язана з процесом праці (оплата відпусток тощо).
Всі три аспекти власності на робочу силу найманого працівника не набули в Україні адекватної економічної реалізації. Внаслідок цього відбувається масовий відплив з держави найбільш якісної продуктивної сили, що негативно позначається і позначатиметься в майбутньому на розвитку всієї економічної системи, значно послаблює економічний суверенітет країни (в тому числі науково-технічний потенціал країни, інтелект нації). Отримані ними під час праці за кордоном кошти лише частково компенсують втрати народного господарства від масової міграції робочої сили.
Формування людини-власника в Україні передбачає подолання відчуження працівників від засобів виробництва і створеного продукту, від управління власністю, досягнення реального плюралізму форм власності, усунення надмірної диференціації доходів та ін. Подолання процесу відчуження працівників від засобів виробництва є найважливішим елементом економічної безпеки країни в межах економічної власності. В Україні, однак, в 90-ті роки XX ст.— на початку XXI ст. відбувалося символічне перетворення працівників на власників, тривало широкомасштабне розкрадання державної власності. Через масове безробіття, низьку оплату робочої сили, мізерні витрати на соціальні цілі, за даними ООН, у 1997 р. Україна посідала 95-те місце серед країн світу за індексом розвитку (розраховується, виходячи з рівня життя, його тривалості, освіти населення), у 1994 р. — 45-те місце.
У сфері правових відносин сутність людини означає можливість її ставлення до різних об'єктів власності як до своїх, владу над речами, право володіння, користування і розпоряджання ними, формування правової культури тощо. В Україні внаслідок зубожіння переважної частини суспільства створюється правове поле нігілізму, вседозволеності, неповаги до законів держави, а через відчуження працівників від власності зменшується їх влада над речами, над різними об'єктами власності (засобами виробництва, інтелектуальною власністю та ін.). Це також загрожує суверенітету держави, призводить до зростання злочинності, насамперед економічної.
Наукова та інформаційна незалежність..
Наукова незалежність держави — здатність народу, особливо інтелігенції, засвоювати нові знання, технічні новації, постійно впроваджувати наукові винаходи у виробництво, досягати передових позицій хоча б у кількох пріоритетних галузях світової науки, здатність утримувати їх, забезпечення зростання кількості висококваліфікованих учених тощо.
Країна, яка значно відстає у створенні сучасних комп'ютерних та інформаційних технологій, роботизованих виробництв, стає інформаційною колонією розвинутих держав. В Україні інформаційна залежність посилюється також внаслідок зростаючої втрати інформаційного телепростору, низької питомої ваги книг, газет, журналів, що видаються українською мовою, комерціалізації та послаблення культурно-просвітницької функції преси, радіо, телебачення, дедалі більшого витіснення вітчизняного виробника теле- й радіопродукції тощо.
Інформаційна незалежність — здатність держави на основі інформаційних забезпечити організаціям, кожній особі отримання будь-якої інформації, накопиченої людством, а також власність держави на свій інформаційний простір.
Певну тривогу щодо економічної безпеки України викликають окремі рекомендації та пропозиції міжнародних фінансових організацій, які не завжди враховують соціально-політичні реалії в Україні, специфіку трансформації її економіки. Так, у 1997 р. МВФ було висунуто понад 40 умов надання кредитів, в 1998 р. — понад 50, у 1999 р. — понад 80.
Лібералізація імпорту сприяє проникненню зарубіжних фірм на український ринок, це ослаблює й без того невисоку конкурентоспроможність вітчизняних товарів, доводить власне виробництво до межі банкрутства. Розпродаж за заниженими цінами стратегічних об'єктів також послаблює економічну незалежність країни.
Досвід розвинутих країн підтверджує, що ядром сучасного господарського механізму є державне регулювання економіки, яке здійснюється насамперед економічними важелями. Неефективне використання такого досвіду в Україні зумовлює процеси, що загрожують її безпеці. Подолання негативних тенденцій у розвитку сучасних суспільно-економічних процесів дасть змогу українському народові утвердити свою незалежність загалом.
- Зародження економіко – теоретичних знань.
- 2). Предмет економічної теорії.
- 4). Методи дослідження економічної теорії.
- 5).Функції економічної теорії.
- 6). Економічні потреби та економічні інтереси суспільства.
- 9) Система виробничих(економічних)відносин.
- 10) Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності.
- 11). Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- 12) Технологічні можливості суспільства.
- 13). Форми економічних зв'язків і виробництва.
- 14). Еволюція форм вартості.
- 16). Гроші. Становлення і еволюція грошових відносин.
- 17). Сутність ринку та умови його функціонування.
- 19). Ринкова інфраструктура:зміст та елементи.
- Ринкова інфраструктура:
- 21). Попит і його детермінанти.
- 22). Пропозиція та її детермінанти.
- 23). Рівноважна ціна.
- 25. Суперечності ринкової економіки.
- 26. Державне регулювання ринкової економіки: необхідність і суть.
- 27. Економічні функції держави.
- 28. Методи державного регулювання ринкової економіки.
- 29. Кейнсіанська та неоліберальна концепції державного регулювання ринкової економіки.
- 30. Зміст перехідної економіки: загальне й особливе
- 31. Необхідність та форми роздержавлення економіки.
- 32. Соціальні наслідки роздержавлення та приватизації.
- 33. Демонополізація економіки.
- 34. Основні концепції реформування економіки України.
- 35. Домогосподарство як економічний суб'єкт господарювання.
- 36. Доходи та витрати домогосподарств, їхня структура.
- 37. Домогосподарство і ринок
- 38. Ринок праці та його специфіка
- 39. Суть та функції заробітної плати.
- 40. Організація заробітної плати.
- Трудові відносини. Соціальне партнерство. Соціальний трипартизм.
- 42. Суть та види витрат виробництва
- 43. Витрати виробництва у короткостроковому періоді. См.44
- 44. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- 45. Прибуток: суть, види та функції.
- 46. Ціна: суть та теорії. Загальні принципи ціноутворення.
- 47. Вплив ринку на ціну.
- 48. Види цін та їх класифікація.
- 49. Методи ціноутворення
- 50. Аграрні відносини, їхня специфіка.
- 51. Рентні відносини. Земельна рента.
- 52. Агропромисловий комплекс: сутність, структура та функції
- 53. Аграрна реформа в Україні.
- 54. Національна економіка: сутність та особливості формування.
- Національний (суспільний) продукт, його натурально-речовий та вартісний склад.
- 56. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- Система національних рахунків.
- 58. Визначення сукупного попиту та його детермінанти.
- 59. Сукупна пропозиція та її детермінанти.
- 60. Споживання та заощадження.
- 61. Інвестиції, їхня сутність. Детермінанти інвестицій.
- Макроекономічна рівновага: реальний обсяг виробництва та рівня цін.
- 63. Теорія мультиплікатора.
- Циклічність розвитку економіки. Теорії циклів.
- Безробіття: сутність, причини, типи і види, наслідки.
- 66. Особливості безробіття в Україні та методи його регулювання.
- 67.Інфляція: поняття, причини, вимірювання, види, наслідки
- 68. Регулювання інфляції. Крива Філіпса.
- 69. Інфляція в Україні: особливості та методи регулювання.
- 70. Грошові системи та їх еволюція.
- 71. Суть попиту на гроші, його компоненти.
- 72. Пропозиція грошей. Компоненти пропозиції грошей.
- 73. Ринок грошей. Суть і види кредиту.
- 74. Банки і банківська система.
- 75. Ринок цінних паперів.
- 76. Кредитно-грошова система.
- 77. Сутність фінансів та фінансова система.
- 78. Державний бюджет. Бюджетна система.
- 79) Податкова система та податкова політика.
- 80). Формування податкової системи в Україні.
- 81). Економічне зростання та його типи.
- 82). Поняття соціального прогресу та його напрями.
- 83). Рівень життя та його показники.
- 84). Соціальний захист населення.
- 85). Сутність економічного суверенітету та його види.
- 86).Структура економічного суверенітету України та шляхи його досягнення.
- 87). Концептуальні засади економічної безпеки.
- 88). Стратегія економічної безпеки.
- 89). Світове господарство:поняття та етапи його розвитку.
- 90). Міжнародний поділ праці.
- 91). Міжнародна торгівля.
- 92). Міжнародний рух капіталів.
- 93). Міжнародна міграція робочої сили.
- 94). Міжнародні науково-технічні зв'язки.
- 95). Спільне підприємництво:сучасні форми.
- 96). Еволюція світових валютно-фінансових систем.
- 97). Валютні ринки. Валютний курс.
- 99). Системи регулюваннягрошово-валютних відносин.
- 100.Міжнародні валютно-фінансові організації. Регіональні валютно-кредитні установи.
- 101). Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- 102).Шляхи трансформації суспільства: сутність та історичний аспект. Глобалізація.