logo search
економіка і ОВ

Ііі. Стратегія розвитку підприємства

Центральною ланкою системи планів є стратегія розвитку. Стратегія - це комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення.

Стратегія планування - сукупність взаємоузгоджених робіт по визначенню цілей та напрямків діяльності підприємства. Основою стратегічного планування є вибір цілей.

Система стратегічних цілей:

- багаторівнева (головна, супутні);

- довго-, середньо-, короткострокові цілі;

- різноманітні за змістом (виробництво, комерц. діяльність, соціальна діяльність тощо);

- нерівнозначна за об’єктом (підприємство в цілому або його підрозділ).

Місія - основна загальна ціль підприємства.

На основі знання місії формуються стратегічні цілі підприємства.

Систему стратегічних цілей мають характеризувати наступні показники:

- кон’юнктура ринку;

- прибутковість;

- виробництво продукції;

- виробничий потенціал;

- впровадження нововведень;

- фінанси тощо.

Після визначення місії починається діагностичний етап стратегічного планування; починається із вивчення зовнішнього середовища господарювання. Аналіз чинників зовнішнього середовища дозволяє визначити можливості та загрози для підприємства, тобто позитивну чи негативну дію зовнішніх чинників.

Методи вибору стратегій.

Їх поділяють на дві групи:

методи однопродуктованого аналізу - в умовах виробництва обмежений асортимент продукції;

методи «портфельного» аналізу - при диверсифікаційному виробництві. Диверсифікація - одночасний розвиток багатьох, безпосередньо не пов’язаних між собою виробництв (розвиток у складі фірми або включення в неї різних виробництв).

Серед методів І групи найобгрунтованіший - метод PIMS, вперше реалізований компанією «Дженерал електрік» на поч 70-х рр. В основі - моделювання впливу стратегічних факторів на показники ефективності підприємства.

Моделювання дає відповіді на наступні питання:

які фактори є стратегічними і обумовлюють різницю в показниках ефективності для різних видів діяльності;

який рівень ефективності є нормальним в даних умовах;

як змінюється ефективність при певному рівні конкуренції.

Даний метод враховує дію як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Метод кривих освоєння базується на залежності обсягу витрат на виробництво продукції від загального обсягу виробництва. З допомогою даного методу можна встановити:

кількісні зміни витрат на виробництво при нарощуванні об’ємів продукції;

суму додаткових витрат на освоєння нової продукції;

період часу, який необхідний для того, щоб продукція стала беззбитковою.

Метод циклу життя виробу: освоєння (впровадження), зростання, зрілість, спад.

До ІІ групи відносяться методи, які всі практично є матричними.

Найпоширеніші:

метод запропонований Бостонською консультативною групою;

метод консультативної групи «Мак - Кінсі»;

метод Портера;

метод консультативної групи Шелп;

метод консультативної групи Артур Д. Лліпел.

Різновиди стратегій:

- стратегія зростання - намір підприємств збільшувати об’єм продажу, прибутку тощо;

- стратегія стабілізації - діяльність підприємства в умовах нестабільності обсягів продаж та прибутку;

- стратегія виживання - застає за умов глибокої кризи в діяльності підприємства.