Іі. Поняття управління і його необхідність

Підприємство – це система відкрита, що може існувати лише за умови активної взаємодії з оточуючим середовищем. Узгоджені дії підприємства з факторами зовнішнього середовища (забезпечення правових норм функціонування, формування адекватних рішень у взаємовідносинах з постачальниками, споживачами, конкурентами, внутрішніми структурами; побудова прогнозів, результатів розвитку і діяльності; облік специфічних дій соціально-культурних і політичних факторів реалізується через систему управління).

Управляння – це систематичний вплив на підприємство чи його структури (підрозділи, цехи, служби…) з цілю забезпечення його життєдіяльності, узгодженості роботи і досягнення кінцевого результату.

Іншими словами, це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для досягнення цілей підприємства.

Очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці. Існують дві форми поділу праці: горизонтальна і вертикальна.

Горизонтальна – на складові частини загальної діяльності, шляхом розподілу роботи на окремі на окремі завдання. Таким чином, виникли підрозділи підприємства, які виконують певні частини загального завдання.

Оскільки робота поділена між підрозділами, хтось повинен координувати їх дії. Виникає необхідність відокремлення управлінської праці. Формування рівнів управління здійснюються за допомогою вертикального поділу. Отже, управління – це діяльність, пов’язана з координацією роботи інших людей.

Цілі управління – створити сприятливі умови для виробництва і реалізації максимально можливої кількості високоякісної продукції з найвищою економічною ефективністю.

Принципи управління:

економічність – max доход при min затратах;

пропорційність – постановка задач і визначення шляхів їх здійснення розробляється таким чином, щоб виробнича діяльність не викликала диспропорцій у розвитку промисловості;

особиста матеріальна зацікавленість – реалізація цього принципу означає постійні матеріальні і моральне заохочення працівників за результати праці;

єдиноначальність – в главі будь-якої ланки стоїть вищий керівник, котрий несе відповідальність по всім положенням статуту підприємства, має право користуватися своїм підписом для банківських та ін. юридичних документів;

самоуправління – діє в підрозділах, де власником ресурсів являється трудовий колектив (АТ, МП, К^оо та ін.).