Тема 1.3 методи і методичні прийоми економічного аналізу

ЛЕКЦІЯ 1.3.1 Методи проведення аналізу господарської діяльності

Серед розмаїтості різних методів проведення економічного аналізу можна відокремити традиції методи, які застосовуються і в інших дисциплінах для обробки і вивчення інформацій, це такі як: порівняння, графічний, середніх і відносних чисел, аналітичного групування, балансування.

1. Порівняння - це метод, в процесі якого невідоме (досліджуване) явище чи показник співвідносяться з вже відомим явищем чи базовим показником з метою визначення відмінностей між ними чи відхилень від базової величини.

За допомогою порівняння, наприклад, фактичних (звітних) даних з базовими можна визначити ступень виконання плану за місяць, квартал чи рік, а також перевірити обґрунтованість базових показників. Для цього фактичні дані у середньому за три-п’ять минулих років порівнюємо з даними плану поточного року. Існує багато і інших цілей, для вирішення яких використовується метод порівняння.

В економічному аналізі відокремлюють наступні види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одномірний і багатомірний.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового (планового, минулого періоду , середнього рівня досягнень науки і передового досвіду).

За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається структура економічних явищ I процесів шляхом розрахунку питомо) і ваги частин в загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його кількості), співвідношення частин цілого між собою (наприклад, власного і кредитного капіталу, основного і оборотного капіталу).

Трендовий аналіз застосовується при визначенні відносних темпів росту приросту показників за декілька років до рівня базисного року, тобто при досліджуванні рядів динаміки.

При одномірному порівняльному аналізу співвідношення виконують по одному чи декільком показникам одного об’єкту, чи декількох об’єктів по даному показнику.

За допомогою багатомірного порівняльного аналізу проводиться співвідношення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) по широкому спектру показників.

2. Графіки уявляють собою масштабне зображення показників, чисел за допомогою геометричних позначень (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур. Вони мають більш ілюстративне значення.

Основі форми графіків, які використовуються в аналізі - це діаграм; Діаграми за своєю формою бувають: стовпикові, стрічкові, кругові, квадратні лінійні, фігурні.

За змістом розрізняють діаграми порівняння, структурні, динамічні, графи зв’язку, графіки контролю , то що.

Діаграми порівняння відображають співвідношення різних об’єктів за яким-небудь з показників. Діаграми можуть бути стрічкові і стовпчикові.

Структурні (секторні) діаграми дозволяють зобразити склад досліджуваних показників, питому вагу окремих частин в загальних величин показника.

В структурних діаграмах відображення показників ведеться у вигляді розбивки на сектори, геометричні фігури, площини яких приймаються за 100 або 1. Величина сектору визначається питомою вагою частин.

Діаграма динаміки застосовується, для відображення зміни явищ за відповідні проміжки часу. Для цієї мети можуть використовуватися стовпчикові, кругові, квадратні та інші графіки.

Графіки зв’язку (лінійні графіки) широко застосовуються також при вивченні зв’язків між показниками.

Графіки контролю використовуються при вивченні відомостей про виконання плану. В такому випадку на графіку будуть зображені дві прямі: плановий і фактичний рівень показників за кожний день чи інший проміжок часу,

3. Економічні явища, які вивчаються в аналізі, мають, як правило, кількісну визначеність, яка відображається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини відображають розміри явища в одиницях виміру: ваги, обсягу, площини, вартості.

Відносні показники відображають співвідношення величин досліджуваного явища з величиною будь-якого іншого явища чи з величиною цього явища, але він береться за інший проміжок часу або по іншому об’єкту.

В економічному ,аналізі використовуються різні види відносних величин: планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина планового завдання - відношення планового рівня показника поточного року до його рівня в минулому році.

Відносна величина динаміки - зміна показників за будь-який проміжок часу; вони мають назву - темп росту (приросту) і відображаються, звичайно, у відсотках або коефіцієнтах.

Показник структури - це відносна частка ( питома вага) частини в загальному, яка відображається у відсотках, або коефіцієнтах.

Відносна величина координації - уявляє собою співвідношення частин цілого між собою, наприклад, активної і пасивної основних виробничих фондів.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, які характеризують ступень розповсюдженості, розвитку будь-якого явища у відповідній середі, наприклад, ступень захворювання населення, відсоток працівників найвищої кваліфікації.

Відносні величини ефективності - це відношення ефекту з ресурсами чи витратами, наприклад, виробництво продукції на 100 та сільськогосподарської площини на одну гривні витрат і т.і.

В економічному аналізі застосовуються різні типи середніх величин: середнє арифметичні (прості і зважені), середнє гармонійні, середнє геометричні, середнє хронологічні, середнє квадратичні і інші.

4. Метод групування інформації - це ділення маси досліджуваної сукупності об’єктів на кількісно-однорідні групи по відповідним ознакам.

В залежності від задач використовується типологічне, структурне і аналітичне групування.

Прикладом типологічного групування можуть бути групи населення по роду діяльності, групи підприємств по формам власності і т.і.

Структурне групування дозволяє вивчити внутрішній склад показників, співвідношення в ньому окремих частин (склад робочих по професіям, стажу роботи, віку, виконанню норм виробітку ).

Аналітичне (причинно-наслідкове) групування використовується для визначення наявності, напрямку і форм зв’язку між досліджуваними показниками.

При побудові групувань треба дуже уважно відноситись до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінюватись результати аналізу.

За даними таблиці зробимо групування підприємств за родючістю ґрунтів і визначимо наявність, напрямки і форми зв’язку між даними фактором і врожайністю зернових культур.

Таблиця - Групування господарств району за родючістю ґрунтів

Правильне групування інформації дає можливість вивчати залежність між показниками, більш глибоко розібратись в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу визначити головне, типове.

5. Метод ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну по звітному періоду. 3 цією метою визначається ряд умовних величин результативного показника , які враховують зміну одного, потім двох, трьох і так далі факторів, припускаючи, що останні не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактору дозволяє виключити вплив усіх факторів крім одного і визначити його вплив на приріст результативного показника.

Порядок використання цього методу розглянемо на наступному прикладі.

Наприклад,

ТП = Ч х ПП

Це двох факторна, мультиплікативна модель (це тип моделей, коли результативний показник є добутком кількох факторів).

Алгоритм розрахунку методом ланцюгової підстановки для цієї моделі:

План:

ТПо = Чо х ППо =1000 х160 = 160000 тис.грн.

ТПум₁ = Ч₁ х ППо= 1200 х 160 = 192000 тис.грн.

Звіт:

ТП₁ = Ч₁ х ПП₁ = 1200 х 200 = 240000 тис.грн

_Δ ТП = ТП1 - ТПо = 240000 - 160000 = + 80000 тис.грн.

За рахунок:

- зміна чисельності:

_Δ ТП_Ч = ТП ум₁ - ТПо = 192000 - 160000 = + 32000 тис. грн.

- зміна продуктивності праці

_Δ ТП_ПП = ТП, - ТП ум, = 24000 - 192000 = + 48000 тис.грн.

Перевірка :

_Δ ТП = + 32000 + 48000 = 80000 тис. грн.

6. Метод абсолютних різниць використовується при виявленні та змінені факторів, що впливають на показники. Цей метод дозволяє виміряти вплив окремих факторів на величину досліджуваного показника застосуванням елімінірування, тобто усуненням впливу деяких факторів з метою встановлення впливу якого-небудь одного фактора.

При цьому кожен з досліджуваних факторів розглядається як перемінний при незмінності інших факторів. Тут застосовується індексна теорія, яка дає можливість проводити розрахунки в наступній послідовності:

- при визначені впливу якісного показника ураховується його власна зміна, а кількісний показник залишається незмінним та приймається за звітний період;

- при визначені впливу кількісного показника ураховується його власна зміна, а якісний показник залишається не змінним та приймається за базовий період.

7. Балансовий спосіб слугує для відображення взаємовідносин, пропорцій, трьох груп, взаємопов’язаних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожні.

Наприклад, для виявлення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, в якому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов’язаннями. В деяких випадках балансовий спосіб може бути використаний для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли з 3-х факторів відомий вплив 2-х, то вплив третього можна визначити відніманням від загального приросту результативного показника результат впливу перших 2-х факторів:

_Δ Ус = _Δ Узаг - _Δ Уа - _Δ Ув

Типи моделей: