3. Шляхи зменшення собівартості продукції

Зниження собівартості продукції – одна з важливих задач підприємства, тому що це дозволяє збільшити прибуток, покращити фінансовий стан, збільшити конкурентноздатність продукції. Існує багато напрямків зменшення собівартості продукції:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• комплексне, повне використання сировини і матеріалів, зменшення витрат на доставку і зберігання сировини;

• зменшення витрат на використання енергії різних видів;

• збільшення продуктивності приці і в зв’язку з цим зменшення питомих витрат на заробітну плату в собівартості продукції;

• зменшення витрат на управління та організацію виробництва;

• зменшення невиробничих витрат.

Підвищення технічного рівня виробництва означає впровадження нової, прогресивної технології, механізацію і автоматизацію виробничіх процесів, використання прогресивної техніки, нових видів сировини і матеріалів, науково-технічних досягнень і передового досвіду.

Для повного використання сировини і матеріалів слід витримувати режим економії на всіх стадіях роботи з сировиною: від закупівлі до переробки і реалізації. Важливо розширювати прямі зв’язки з постачальником сировини і рівномірним завантаженням виробничих потужностей і робочої сили. Слід впроваджувати технічно обґрунтовані норми витрат сировини на одиницю продукції; збільшення виходу продукції з одиниці сировини; використання безвідходних технологій покращення якості і зменшення брака; розробка раціональної рецептури продукції.

Треба також економно використовувати допоміжні матеріали, особливо упаковку і тару.

Економія від впровадження заходів (Е) – це різниця між витратами на виробництво одиниці продукції до впровадження (С1) і після впровадження (С2), помножена на випуск продукції після впровадження (О2):

Е = (С1 - С2) *О2 .

Для виробництва продукції в м’ясній і молочній промисловості витрачається багато енергії. Для економії енергії слід зменшувати питомі норми витрат енергії, використовувати менш енергоємне обладнання, альтернативні види палива, використовувати контрольно-вимірювальні прилади.

Для збільшення продуктивності праці необхідно впроваджувати механізацію та автоматизацію виробничих процесів, оптимізувати чисельність робітників, раціонально їх розміщати, підвищувати їх рівень кваліфікації, покращувати умови праці, підвищувати мотивацію до праці. Все це дасть можливість отримувати економію по заробітній платі (Ез), яку можна розрахувати за формулою:

Ез = (З1 – З2) * От,

де, З1, З2 – заробітна плата на 1000 грн товарної продукції до і після впровадження заходів;

От – обсяг товарної продукції у звітному періоді, тис грн.

Важливо також покращувати організацію управління та обслуговування виробництва: укрупнювати цехи, відділи, вдосконалювати структуру управління, забезпеченість засобами обліку і контролю. Важливо зменшувати витрати на обслуговування використанням системи планово-попереджувальних ремонтів обладнання, водозабезпечення, каналізації; впровадженням сучасних методів організації ремонтів, сервісного обслуговування.

Ці витрати є умовно-постійними. Вони зменшуються в собівартості одиниці продукції не тільки при оптимізації, а і при збільшені випуску продукції за рахунок інших факторів. При розрахунках економії умовно-постійних витрат (Еп) враховують темп приросту товарної продукції у звітному році в порівнянні з тепами приросту в базисному році:

Еп = а*Вб/100,

де, а – темп приросту товарної продукції в звітному році в порівнянні з базисним, %;

Вб – умовно-постійні витрати в базисному році, грн.