5. Зовнішнє середовище діяльності підприємств

Ринкові відносини поширені на всі господарські сфери країни, вони пронизують всі частини економічної системи держави. У ці відносини вступає безліч суб’єктів. Сукупність господарських суб’єктів, економічних, природних умов та чинників, що діють в оточенні підприємства, складають зовнішнє середовище.

Зовнішнє середовище характеризують:

• взаємозв’язок (зміна одного фактора приводить до зміни інших факторів);

• складність (велика кількість факторів, на які треба реагувати);

• рухливість (швидкість змін в оточенні підприємства);

• невизначеність інформації з приводу конкретного фактора.

Зовнішнє середовище поділяється на мікросередовище (середовище прямого впливу на підприємство) і макросередовище (середовище непрямого впливу).

Мікросередовище складають постачальники, споживачі, посередники, конкуренти, державні та фінансово- кредитні органи.

До макросередовища, тобто факторів непрямого впливу, належить природні та економічні, науково-технічні та екологічні, демографічні та політичні фактори.

Загальний вплив на економіку підприємства має держава. Цей вплив може бути прямим і непрямим. Пряме державне регулювання міститься в державній реєстрації створення підприємства, контролі за його розміщенням та будівництвом, антимонопольному контролі, контролі за дотриманням діючого трудового та соціального законодавства, бухгалтерського обліку та звітності, порядком ціноутворення та цінами, економічною безпекою тощо.

Непряме регулювання проводиться у вигляді приймаємих постанов та законів. Це диференціація умов оподаткування за видами діяльності; введення системи прогресивного оподаткування; розміщення державного замовлення, яке гарантує матеріально-технічне забезпечення; державне регулювання розмірів фонду споживання; регулювання експортно-імпортних

операцій; стимулювання інвестиційної діяльності та ін.