4. Поняття та види заробітної плати

Оплата праці (заробітна плата) – грошове вираження вартості і ціни робочої сили, яка виступає у формі заробітку, виплаченою власником підприємства працівнику за виконану роботу.

Закон України «Про оплату праці» визначає, що заробітна плата – це винагорода, обчислена в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розрізняють номінальну заробітну плату (нарахована та фактично отримана робітником сума грошей за період) та реальну (ту кількість товарів та послуг, яку робітник може отримати за свою зарплату).

Заробітна плата виконує соціальну функцію, забезпечуючи соціальну справедливість; регулюючу – як засіб розподілу та перерозподілу кадрів по регіонах країни з урахуванням ринкової кон'юнктури; відтворювальну – як джерела відтворення робочої сили; стимулюючу – установлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці.

Заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової та заохочувальних та компенсаційних витрат.

Основна заробітна платня встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та окладів для службовців.

Додаткова заробітна платня – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати,надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати.

При організації заробітної плати треба дотримуватись наступних принципів:

1. Оплата праці працівника повинна забезпечити розширене відтворення робочої сили та гідний рівень життя робітника і його родини. Найнижча заробітна плата – це прожитковий мінімум.

2. Створення умов для диференціації оплати праці на підприємстві в залежності від кількості та якості праці.

3. Забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці робітників різних категорій, підрозділів, служб.

4. Самостійність підприємств в установленні форм і систем оплати праці виходячи з конкретних умов.

5. Врахування шкідливих умов праці.

6. Забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці в порівнянні з ростом зарплати.

7. Матеріальне та моральне стимулювання праці.

8. Індексація заробітної плати в залежності від рівня інфляції.

9. Погодження принципових умов оплати праці та преміювання з профспілковою організацією підприємства.