logo search
Маркетинг молочної і мясн продукції

1. Поняття і види інноваційної діяльності

Ефективний розвиток виробництва в ринкових умовах забезпечується використанням досягнень науково-технічного прогресу, який завжди передбачає сукупність трех факторів – науки, техніки і виробництва. Як результат науково-технічного прогресу маемо покращення умов виробництва і праці, більш ефективне використання виробничих і природних ресурсів, найбільш повне забезпечення потреб населення в якісній продукції. Науково-технічний прогрес реалізується шляхом інновацій.

Іновації – це процес впровадження нового наукового знання у виробництво для отримання економічного, соціального, екологічного ефекту. Крім поняття «інновації» використовується понятя «новина» і «нововведення». Новина – це новий продукт, або технологічний процес, який є результатом наукових розробок або експериментальних робіт і оформлюється у вигляді винаходів, патентів, раціоналізаторських пропозицій, товарних знаків, тощо. Нововведення – це безпосереднє використання нового продукта або технологічного процесу у виробництві. Поняття «інновація» набагато ширше понять «новина» та «нововведення», тому що воно охоплює весь цикл від розробки новини до впровадження у виробництво і отримання ефекта.

Інновації класифікують за різними ознаками:

      1. За рівнем розробки і випробування: державні, галузеві, внутрішньфірмові;

      2. За галуззю впровадження: промислові, фінансові, торгівельно-посередницькі, наукові, правові, соціальні;

      3. За ступенем новизни: абсолютно нові (не мають аналогів), покращуючі інновації.

На рівні галузевого промислового виробництва інновації за змістом поділяють на такі:

За характером інновації поділяються на такі:

За формою реєстрації:

Основними учасниками інвестиційної діяльності є вищі навчальні заклади, науково – дослідні організації, проектні організації та конструкторські бюро, проектно – технологічні організації, промислові підприємства.

Найбільш комплексна та ефективна реалізація інноваційних проектів здійснюється в межах великих організаційних структур: фінансово-промислових груп, холдингових компаній, транснаціональних корпорацій, які мають достатні фінансові ресурси для впровадження нових технічних рішень.