4. Сучасне кейнсіанство

Сучасне кейнсіанство представлене новим кейнсіанством та новою кембриджською школою.

Нове кейнсіанство сформувалося у США. Його представники (Д. Стігліц, Б. Грінвальд, Е. Фелпс) наголошують на відсутності досконалої конкуренції на реальних ринках, вказують на визначальну роль у економіці монополій. Стігліц запровадив у економічний аналіз поняття пошуку інформації. До нього традиційно вважалося, що усі учасники ринку мають повну інформацію про ціни, пропоновані усіма продавцями і покупцями. Це допущення сумісне з моделлю досконалої конкуренції, але не характерне для монополістичної конкуренції. Для останньої характерна неповна інформованість щодо стану ринків, а процедура пошуку інформації стає суттєвою. Інформація потрібна для визначення можливих сфер інвестування капіталу, вибору працівниками місця роботи тощо. Учений доводить, що раціональні рішення не завжди оптимальні, оскільки витрати на пошук інформації можуть перевищувати вигоду від досягнення оптимуму.

Нові кейнсіанці створили оригінальні моделі зайнятості і оплати праці. На їхню думку, кваліфікація робітника складається з двох складових – загальної та набутої на даному підприємстві. У відношенні другої частини робітник-монополіст, а підприємство-монопсоніст. Підприємець за умов скорочення виробництва не поспішає зменшувати заробітну плату і звільняти кваліфікованих працівників (це викликало б ще більше падіння доходів фірми), а за умов піднесення підвищувати заробітну плату (робітникові не вигідно переходити на іншу роботу, де треба проходити перенавчання). Таким чином, між підприємцями і робітниками існує неявний довгостроковий контракт.

Ефективна заробітна плата - це оплата праці, яка забезпечує мінімум витрат у розрахунку не на робітника, а на одиницю виготовленої ним продукції. Там, де діє фактор масштабу виробництва, навіть за умов підвищення заробітної плати може зростати зайнятість.

Нові кейнсіанці відстоюють ідеї раціональної поведінки господарюючих суб'єктів і особливо вказують на раціональність розрахунків на майбутнє. Така позиція нібито зближує їх з представниками школи раціональних очікувань. Але висновки з гіпотези раціональності у них різні. Нові кейнсіанці вважають, що поведінка суб’єктів ринку, заснована на раціональних очікуваннях наслідків державних заходів, приведе до ефекту, очікуваного від цих заходів.

У 80-х р. XX ст. в Англії сформувалася нова кембріджська школа. Її представники (У. Годлі, Р. Тарлінг, М. Фезерстон) визнають, що зайнятість залежить від процесу виробництва, безробіття має вимушений характер, а мультиплікаційний процес становить основу величини національного доходу. Дослідження учених цієї школи спрямовані на з'ясування впливу факторів інтернаціоналізації економічної діяльності на відкриту систему, взаємозв'язку динаміки доходів і витрат з рухом активів.

Учені нової кембриджської школи, незважаючи на тісний зв'язок з кейнсіанською концепцією, зробили великий крок у бік традиційних положень неокласики. Так, віддаючи належне ідеї саморегулювання економіки, вони погоджуються з тим, що коливання виробництва найчастіше є наслідком регулюючого втручання держави щодо підтримки сукупного попиту. Звідси робиться висновок про необхідність обмеження регулювання економіки рамками середньо- або довгострокових цілей.

Таким чином, кейнсіанство пройшло тривалий і складний шлях еволюції. Як у повоєнний, так і у наш час це учення має значний вплив на розробку теоретичних основ господарювання.