logo
Історія ек

4. Економічна теорія пропозиції.

Економічна теорія пропозиції - це теорія, яка на відміну від кейсіанства, віддає перевагу пропозиції, як фактору зростання. Її фундаторами стали американські економісти А. Лаффер, Р. Манделл, журналіст Дж. Гілдер, конгресмен Дж. Кемп та ін., які розпрацювали скоріше не теорію, а сукупність практичних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на стимулювання виробництва, інвестицій та зайнятості.

На думку представників теорії пропозиції, не тільки найбільш ефективним, а й єдино «нормальним» способом організації господарства є ринок. Це природна система взаємозв'язку і обміну економічної діяльності людей. Державне регулювання – це неминуче зло, яке веде до зниження ефективності, зв'язує ініціативу, енергію господарюючих суб'єктів. Роль держави зводиться до усунення перепон на шляху розширення пропозиції економічних благ.

Однією з таких перепон є високі податки. Вони знижують прибутковість виробництва, скорочують розмір доходів, а відтак і заощаджень підприємця. І, навпаки, чим менші податки, тим більша схильність до заощаджень, тим більша пропозиція позичкового капіталу і нижча процентна ставка. У підприємств за зниження податків зростають можливості інвестування за рахунок власного прибутку.

Високі прогресивні ставки податків скорочують і обсяг пропозиції праці. Ріст податків на заробітну плату означає її реальне зниження, а чим нижча оплата праці, тим менша привабливість праці порівняно з дозвіллям. Зменшення податків, з одного боку, стимулюватиме трудову активність працівників, а з іншого – позитивно позначиться на доходах підприємців та їхніх інвестиційних можливостях.

Зменшення податків можливе за скорочення урядових соціальних програм. Існуюча на Заході система соціального забезпечення, по-перше, викликає невиправдане зростання державних витрат і загострює бюджетний дефіцит; по-друге, не стимулює, а стримує трудову активність населення. За умов, коли виплати за безробіттям наблизилися до доходів від заробітків, особам, що не мають роботи, часом вигідніше користуватися вільним часом і не шукати роботи.

З метою зменшення податкового тягаря та бюджетного оздоровлення теоретики економіки пропозиції рекомендують скорочення витрат на утримання бюрократичного апарату, відновитися від витрат на субсидії промисловим підприємствам, розвиток інфраструктури тощо.

Таким чином, прибічники економіки пропозиції особливого значення надають використанню податкових інструментів державного регулювання економіки.

Вони вважають, що стимулювання пропозиції шляхом надання фінансових пільг для приватних інвесторів автоматично створить необхідний попит і приведе, врешті-решт, до оздоровлення ринкового господарства. Життєздатність і ефективність ринкового господарства вони пов'язують, насамперед, з ініціативою приватного сектору. Тому вони активно відстоюють приватизацію державних підприємств. Вона дозволить отримати додаткові фінансові кошти, скоротити державний борг. Зросте ефективність приватизо-ваних підприємств, загостриться конкуренція, підвищиться конкурентоздатність національної економіки.

Податкова політика держави повинна спиратися не ефект Лаффера, суть якого полягає в тім, що з підвищенням податкових ставок надходження до бюджету спочатку зростають, але згодом починають зменшуватися. Це відбувається тому, що зниження прибутковості виробництва призводить до зменшення зацікавленості у інвестуванні, ухилення від сплати податків, переходу до тіньового сектору економіки тощо.

Рекомендоване Лаффером зменшення податкових ставок призведе до неминучого скорочення державних доходів, однак це скорочення буде мати короткостроковий характер. У довготривалій перспективі зниження податкових ставок забезпечить зростання заощаджень, інвестицій та зайнятості. В результаті буде зростати виробництво і доходи, що підлягають оподаткуванню. Зі зростанням доходів збільшиться сума податкових надходжень до бюджету.

Таким чином, зниження податкових ставок має значний стимулюючий вплив на виробництво і розширення бази оподаткування, завдяки чому уможливлюється компенсація втрат у податкових надходженнях, викликаних зниженням податкових ставок.

Економічна теорія пропозиції мала значний вплив на економічну політику президента США Р. Рейгана у 1981-1989 рр. та прем'єр-міністра Великобританії М.Тетчер у 1979- 1990 рр. Однак, ні твердження теоретиків економіки пропозиції, ні економічна політика, зокрема Р.Рейгана, не підтвердилися економічною практикою 80-х років XX ст. Так, у США в результаті податкової реформи, податкові надходження різко впали і привели до зростання дефіциту держбюджету в кілька разів. Норма національних заощаджень у 1987 році досягла найнижчого рівня з часу другої світової війни. Середній темп зростання потенційного виробництва впав з 3,6% на рік у 1960- 1970 рр. до 3,1% на рік у 1980-1990 рр. Р. Рейгану вдалося вивести економіку країни з глибокої кризи 1981-1983 рр., але це оздоровлення, на думку ряду економістів, було спричинене попитом, хоча одягненим у теоретичну мантію пропозиції.