5. Словник основних термінів

|задача|Адвокат – фізична особа, покликана надавати юридичну допомогу фізичним і юридичним особам території України без будь-яких обмежень.

Адвокатське бюро – один із видів адвокатського об’єднання, у складі якого може працювати і один адвокат. Є юридичною особою і діє на підставі статуту.

Адвокатські об’єднання – організаційна форма діяльності адвокатури, за якої адвокат для здійснення адвокатської діяльності об’єднується з іншими адвокатами (колегії, адвокатські фірми, контори).

Адвокатська таємниця – відомості, отримані адвокатом у процесі виконання своїх професійних обов’язків, розголошення яких може зашкодити юридичній чи фізичній особі.

Адвокатура – добровільне професійне громадське об’єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод людини і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адміністративне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються юридично значущі справи, що виникають у сфері управлінських правовідносин за наявності публічного інтересу.

Адміністративні суди – спеціалізовані суди загальної юрисдикції, які здійснюють розгляд адміністративних справ, що пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Академія суддів України – державний вищий навчальний заклад при Державній судовій адміністрації України, завданнями|задачі| якої є підготовка кадрів на посади суддів з числа осіб|облич,лиць|, які мають вищу юридичну освіту|утворення| і відповідають вимогам, встановленим|установленим| Законом щодо|відносно| кандидатів у судді, підвищення кваліфікації суддів і працівників судів і проведення наукових досліджень з питань удосконалення організації і діяльності судів.

Апарат Верховного суду України – орган Верховного Суду України, який здійснює організаційно-методичне та інформаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України.

Апеляція – спосіб оскарження судового вироку чи рішення, які не набрали чинності відповідно до процесуального законодавства, до апеляційного суду з метою перевірки їх законності та обґрунтованості.

Атестація – перевірка та оцінка ділової кваліфікації працівників органів прокуратури на предмет їх відповідності займаній посаді.

Апеляційні загальні суди – судові органи другої ланки системи судів загальної юрисдикції, до яких відносяться апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

Апеляційні спеціалізовані суди – апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указів Президента України.

Бібліотека судів – забезпечує суди нормативно-правовими актами, науковою і спеціальною літературою, матеріалами судової практики, створюється в кожному суді. Фондами|фундаціями| її є|з'являються,являються| друковані видання та комп’ютерні бази даних.

Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, що здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Військові прокуратури – органи прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, СБУ та інших військових формувань, дислокованих на території України.

“Вісник Конституційного Суду України” – офіційний друкований орган КСУ.

“Вісник Верховного Суду України” – офіційний друкований орган ВСУ, у якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

Вища рада юстиції – державний, публічний, колегіальний, незалежний орган, що перевіряє результати діяльності кваліфікаційних комісій суддів по добору і рекомендації кандидатів на посади суддів, контролює обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів і здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів у випадках, передбачених Законом України “Про Вищу раду юстиції”.

Виконавче провадження – сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вищий господарський суд України – вищий судовий орган спеціалізованих судів, що розглядають спори, які виникають у сфері господарських правовідносин.

Вищий адміністративний суд – вищий судовий орган у системі спеціалізованих судів, що розглядають спори, які виникли у сфері публічних правовідносин.

Господарське судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають у сфері господарських правовідносин. Зміст господарського судочинства полягає в розгляді й вирішенні правового конфлікту, який виник між суб’єктами, що здійснюють господарську або іншу економічну діяльність.

Державна судова адміністрація України –|створіння| самостійна автономна структура організаційного забезпечення діяльності судів, яка покликана створити реальні передумови для забезпечення незалежності судів і суддів.|з'являється,являється||лад||поряд з,поряд із|

Державна виконавча служба – державна установа системи органів Міністерства юстиції, що забезпечує своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів.

Державний виконавець – державний службовець, який здійснює примусове виконання судових рішень, виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Державна податкова служба – інститут державної влади України, основним завданням якого є здійснення контролю за виконанням податкового законодавства.

Досудове розслідування – діяльність спеціально уповноважених органів держави по виявленню злочинів та осіб, які їх скоїли, збиранню, перевірці, всебічному, повному й об’єктивному дослідженню та оцінці доказів, виявленню причин та умов вчинення злочинів.

Дізнання – сукупність оперативно-розшукових та інших передбачених законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на це адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, котрі його вчинили, а також для попередження та припинення злочинів.

Досудове слідство – основна форма розслідування, під час якого проводиться всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи, виявляються обставини, що як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обтяжують або пом’якшують його вину.

Добір суддівських кадрів – сукупність процедур з добору кандидатів на посаду судді на підставі аналізу й оцінки його професійних, особистісних якостей, ступеня їх відповідності вимогам, встановленим законом, і вибір найбільш підготовлених кандидатів для виконання посадових обов’язків.

Збори суддів – зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Заняття адвокатської діяльністю індивідуально – організаційна форма, за якою адвокат здійснює свою діяльність без створення юридичної особи.

З’їзд суддів України – найвищий орган суддівського самоврядування в Україні, який приймає рішення, обов’язкові для всіх професійних суддів та всіх органів суддівського самоврядування.

Інстанційність – обсяг процесуальних повноважень суду по вирішенню судової справи.

Інституціональні принципи судової влади –принципи, які фіксують загальні відносини, що виникають при запровадженні інституту судової влади в суспільстві, окреслюють її місце в системі поділу влади й загальних засад взаємовідносин з іншими державними та приватними інститутами.

Кваліфікаційні комісії суддів – спеціально створені колегіальні атестаційно-дисциплінарні органи, завданнями яких є забезпечення формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сумлінно й неупереджено здійснювати правосуддя шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади професійного судді, визначення рівня фахової підготовки професійних суддів, розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Кваліфікаційна атестація – оцінка професійного рівня судді (кандидата на посаду судді) та прийняття комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, рекомендації для зайняття посади судді, у тому числі в суді вищого рівня.

Кваліфікаційний іспит – атестування особи, яка виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше, яке полягає у виявленні знань та рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду.

Кваліфікаційна співбесіда – перевірка знань професійного судді, встановлення рівня кваліфікаційної підготовки судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя, у тому числі в судах більш високого рівня.

Касація – спосіб оскарження судових рішень, які вступили в законну силу, до вищого спеціалізованого суду або до Верховного суду України.

Кандидат на посаду судді – особа, яка виявила бажання зайняти посаду судді, відповідає встановленим законодавством вимогам, пройшла кваліфікаційну атестацію і щодо якої внесене подання відповідному органу про призначення чи обрання на посаду судді.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються юридичні справи, предметом яких є конституційно-правові питання, пов’язані із забезпеченням дотримання Конституції державними органами й у прийнятті по них рішень, що тягнуть правові наслідки.

Конституційне звернення – письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне подання – письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Конференція суддів – зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Колегії в органах прокуратури – дорадчі органи, рішення яких реалізуються наказами відповідних прокурорів, в яких розглядаються найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховуються звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури – утворюються терміном на три роки для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Контррозвідувальна діяльність – виявлення, попередження і припинення розвідувальної або іншої діяльності спеціальних служб й організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованих на заподіяння шкоди безпеці України.

Кримінальне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої розглядаються й вирішуються справи про злочини. Зміст кримінального судочинства полягає в розгляді у судових засіданнях кримінальних справ і застосуванні встановлених законом видів покарання до осіб, які винні у вчиненні злочину, або у виправданні невинних.

Міністерство юстиції України – головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Нотаріат – система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати безспірні права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус – представник органів та установ нотаріату, уповноважений законом вчиняти нотаріальні дії.

Наказне провадження – порядок видачі судового наказу без судового засідання.

Неповна апеляція – перегляд рішень судів першої інстанції на підставі лише тих фактичних даних, що встановлені з матеріалів, наданих особами, які брали участь у справі в суді першої інстанції.

Науково-консультативна рада при вищих спеціалізованих судах – науково-консультативна структура, головним завданням якої є опрацювання питань, пов’язаних із роз’ясненням законодавства, подання висновків щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів, а також інших питань, пов’язаних з необхідністю наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду.

Науково-консультативна рада при Верховному Суді України – науково-консультативна структура, яка утворюється з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України щодо роз’яснення законодавства, надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Народні засідателі – громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законодавством, розглядають у складі суду разом з професійними суддями справи по першій інстанції і під час здійснення судової влади користуються усіма правами судді.

Оперативно-розшукова діяльність – система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Орган прокуратури – складова частина системи прокуратури України, організована відповідно до адміністративно-територіального поділу України (територіальні прокуратури) або відповідно до організаційно-структурних та правових відносин у різних сферах суспільного життя (спеціалізовані прокуратури).

Органи внутрішніх справ – сукупність державних спеціалізованих установ, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, що виконують правоохоронні та правозастосовні функції по підтриманню правопорядку в державі.

Органи юстиції України – система органів виконавчої влади, яку очолює Міністерство юстиції України і до якої належать Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Організаційне забезпечення судової діяльності – комплекс заходів фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційно-методичного, організаційно-технічного характеру|вдачі|, спрямованих|спрямованих| на створення|створіння| умов для справжнього правосуддя.

Організаційні (судоустрійні) принципи – принципи, що визначають зміст норм та регулюють організацію судової системи, структуру її органів, статус суддів.

Правосуддя – функція реалізації судової влади, яка здійснюється судом шляхом розгляду та вирішення у судовому засіданні цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ та застосуванням норм права до спірних правовідносин.

Правоохоронна система – сукупність державно-правових засобів, методів, гарантій, що забезпечують захищеність особи від протиправних порушень.

Правоохоронна діяльність – спеціалізована діяльність уповноважених державою органів та посадових осіб, яка полягає у захисті інтересів держави, безпеки суспільства, прав та свобод фізичних та юридичних осіб.

Правоохоронні органи – спеціально уповноважені державні органи, наділені владними повноваженнями, діяльність яких спрямована на захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави.

Президія апеляційного суду – постійно діючий орган суду, що вирішує організаційні питання діяльності суду.

Президія вищого спеціалізованого суду – орган оперативного колегіального вирішення питань організації діяльності як, власне, вищого суду, так і спеціалізованих судів нижчих рівнів.

Президія Верховного Суду України – колегіальний орган ВСУ, створений для вирішення внутрішніх організаційних питань ВСУ.

Пленум вищого спеціалізованого суду – колегіальний орган, який вирішує загальні питання діяльності відповідних спеціалізованих судів, до складу якого входять всі судді вищого спеціалізованого суду та голови апеляційних спеціалізованих судів.

Пленум Верховного Суду України – колегіальний орган, повноваження якого визначаються Конституцією України, Законом України „Про судоустрій”, до складу якого входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та голова Апеляційного суду України.

Постійні комісії Конституційного Суду України – допоміжні робочі органи з питань організації внутрішньої діяльності, що утворюються на засіданні з суддів КСУ.

Професійні судді – громадяни України, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених Законом України “Про судоустрій України”.

Присяжні – громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законодавством, залучаються для розгляду по першій інстанції судових справ у складі колегії присяжних.

Принципи організації та діяльності прокуратури – закріплені у Конституції та в інших законах України основоположні вимоги, що відбивають призначення прокуратури в державі та суспільстві, визначають завдання та повноваження прокурорів, а також зміст та характер правових заходів і засобів здійснення нагляду за точним і однаковим виконанням законів у державі, а також містять ознаки та якості, які допомагають відокремити органи прокуратури від інших державних органів, у тому числі й від правоохоронних.

Права адвоката – можлива поведінка адвоката, яка передбачена та дозволена чинним законодавством України, Правилами адвокатської етики адвоката та Статутом адвокатських об’єднань.

Податкова міліція – спеціальний підрозділ, який веде боротьбу з податковими правопорушеннями, здійснює контроль за додержаннями податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функцію.

Повторний (додатковий) іспит – складання кваліфікаційного іспиту особою, яка за рішенням кваліфікаційної комісії суддів не рекомендується до обрання суддею безстроково.

Прокурорський нагляд – вид діяльності спеціально уповноважених органів державної влади, наділених повноваженнями з виявлення порушень законів, вжиття заходів до поновлення порушених прав громадян і юридичних осіб та притягнення винних до відповідальності.

Прокурор – посадова особа, яка перебуває на державній службі в органах прокуратури і має повноваження по здійсненню покладених на прокуратуру функцій та завдань відповідно до встановленої компетенції.

Принципи судової влади – норми найбільш загального керівного характеру, що встановлюють місце судової влади серед інших видів державної влади, визначають нормативний зміст її основних інститутів і спрямовані на досягнення завдань, що стоять перед цією владою.

Рада суддів – вищий орган суддівського самоврядування у період між проведеннями з’їздів суддів України, на яку покладається завдання щодо організації виконання та контроль рішень з’їзду, а також вирішення питань про скликання з’їзду.

Розвідувальна діяльність – діяльність органів зовнішньої розвідки СБУ з метою одержання інформації про зовнішні загрози безпеці України.

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України, на який покладено завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб.

Судова система – сукупність судів, створених і функціонуючих на основі єдиних принципів організації та діяльності.

Суд першої інстанції – суд, який уповноважений у межах своєї компетенції первісно розглянути і вирішити кримінальні, цивільні, господарські, адміністративні справи. Суди першої інстанції розглядають справу по суті, встановлюючи обґрунтованість, необґрунтованість чи часткову обґрунтованість позову (спір про право цивільне чи про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах), або винність чи невинність особи (при обвинуваченні її у вчиненні злочину).

Суд апеляційної інстанції – суд, який розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, з вирішенням питання про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Суддівське самоврядування – підзаконна діяльність щодо самостійного колективного вирішення професійними суддями через виборні органи або безпосередньо їх колективами питань внутрішньої діяльності судів і суддівського корпусу, що здійснюється у встановлених законом межах.

Судова влада – специфічна гілка державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду соціальних конфліктів правового характеру, які мають юридичні наслідки, і реалізується виключно конституційними органами (судами) в межах закону та спеціальних (судових) процедур.

Судова діяльність – єдиний вид юрисдикційної діяльності, що здійснюється від імені держави судом.

Судова інстанція – судовий орган у цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя.

Судові округи – територія, на яку поширюється юрисдикція суду.

Функції прокуратури – головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення; підрозділяються на наглядові і ненаглядові.

Функція досудового слідства – це діяльність слідчого у кримінальній справі в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом, по з’ясуванню всіх обставин, що підлягають доказуванню, зокрема, вона полягає у збиранні, закріпленні та дослідженні доказів для розв’язання питання про наявність або відсутність події злочину, вини певної особи в його вчиненні, про характер і розмір шкоди, заподіяної злочином тощо.

Функціональні принципи судової влади – принципи, які визначають зміст норм, що регулюють відносини, які виникають при судовому розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших справ і є характерними для будь-якої процедури розгляду судової справи і для всіх видів судочинства.

Цивільне судочинство – форма реалізації судової влади, в процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають із цивільних, сімейних та деяких інших правовідносин. Зміст цивільного судочинства складає розгляд і вирішення юридичних справ, пов’язаних із захистом майнових, особистих немайнових, сімейних та інших прав і законних інтересів суб’єктів права.

Юрисдикція – повноваження відповідних органів по розгляду юридичних справ з винесенням по них юридично обов’язкових рішень.