317-rps-doroguncov

І розміщення галузей лісопромислового комплексу

Головним завданням лісопромислового комплексу є забезпечення країни лісоматеріалами і виробами з деревини в умовах обмежених лісосировинних ресурсів. Його розвиток у перспективі йтиме в напрямі підвищення ефективності виробництва на основі вдосконалення його організації і структури, зростання та інтенсифікації виробничого потенціалу, переходу на ресурсозберігаючі і маловідходні технології, забезпечення галузі власними ресурсами деревної сировини. Пріоритетом розвитку залишається випереджальне зростання прогресивних виробництв, насамперед целюлозно-паперового, меблевого і деревних плит, продукція

443

яких користується підвищеним попитом, задовольняє потреби споживачів і вимог ринку.
У розвитку нових організаційних форм лісопромислового комплексу важливою ланкою є формування мережі малих і середніх підприємств, що сприятиме активізації структурної перебудови галузі, дозволить більш оперативно реагувати на ринковий попит, швидко перепрофілювати виробництво на виготовлення нової продукції.
Особливе значення матиме розширення асортименту і поліпшення споживчих властивостей галузевої продукції, збільшення виробництва імпортозамінних виробів, зміцнення експортного потенціалу, поліпшення структури експорту.
Основою технічного розвитку лісопромислового комплексу в умовах обмеженого інвестування найбільш доцільним буде здійснення реконструкції, модернізації і розширення перспективних підприємств, застосування на їх базі нових технологій, передусім з метою підвищення якості виробів, ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, зменшення трудових витрат. У період, коли через дефіцит коштів практично неможливо замінити морально застаріле і зношене устаткування, основна увага повинна зосереджуватися на модернізації — швидкому, відносно дешевому і доступному способі оновлення устаткування, застосуванні нових технологій, удосконаленні структури виробництва, безперервному впровадженні інновацій. Мета модернізації — зростання обсягів та ефективності виробництва. Важливість напрямів модернізації окремих галузей, виробництв і підприємств залежить від їх пріоритетності, техніко-технологічного стану, назрілої необхідності структурних змін, фінансових можливостей тощо.
Розвиток лісозаготівельної промисловості в умовах відносної стабілізації лісосічного фонду йтиме шляхом освоєння і впровадження технологій, основаних на машинному способі заготівлі деревини, комплексної механізації і автоматизації нижньосклад-ських робіт і первинної переробки лісоматеріалів, розширення мережі магістральних лісових доріг і парку лісовозного транспорту. Важливим завданням є забезпечення технічними засобами лісозаготівель і транспортування деревини в гірських умовах Карпат, а також повсюдне оснащення лісозаготівельних підприємств пересувним устаткуванням і спеціально обладнаним транспортом для переробки низькоякісної, тонкомірної деревини і лісосічних відходів безпосередньо в місцях проведення рубок лісу. Основним напрямом використання цих важливих сировинних ресурсів залишається виробництво технологічної тріски для целюлозних і деревноплитних виробництв.
444
Обмеженість ресурсів деревної сировини і помірний попит стримуватимуть у перспективі виробництво пиломатеріалів, дерев'яної тари та іншої найбільш сировинновитратної продукції. Випуск пиломатеріалів за таких умов стабілізується на рівні 3 млн м³. Розвиток лісопильного виробництва спрямовуватиметься на впровадження нової техніки і технології з метою поліпшення якості продукції і комплексного використання деревини. Завданням технічного переоснащення є широке впровадження агрегатних ліній на базі фрезерно- і стрічкопильних верстатів, автоматизованих систем розкрою пилопродукції, обладнання для з'єднання коротко-мірних пиломатеріалів по довжині і ширині для збільшення виходу пилопродукції необхідних розмірів і форм, модульних сушильних камер та ін. Широке застосування матимуть заходи із захисту пиломатеріалів — антисептування, консервування, а також сушіння пиломатеріалів, окорювання всієї деревної сировини.
Прогресивні зрушення в тарному виробництві здійснюватимуться на основі впровадження ресурсозберігаючих технологій і прогресивних конструкцій тари, зокрема, виготовлення деталей тари зменшених товщин, тонкостінних армованих ящиків для овочів і фруктів, здійснення уніфікації і скорочення типорозмірів споживчої і транспортної тари.
Розвиток виробництва деревних плит йтиме переважно за рахунок повнішого використання існуючих потужностей. З цією метою необхідно модернізувати діючі технологічні лінії для стабілізації параметрів плит і підвищення їх якості, а також замінити зношене обладнання. Підвищення в перспективі попиту на деревні плити викличе необхідність збільшення потужностей цього виробництва. їх нарощування поряд з реконструкцією і технічним переоснащенням діючих підприємств здійснюватиметься за рахунок будівництва нових заводів, в першу чергу, заводів деревних плит нового покоління — деревноволокнистих середньої щільності (мікроструктурних, типу MDF) — прогресивного конструкційного матеріалу для виробництва меблів та інших видів продукції. З метою підвищення якості і конкурентоспроможності плит ставляться вимоги розширення випуску плит знижених товщин, з поліпшеною якістю поверхні, підвищеної товарної готовності і різного функціонального призначення, з допустимим вмістом токсичних речовин. Передбачається, що підприємства деревних плит зможуть повною мірою забезпечуватись дешевою сировиною — переважно низькоякісною деревиною та відходами деревообробних і лісозаготівельних підприємств.
У цьому ж плані певне значення матиме створення потужностей для виготовлення суцільнопресованих і пластифікованих ви-
445

робів із подрібненої деревини, сировиною для яких служитимуть також деревні відходи, малоцінна і м'яколистяна деревина.
Фанерне виробництво, за експертними оцінками, не матиме перспективи значного кількісного зростання. Через нестачу сировини випуск клеєної фанери в поточному десятиріччі не перевищить 120 тис. м³. Тому розвиток фанерного виробництва повинен спрямовуватися на впровадження нових технологій і обладнання з метою поліпшення якості продукції, освоєння нових, менш сировинновитратних виробів. В їх асортименті доцільно збільшити випуск спеціальних видів фанери із заданими властивостями, підвищеної атмосферо-, водо-, біо- і вогнестійкості, зниженої токсичності, а також розширити виробництво ребристої і комбінованої фанери, що сприятиме зменшенню витрат фанерної сировини. Модернізація фанерного виробництва спрямовуватиметься на впровадження сучасного устаткування з комплексної механізації і автоматизації процесів підготовки сировини, лущіння, сушіння і склеювання шпону, пресування, сушіння і обрізки фанери.
Розвиток меблевої промисловості вимагає перш за все відродження попиту, що стане можливим за умови виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції. З цією метою необхідно поновити інвестиційну та інноваційну діяльність, створити якісно нові робочі місця на базі сучасних технологій. У розвитку цієї важливої галузі лісопромислового комплексу основна увага приділятиметься реконструкції й модернізації виробництва, застосуванню найновіших технологій і матеріалів.
Неодмінною умовою зростання ефективності меблевого виробництва поряд з підвищенням якості виробів є систематичне оновлення і розширення асортименту меблів з урахуванням сучасних естетичних вимог, нового планування квартир, застосування прогресивних матеріалів. Особливістю розвитку сучасного меблевого виробництва є використання техніки і технологій, що забезпечують високу мобільність виробництва, швидку переналадку випуску продукції відповідно до кон'юнктури ринку. Ця проблема може бути вирішена на основі впровадження гнучких автоматизованих технологічних ліній і нового позиційного обладнання.
З метою економії лісоматеріалів і поліпшення якості продукції в меблевому виробництві широко застосовуватимуться перспективні види деревних плит, недеревні конструкційні і облицювальні матеріали.
Особливе значення матиме нарощування випуску експортних меблів.
446
Розвиток целюлозно-паперової промисловості визначатиметься рівнем виробництва напівфабрикатів. Тому першочерговим завданням цієї галузі є багаторазове збільшення виробництва целюлози і деревної маси і на їх основі розширення випуску паперу, картону, тароматеріалів. З цією метою необхідно модернізувати і переоснастити малопотужне виробництво целюлози і деревної маси на діючих підприємствах, здійснити в перспективі будівництво нових целюлозних заводів і створити потужності з виробництва хіміко-термомеханічної маси.
У зв'язку із значним зносом виробничого устаткування паперових і картонних підприємств папероробні і картоноробні машини, виготовлені до 1960 p., доцільно вивести з експлуатації, а решту — модернізувати. Приріст потужностей повинен досягатися переважно за рахунок встановлення нових машин на діючих підприємствах і будівництва нових фабрик, оснащених сучасним устаткуванням. Нарощуючи потужності, в першу чергу слід збільшити їх у виробництві газетного і друкарських видів паперу, санітарно-гігієнічного і пакувального паперу, транспортної тари, паперових мішків.
Будівництво підприємств, зокрема целюлозних заводів, вкрай необхідних для лісопромислового комплексу, стане можливим після створення умов для їх інвестування. Целюлозно-паперова промисловість належить до капіталомістких галузей і її розвиток можливий лише за умови достатніх капіталовкладень. Стратегія галузі полягає в тому, щоб у перспективі випускати достатню кількість якісної продукції, забезпечити насамперед внутрішній ринок, обмеживши імпорт аналогічних товарів.
Переоснащення діючих і будівництво нових підприємств вимагають значних валютних коштів, основним джерелом надходження яких є експорт галузевої продукції. Розвиток експорту, у свою чергу, вимагає поліпшення асортименту і якості товарів, підвищення їх конкурентоспроможності. Ставиться завдання обмежити до мінімуму експорт необробленого лісу, пиломатеріалів та порівняно дешевих товарів із деревини і орієнтуватися на вартісну продукцію, ефективний асортимент. Для лісопромислового комплексу, який має обмежені лісосировинні ресурси для власного використання, експорт деревної сировини і пиломатеріалів слід розцінювати як негативну зовнішньоторговельну операцію.
Найбільш перспективним експортним товаром деревообробної промисловості є меблева продукція. її виробництву сприяють наявність висококваліфікованих майстрів-червонодеревників, високоякісної деревини цінних порід, давні традиції виробництва
447

Содержание