logo
317-rps-doroguncov

За секторами науки (одиниць)

    1. Організації

    1. 1991

    1. 1992

    1. 1993

    1. 1994

    1. 1995

    1. 1996

    1. 1997

    1. 1998

    1. 1999

    1. 2000

    1. Усього

    1. 1344

    1. 1350

    1. 1406

    1. 1463

    1. 1453

    1. 1435

    1. 1450

    1. 1518

    1. 1506

    1. 1490

    1. У тому числі за

    2. секторами:

    3. академічний

    1. 290

    1. 228

    1. 256

    1. 268

    1. 270

    1. 280

    1. 285

    1. 294

    1. 289

    1. 306

    1. галузевий

    1. 804

    1. 876

    1. 876

    1. 921

    1. 906

    1. 893

    1. 915

    1. 969

    1. 964

    1. 939

    1. вузівський

    1. 146

    1. 144

    1. 147

    1. 148

    1. 150

    1. 153

    1. 153

    1. 158

    1. 160

    1. 160

    1. заводський

    1. 104

    1. 102

    1. 127

    1. 126

    1. 127

    1. 109

    1. 97

    1. 97

    1. 93

    1. 85

  • 216

    1. Працівники

    1. 1991

    1. 1993

    1. 1995

    1. 1997

    1. 1998

    1. 1999

    1. 1999 р. до 1991 р.%

    1. Усього

    1. 449,8

    1. 345,8

    1. 293,1

    1. 233,3

    1. 214,9

    1. 199,4

    1. 44,4

    1. У тому числі за секторами: акаде­мічний

    1. 83,3

    1. 69,5

    1. 61,5

    1. 52,9

    1. 50,0

    1. 48,2

    1. 57,8

    1. галузевий

    1. 398,2

    1. 223,6

    1. 186,9

    1. 166,9

    1. 133,9

    1. 121,4

    1. 30,5

    1. вузівський

    1. 33,1

    1. 22,8

    1. 18,2

    1. 15,9

    1. 14,8

    1. 13,08

    1. 41,7

    1. заводський

    1. 35,3

    1. 29,9

    1. 26,5

    1. 17,6

    1. 16,2

    1. 15,8

    1. 44,7

    1. приватний

    1. н. д.

    1. н. д.

    1. н. д.

    1. н. д.

    1. н. д.

    1. н.д.

    1. н.д.

  • Усі наші науково-технічні досягнення до 1990 р. та й саме зростання обсягів виробничого, особливо промислово-індуст­ріального потенціалу країни були тісно пов'язані. Разом з тим і причини його занепаду в кризовий (1991—2000 pp.) період у своїй основі є загальними, характерними для промислового потен­ціалу. Але є відмінність і своя специфіка. Якщо у 1960—70-ті pp. у науку приходив кожен 7—8-й випускник вузу, то вже у 1980— 90-ті — лише кожний 22-й, що призвело до різкого старіння кад­рів. Крім того, багато вчених і спеціалістів почали подаватися до комерційних структур, виїжджати за кордон, у результаті чо­го чисельність науково-технічного персоналу за цей період різ­ко скоротилася (майже наполовину). Цей процес продовжується і зараз.

  • Світовий досвід свідчить, що для виходу науки, особливо фун­даментальної, на сучасний рівень самих тільки ринкових інстру­ментів явно недостатньо. В усіх розвинутих країнах світу з рин­ковою економікою фундаментальні дослідження на 80 % здійс­нюються за рахунок державного бюджетного фінансування. Там рівень витрат дозволяє забезпечити фондоозброєність праці у сфері науково-технічної діяльності в 1,5—2 рази вище, ніж у промисловості. Так, у США, наприклад, вона становить більш як 60 тис. дол. на одного зайнятого у сфері НДДКР; в Японії і про­відних західних країнах — 80—120 тис. дол. на 1 наукового пра-

  • 217