1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»

В умовах здійснення радикальних трансформаційних процесів раціональне розміщення продуктивних сил України і прогресив­ний розвиток господарства її регіонів створюють потужний фунда­мент національної економічної системи. Продуктивні сили будь-якої держави — це її національне багатство. Необхідність його на­рощування, раціонального використання, а також постійного вдос­коналення територіальних і галузевих пропорцій національної еко­номіки на основі науково обґрунтованих принципів і закономір­ностей розміщення продуктивних сил об'єктивно зумовлена пот­ребою підвищення добробуту населення та вирішення нагальних завдань соціально-економічного розвитку.

Предметом курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональ­на економіка» є просторова організація продуктивних сил та окре­мих їх складових елементів, а також територіальні аспекти гос­подарювання, закономірності його формування і розвитку. Об'єк­том вивчення є основні складові просторової організації продук­тивних сил — природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві і між­галузеві комплекси, територіальні системи господарювання з від­повідною системою економічних зв'язків. Склад продуктивних сил неухильно розширюється у зв'язку із вступом суспільства у нову

9

фазу постіндустріального розвитку. Крім традиційних складових (засоби виробництва і робоча сила), до продуктивних сил відно­сять науку, форми і методи організації виробництва, інформацію та багато інших елементів. Головною продуктивною силою за­лишається людина з її потребами та інтересами.

Просторова організація продуктивних сил та регіональна еко­номіка вивчаються у тісному взаємозв'язку з проблемами форму­вання ефективної державної регіональної економічної політики й розвитку міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв'язків. Нав­чальний курс дає змогу оволодіти закономірностями, чинниками сучасного розміщення продуктивних сил як національного багат­ства держави та особливостями територіального господарювання, а також сформувати бачення перспектив регіонального розвитку. Особливе місце в практиці прийняття довгострокових рішень що­до розміщення продуктивних сил, соціально-економічного розвит­ку певних територій чи окремих галузей посідають результати нау­кових досліджень, у тому числі прогнозних; вони є основою роз­робки стратегії і тактики управління регіональним розвитком. Висока надійність і ефективність прогнозних розробок є необхід­ною передумовою вдосконалення територіальної організації гос­подарства будь-якого регіону.

Мета навчального курсу — надати студентам знання з теоре­тичних і прикладних питань розміщення продуктивних сил і ре­гіональної економіки, сформувати у них уміння самостійно вирі­шувати проблеми, пов'язані з територіальним господарюванням, економічним обґрунтуванням різних варіантів розміщення об'єк­тів сфери матеріального і нематеріального виробництва в нових соціально-економічних умовах. Навчальний курс дає змогу сфор­мувати у молодих людей світоглядні засади щодо основ успішно­го функціонування як територіальних господарських комплексів, так і окремих галузей економіки. Майбутні економісти повинні володіти глибокими знаннями щодо теоретико-методологічних засад розвитку і розміщення продуктивних сил держави та її ре­гіонів, специфіки територіальної організації виробництва, перс­пектив формування продуктивних сил з урахуванням національ­них інтересів держави та вимог економічної безпеки. Зміни гло­бального характеру у світі вимагають опрацювання нових підхо­дів до розвитку і розміщення продуктивних сил.

Сучасний навчальний курс «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» не обмежується висвітленням традицій­ного кола питань; у ньому відображено новітні проблеми розмі­щення продуктивних сил глобального, національного, регіональ-

10

ного і локального рівнів, зокрема: шляхи подолання диспропор­цій у розміщенні продуктивних сил у контексті завдань структур­ної трансформації господарських комплексів; проблеми раціональ­ного використання природоресурсного, трудового і виробничого потенціалу та збереження навколишнього природного середови­ща; проблеми досягнення ефективності господарювання на осно­ві раціонального розміщення об'єктів базових галузей промисло­вості; формування ефективної державної регіональної економіч­ної політики та системи зовнішньоекономічних зв'язків.

Таке спрямування курсу зумовлене тим, що регіони і пробле­ми їх розвитку перебувають у центрі сучасної соціально-еконо­мічної політики будь-якої держави. Економічна могутність і без­пека держави визначається потенціалом її регіонів, їх конкурен­тоспроможністю на внутрішньому і світовому товарних ринках, ринках капіталу і робочої сили.

Нині посилюються об'єктивні процеси регіоналізації як прояв самодостатності території, її економічної самостійності. Саме на регіональному рівні створюються необхідні передумови для струк­турних трансформацій, концентрується інвестиційний потенціал, інтенсивно розвивається ринкова інфраструктура; активно викори­стовуються можливості місцевої ресурсної бази для розвитку різ­номанітних форм господарювання, у тому числі підприємництва; створюється система відповідних служб, що сприяють самореалі-зації громадян у підприємницькій діяльності. Важливо і те, що ефективна система моніторингу перебігу трансформаційних перет­ворень у державі може бути сформована тільки на регіональному рівні. Діалектична єдність державного і регіонального забезпечує економічне зростання, подолання монопольно-галузевих інтересів і вирішення нагальних соціальних завдань. Разом з тим потенціал регіонів може бути реалізований лише в узгодженості та підпоряд­кованості з вирішенням загальнонаціональних проблем.

«Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» як навчальна дисципліна акумулює в собі найкращі доробки відпо­відної галузі економічної науки, що формує цілісне уявлення про взаємодію людини і природи в процесі господарської діяльності. Використовуються також результати таких комплексних приклад­них прогнозних розробок, як: схеми-прогнози та державні прог­рами розвитку і розміщення продуктивних сил економіки районів на тривалу перспективу; стратегії розвитку продуктивних сил; проекти реструктуризації територіально-виробничих комплексів; концепції, рекомендації, пропозиції щодо напрямів перспектив­ного розвитку продуктивних сил України та її регіонів.

11

У другій половині XX ст. перед людством постали проблеми глобального масштабу — порушення екологічної рівноваги, рег­рес в умовах життя значної частини населення, проблеми надій­ного забезпечення енергією. Постала серйозна загроза умовам іс­нування людства — різке погіршення навколишнього середови­ща призвело до екологічної кризи. Крім того, зрушення у дина­міці і структурі народонаселення зумовили істотне збільшення навантаження на природне середовище. Саме через ці причини наприкінці 80-х р. почала розроблятися концепція сталого розвитку, яка має загальносвітове значення. Основне її призначення — за­безпечити поєднання прогресивного розвитку продуктивних сил та досягнення економічного зростання із збереженням природного середовища. У концепції акцент робиться на посиленні контролю з боку міжнародних організацій за станом природного середовища та передбаченні можливих соціальних наслідків екологічної кри­зи.

Еколого-економічна та продовольча проблеми є сьогодні най­більш соціально значущими. До їх вирішення залучаються потуж­ні наукові сили. Занепокоєння викликає і той факт, що у світі сформувалися значні диспропорції між розвинутими країнами і тими, що розвиваються, у рівні споживання, насамперед продук­тів харчування. За існуючими оцінками, головну загрозу глобаль­ній продовольчій безпеці світу становлять: обмеженість водних ресурсів і зниження якості земельних ресурсів; згортання сільсь­когосподарського виробництва внаслідок погіршення кліматич­них умов; економічна політика окремих держав.

Україна перебуває під безпосереднім впливом глобалізації світової економіки, а відтак повинна враховувати цей чинник під час вирішення власних проблем щодо розвитку продуктивних сил та вдосконалення територіальних пропорцій господарюван­ня. У постіндустріальному світі головним ресурсом є інтелект та інформація. Істотно зростає мобільність усіх інших чинників ви­робництва — капіталу, робочої сили, технологічних засобів то­що. Економічний простір розподіляють потужні транснаціональ­ні корпорації, що контролюють ринки збуту товарів, природні ре­сурси. Це вимагає опрацювання принципово нових концептуаль­них підходів до розвитку і розміщення продуктивних сил держа­ви, передбачення позитивних і негативних наслідків світових ін­теграційних процесів.

У сучасному навчальному курсі «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» предмет і об'єкт вивчення розгля­даються на тлі загальносвітових тенденцій. Це дає змогу реально

12

оцінити місце України в міжнародному поділі праці, визначити рівень розвитку її продуктивних сил та їх перспективи. Сьогодні формується нова система міжнародного поділу праці, спеціаліза­ції та інтернаціоналізації економічної діяльності, де основними чинниками високої конкурентоспроможності виступають науко­во-технічний потенціал, освіта, передові методи маркетингу та менеджменту. Інноваційний шлях розвитку домінує серед розви­нутих країн світу. Орієнтація на новітні прогресивні світові тен­денції розвитку і розміщення продуктивних сил з урахуванням національної специфіки є нагальним завданням для України. У зв'язку з цим необхідно у найближчій перспективі досягти якісно нових зрушень в основних структурних, функціональних і відт-ворювальних характеристиках продуктивних сил на основі про­цесів їх модернізації.