logo search
317-rps-doroguncov

6.2. Структура лісопромислового комплексу

  • До складу лісопромислового комплексу входить чотири га­лузі — лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова і лісохімічна промисловості і десятки виробництв.

  • Лісозаготівельна промисловість є галуззю лісового госпо­дарства, що здійснює заготівлю деревини та її вивезення. До ос­новного виробництва належить рубка (валка) лісу, трелювання і первинна обробка зрубаних дерев, розкряжування стовбурів, сор­тування і штабелювання сортиментів, вантажно-розвантажуваль­ні роботи, вивезення деревини до шляхів загального користуван­ня або до місць споживанння, а також переробка лісосічних від­ходів, низькоякісної деревини та ін.

  • Заготівля деревини є завершальною фазою лісогосподарського виробництва і в країнах з обмеженими запасами лісів звичайно проводиться підприємствами лісового господарства. У країнах з великими лісовими ресурсами, переважно природного походжен­ня, лісозаготівлі набувають рис добувної промисловості і висту­пають як самостійна лісозаготівельна галузь, що входить до складу промисловості.

  • Таблиця 3.52

  • ДИНАМІКА ВИВЕЗЕННЯ ДЕРЕВИНИ В УКРАЇНІ у 1913—2000 pp.

    1. 1913

    1. 1940

    1. 1970

    1. 1980

    1. 1990

    1. 2000

    1. Вивезення деревини, всього млн м3

    1. 4,5

    1. 7,8

    1. 9,3

    1. 10,0

    1. 10,5

    1. 8,0

    1. у т. ч. ділової деревини

    1. 2,7

    1. 5,2

    1. 7,0

    1. 8,4

    1. 8,9

    1. 6,5

  • *Примітка. Вивезення деревини — термін, що означає обсяг заготовленої деревини, яка спрямовується для запезпечення загальнодержавних потреб.

  • Основним лісозаготівельниками в Україні є підприємства — держлісгоспи та інші суб'єкти галузі, частка яких у загальному обсязі лісозаготівель становить майже 80 %. Решта — підприємст-

  • 432

  • ва інших відомств і організацій, яким надані у користування зем­лі лісового фонду, а також підрядні колективи, які проводять лі­созаготівлі за договорами. Держлісгоспи — комплексні лісові підприємства, що виконують усі роботи з лісового господарства, охорони й захисту лісів, лісоексплуатації та первинної обробки

  • деревини.

  • Обсяг заготівель деревини в Україні становить понад 11 млн м3,

  • в тому числі вивезення 8 млн м3 (табл. 3.52).

  • Заготівля лісу належить до найбільш трудомістких галузей, де багато операцій ще й тепер виконуються вручну. Крім того, ро­бота в лісі ускладнюється природно-кліматичними умовами, особ­ливо в гірських лісах. До XX ст. лісозаготівельні роботи викону­вались примітивним способом і, по суті, були промислом селян. Сьогодні ж лісозаготівельна промисловість є високомеханізова-ною галуззю, в якій основні виробничі операції на лісосічних, лі-сотранспортних і нижньоскладських роботах виконуються із за­стосуванням машин і механізмів: трелювальних тракторів, автона­вантажувачів, спеціального лісовозного транспорту, підйомних кранів, ручних моторних інструментів. На підприємствах з вели­ким обсягом рубок у рівнинних лісах використовуються валочно-трелювальні і валочно-пакувальні машини, а на великих нижніх складах — напівавтоматичні і автоматичні лінії, верстати і меха­нізми для первинної обробки деревини і переробки лісосічних відходів. У гірських лісах Карпат для трелювання і спуску дере­вини з гір застосовуються підвісні канатні установки. Однак, не­зважаючи на високий рівень механізації лісозаготівельних робіт, досить помітна їх частка виконується ще вручну. Це пояснюється недостатньою механізацією окремих виробничих процесів (обріз­ка гілок, підготовчо-допоміжні роботи), використанням застарілої техніки, недостатньою забезпеченністю підприємств відповідним устаткуванням, а також і тим, що лісозаготівельна техніка в про­цесі експлуатації вимагає ще досить значних витрат ручної праці. Основними виробництвами деревообробної промисловості є лісопильне, фанерне, будівельних деталей із деревини і плит на де­ревній основі, меблеве та ін.

  • Лісопильне виробництво. Лісопиляння належить до найдавні­ших методів механічної обробки деревини. Воно виникло в XVI ст. у вигляді так званих тартаків, а згодом лісопильних млинів, перет­ворившись у наші часи у високомеханізоване і автоматизоване ви­робництво. Тепер на лісопильно-деревообробних підприємствах, поряд з лісопильними рамами, що були основним лісопильним устаткуванням протягом останнього століття, використовуються

  • 433

    1. прогресивні стрічкопильні і круглопильні верстати, фрезерно-пильні і фрезерно-брускові установки, системи навколорамного устаткування, сушильні камери, автоматизовані засоби контроль­но-технічного процесу, лінії для торцювання, бракування, сорту­вання пиломатеріалів, формування транспортних пакетів тощо. Останніми роками впроваджується агрегатний метод переробки пиловної сировини, що дозволяє одночасно одержувати обрізні пиломатеріали і технологічну тріску (сировину для виробництва деревних плит і целюлози) і довести рівень комплексного вико­ристання деревини до 94—97 %. Значна частка пилорам, верста­тів та іншого обладнання зношена і застаріла. Знос лісопильних рам, наприклад, перевищує 70 %. На більшості підприємств від­сутні спеціалізовані лінії і переробка деревини здійснюється пе­реважно на позиційному устаткуванні. Більшість підприємств відзначається недосконалістю технології переробки деревини, від­сутністю обладнання для окорювання сировини, що різко знижує придатність деревних відходів для використання їх у виробництві целюлози і деревних плит. Наявність великої кількості дрібних лі­сопильно-деревообробних підприємств, їх відомча розосередже­ність негативно позначається на ефективності виробництва, впро­вадженні нової техніки і технології, серйозно гальмує організа­цію комплексного використання деревини, завантаження встанов­леного устаткування.

    2. Виробництво деревних плит — порівняно нове і високоефек­тивне виробництво деревообробної промисловості, з високими тем­пами зростання. Розвитку цього виробництва сприяє низка еконо­мічних і технологічних чинників, зокрема, висока споживна вар­тість плит, високомеханізований і автоматизований спосіб їх ви­робництва, наявність дешевої сировини. Виробництво деревних плит практично не має обмежень щодо специфічних особливос­тей деревної сировини — тут можна використовувати низькоякіс­ну, дрібнотоварну деревину будь-яких порід, відходи деревооброб­ки і лісозаготівель.

    3. Деревні плити належать до індустріальних і ефективних мате­ріалів з широкою сферою застосування в промисловості та будів­ництві, їх виробництво дозволяє вирішувати проблему як підви­щення рівня використання деревини, так і одержання матеріалів з новими властивостями, які здатні замінити традиційні пиломате­ріали в 3—4-кратному співвідношенні. Для збільшення випуску продукції і поліпшення її якості удосконалюється технологія і впроваджуються нові технологічні процеси. Серед них значного поширення набула технологія облагороджування поверхні дерев-

    4. 434

    5. ностружкових плит ламінуванням, імітаційної обробки методом друкування рисунка на поверхні плит, які не вимагають додатко­вої обробки. Все це зробило можливим ще більше розширити сферу

    6. застосування плит.

    7. Разом з тим слід зазначити, що більшість підприємств дерев-ностружкових плит оснащено устаткуванням, строки експлуатації якого досягають 30—40 років і перевищують нормативні у 2—З рази. Діючі лінії з виготовлення плит, за винятком кількох, вста­новлених за останні 10—15 років, повністю вичерпали свій ре­сурс щодо точності, застарілі, зношені і підлягають демонтажу. Зношене обладнання, що експлуатується 25 і більше років та дві-чі-тричі модернізоване, призводить до порушення технологічного процесу, різкого зниження обсягів виробництва, особливо якості плит, збільшення матеріальних і паливно-енергетичних витрат.

    8. Фанерне виробництво, як і виробництво деревних плит, нале­жить до високоефективних галузей деревообробної промислово­сті. Фанерна продукція характеризується досить широким асор­тиментом: клеєна, стругана і пиляна фанера, лущений сухий шпон, столярні плити, гнутоклеєні деталі. Як конструктивний і обробний матеріал фанера використовується майже в усіх галу­зях промисловості та будівництві і значною мірою сприяє еконо­мному використанню деревини. Однак виробництво клеєної фа­нери стримується нестачею сировини і певними труднощами її

    9. імпорту.

    10. Основне устаткування з виробництва клеєної фанери склада­ється з лущильних верстатів, сушарок, пресів для склеювання фанери, завантажувально-розвантажувального обладнання, обріз­них і шліфувальних верстатів та ін. Стругану й пиляну фанеру одер­жують шляхом стругання колод на фанеростругальних і спеціаль­них пильних верстатах.

    11. Меблеве виробництво посідає провідне місце в деревооброб­ній промисловості. Його частка в загальному обсязі продукції де­ревообробки займає 40 % (2000 р.). На меблевих підприємствах створено потужності з виготовлення понад 900 тис. наборів меб­лів для загальної кімнати, спальні, кухні, передпокою, відпочин­ку, майже 15 млн стільців, столів, ліжок, диванів, шаф, крісел та інших виробів. Відповідно до попиту систематично відбувається оновлення асортименту меблів. Лише за останні роки знято з ви­робництва сотні виробів застарілих форм і моделей, збільшено випуск меблів у наборах і гарнітурах.

    12. Технічний рівень меблевих підприємств значною мірою ви­значає наявність автоматизованих ліній та прогресивного пози-

    13. 435

    1. ційного обладнання, переважно зарубіжних фірм, зокрема: ліній для розкрою плит, форматної обрізки личкування крайок, оздоб­лення меблевих щитів; комплектів обладнання для виготовлення профільних погонажних деталей, пружинних блоків і м'яких еле­ментів меблів тощо. Проте надходження нового устаткування че­рез високі ціни і нестачу у підприємств валютних коштів остан­німи роками зменшилось, що спричинило зростання рівня зносу діючого обладнання.

    2. В основу організаційної структури меблевого виробництва пок­ладено або повний технологічний цикл виготовлення меблів на одному підприємстві, або принцип поділу виробничого процесу на заготовчий і складально-опоряджувальний (комплектувальний) підрозділи. За принципом поділу виробничого процесу заготівля та обробка деталей і вузлів здійснюється на спеціалізованих де­ревообробних підприємствах, а складання і опорядження — на складально-опоряджувальних меблевих фабриках. Технологічна спеціалізація дозволяє перейти на масове виготовлення меблевих виробів із уніфікованих елементів, які застосовують у виробниц­тві різних, але конструкційно близьких типів меблів. Спеціаліза­ція меблевого виробництва розширює можливість застосування нової техніки і технології, сприяє раціональному розміщенню меб­левих підприємств.

    3. Целюлозно-паперова промисловість — одна з найбільш прогресивних і пріоритетних галузей лісопромислового комплек­су. Вона спеціалізується на виробництві целюлози, деревної ма­си, різноманітних видів паперу, картону та виробів з них. Сфера застосування паперово-картонної продукції загальновідома.

    4. Виготовлення паперу в Україні виникло на початку XVII ст., а машинне виробництво — у XIX ст. Переважна більшість сучас­них паперових і картонних підприємств існують з XIX або почат­ку XX ст. і лише шість-сім з них побудовано і введено в дію після 1950 р. Основою целюлозно-паперової промисловості є підпри­ємства з виробництва целюлози, деревної маси, паперу і картону. Решта — численні підприємства, які переробляють папір і картон на різноманітні вироби.

    5. Технічний стан підприємств характеризується значним ста­рінням виробничого устаткування, яке тривалий час підтримува­лося за рахунок відновлювального ремонту, певної модернізації і лише зрідка — заміною новим. Зараз у галузі налічується 40 па­пероробних і 13 картоноробних машин, більша частина яких екс­плуатується понад 40 років і відзначається застарілістю та висо­ким рівнем зносу.

    6. 436

    7. Вузьким місцем целюлозно-паперової промисловості є вкрай недостатнє виробництво напівфабрикатів. У галузі експлуатуєть­ся лише один варочний апарат потужністю 45 тис. т целюлози на рік, строк експлуатації якого понад 40 років, а виробництво дере­вної маси здійснюється на дефібрерах, які експлуатуються 50 ро­ків. Обладнання фізично зношене, застаріле і підлягає демонта­жу. Якість деревної маси, виготовленої на цьому обладнанні, не відповідає вимогам технології виробництва паперу. Високоякіс­ним напівфабрикатом, який широко застосовується для виготов­лення паперу і картону в зарубіжних країнах, є термомеханічна і хіміко-термомеханічна маса. Для її виробництва придатна дере­вина не лише хвойних, а й м'яколистяних порід.

    8. Через нестачу напівфабрикатів стримується виробництво па­перу і картону: завантаження потужностей паперових фабрик не перевищує 35 %, а картонних — 50 %.

    9. Лісохімічна промисловість — галузь лісопромислового комп­лексу, яка об'єднує виробництва з хімічної переробки деревини:

    • виробництва, що грунтуються на сухому термічному розкла­данні деревини (піроліз деревини) і виготовляють деревне вугіл­ля, оцтову кислоту, деревну смолу, спирти, численні продукти пе­реробки оцтової кислоти і смоли;

    • каніфольно-скипидарне і смоло-скипидарне виробництва, що виготовляють каніфоль, скипидар, смоли, ефірні масла і продук­ти їх вторинної переробки.

    1. Лісохімічні продукти використовуються майже в усіх галузях промисловості, посідають важливе місце в органічному синтезі різ­номанітних речовин, зокрема, камфори, терпінгідрату, пахучих ре­човин, флотаційних масел, інсектофунгіцидів.

    2. Устаткування лісохімічних підприємств відзначається висо­ким рівнем зносу (80 %) і вимагає модернізації, а то й повної за­міни. Сировиною для них служить дров'яна деревина листяних по­рід, соснові пні, живиця.

    3. Структурні підрозділи лісопромислового комплексу, що випу­скають продукцію основної номенклатури (пиломатеріали, дерев­ні плити, фанеру, меблі, целюлозу, папір, картон), займають до­мінуюче положення в галузі. Проте темпи їх розвитку різні і за­лежать від попиту на продукцію, умов її реалізації, можливостей виробництва (наявності потужностей, сировини) тощо. Про зміни у виробничій структурі лісопромислового комплексу протягом 19Ш—2000 pp. свідчать дані табл. 3.53. Це, насамперед, стосу­ється різкого зниження питомої ваги меблевого виробництва і лі­сохімічної промисловості. У структурі лісоромислового комплек-

    4. 437