13.Світогосподарські пріоритети та система сучасних світогосподарськихзв`язків України.
Світогосподарські пріоритети
Зовнішньоекономічна стратегія України зумовлюється багатьма внутрішніми і зовнішніми чинниками — суперечливою сукупністю економічних, геополітичних, етнічних, історичних, культурних, інституціональних та інших детермінант, що характеризуються різноспрямованістю дії. Найбільш повне та всебічне урахування їхнього флуктуаційного впливу в зовнішньоекономічній політиці сприяє розробці адекватних кожній стадії соціально-економічного розвитку країни географічно та структурно диференційованих світогосподарських пріоритетів, спрямованих на ефективну реалізацію в зовнішньому середовищі національних економічних інтересів.
Надзвичайно великий, у тому числі експортний, потенціал агропромислового комплексу України. Поглиблення ринкових реформ в аграрному секторі, поступове включення в господарський оборот земельних ресурсів, застосування сучасної техніки і виробничих технологій можуть і мають істотно вплинути на диверсифікацію експортної потужності України, примноження її реальних переваг у конкурентній боротьбі з виробниками і експортерами сільськогосподарської продукції.
Незаперечною є роль вітчизняної транзитної системи в на; рощуванні експортних можливостей, особливо щодо транспортування нафти і газу, електроенергії, інших вантажів територією України. Задіяння нафтопроводу "Одеса — Броди — Гданськ", будівництво нової газової магістралі за фінансового сприяння Німеччини забезпечать відчутне збільшення обсягу транспортних послуг у зовнішньоторговельному обороті.
Важливі переваги має також рекреаційно-туристичний потенціалУкраїни, до якого належать Карпатський регіон, Крим, Південь і Центр. Унікальні історико-культурні та лікувально-оздоровчі комплекси за умов створення необхідної інфраструктури поступової, але неухильної європеїзації цієї сфери, можуть суттєво поповнити валютну скарбницю держави.
Серед зовнішніх чинників варто насамперед виділити зміцнення геополітичного, геостратегічного положення нашої держави. Наріжним каменем внутрішньої і зовнішньої політики стають фундаментальні цінності Західної цивілізації: свобода, демократія, повага до прав людини і громадянина, ринковий економічний устрій, громадянське суспільство.
Така політика позитивно оцінюється головними акторами міжнародних відносин: Європейським Союзом, США, членами НАТО та ін. Усе це створює сприятливі передумови для диверсифікації зовнішньоекономічних відносин, наповнення їх якісно новим змістом.
Чіткіше окреслюється парадигмальна основа міжнародних інтеграційних процесів України і світового, і регіонального масштабів. У такому ж контексті слід розглядати отримання Україною статусу країни з ринковою економікою, майбутній вступ до Світової організації торгівлі, зняття дискримінаційних обмежень (поправка Джексона — Веніка), впорядкування антидемпінгових процедур щодо українських товарів тощо. Варто також взяти до уваги процес набуття Україною вагомих ознак регіонального лідера на значній території не лише пострадянського, а й постсо-ціалістичного простору.
У геополітичному контексті важливе значення для реалізації ефективної зовнішньоекономічної стратегії має стан світової економічної кон'юнктури. У першу чергу це стосується головних економічних центрів (США, ЄС, Японії, Китаю), що вирішальнопли-вають на міжнародну економічну політику, виробничі витрати яких визначають рівень світових цін, умови торгівлі. Зокрема, ця група країн є головним джерелом інвестиційних і фінансових ресурсів, високотехнологічного експорту, об'єктів інтелектуальної власності. Водночас це найбільші у світі ринки збуту продукції, в тому числі українських виробів. Перебіг економічних подій у цих країнах прямо впливає не лише на зовнішньоекономічні зв'язки України, а й на внутрішню систему виробництва і обігу.
При формуванні концептуальних засад зовнішньоекономічної стратегії України за сучасних умов слід враховувати принципові зміни, що відбуваються в діяльності міжнародних фінансових, банківських, торговельних інституцій (Світовий банк, МВФ, ЄБРР, СОТ, ЮНКТАД та ін;). Співпрацюючи з зазначеними та іншими міжнародними установами, Україна, з одного боку, залучає до економіки додаткові фінансові та інші ресурси, використовує технічну допомогу в процесі здійснення ринкових реформ, розробки адекватної перехідному періоду економічної політики; з іншого боку, це дає змогу впроваджувати в національну господарську систему загальновизнані норми і стандарти статистичної інформації, обліку й аудиту, критерії ефективності й якості продукції, її техніко-технологічних параметрів, цінових та інших характеристик.
Оцінюючи внутрішнє економічне середовище, в якому формуються чинники світогосподарської стратегії України, слід відзначити загальну тенденцію до поліпшення його якості з погляду прозорості господарських та фінансових трансакцій, розширення коридору економічної свободи для диверсифікації підприємництва, більшого доступу до кредитних ресурсів. Водночас проявляються і негативні тенденції, що неминуче супроводжують процеси впорядкування економічного життя, надання господарським процесам соціальної справедливості та раціональності. Зокрема, протягом 2005 р. була висока інфляція, різко уповільнилися темпи економічного зростання, що не могло не вплинути на зовнішньоекономічний сектор, на трансформацію світогосподарської стратегії України. Загалом, як зазначають експерти Міжнародного валютного фонду, "українська економіка та її валюта є сильними, інвестори проявляють великий інтерес, а міжнародна спільнота готова сприяти серйозним реформам".
Узагальнювальними характеристиками зовнішнього середовища в контексті формування концептуальних засад світогосподарської стратегії України є дві головні тенденції: прогнозні дані щодо світової кон'юнктури на період до 2020 р. свідчать про сприятливі загальні умови, пов'язані насамперед із темпами зростання світової економіки та її головних структурних підрозділів.
Прогнозовані дані щодо динаміки світової економічної кон'юнктури свідчать, що зовнішні передумови для нарощування ВВП та економічного потенціалу України є сприятливими. Усі головні регіони світу, на які зорієнтовані вітчизняні зовнішньоекономічні зв'язки, демонструють тенденцію до усталеного економічного зростання та збільшення інвестиційних ресурсів, що за умов розробки гнучкої та мобільної зовнішньоекономічної стратегії сприятиме ефективному використанню світової економічної кон'юнктури для вирішення внутрішніх господарських завдань. Водночас слід враховувати, що в довготерміновому плані у світовій економіці можливі кризові явища, як це відбулося в кінці 1990-х рр., що зумовлює необхідність створення сучасної системи антициклічного регулювання та механізмів антикризового управління економікою. Такі застереження випливають також з того, що нинішній стан світового соціально-економічного розвитку збігається зі знижувальною фазою довгих хвиль Н. Кондратьєва, під час якої відбувається передислокація виробничої активності і лише окремі складники світового господарства перебувають у ста дії економічного піднесення. Частиною такого регіону цілком обґрунтовано може бути Україна.
Результати аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників та необхідність ефективної реалізації в міжнародній сфері національних економічних і політичних інтересів зумовлюють вибір головних стратегічних напрямів зовнішньоекономічної стратегії України. Згідно з чинним законодавством суб'єкти вітчизняного підприємництва мають "право вільного маневру по всьому полю світового господарства" залежно від привабливості для них тих чи інших його регіонів чи економічних секторів. Водночас за умов поглиблення глобалізаційних та інтеграційних процесів, регіоналізації світової економіки завданням державної політики є чітке формулювання інтеграційних прагнень, визначення стратегічних партнерів зі співпраці, виходячи з пріоритету національних інтересів. У зв'язку з цим слід нагадати, що Україна знаходиться в сфері тяжіння двох "гравітаційних" полів — Європейського Союзу (ЄС) та Єдиного економічного простору (ЄЕП) (табл. 20.2). Розрахунки показують, що ці економічного об'єднання за своїм потенціалом суттєво відрізняють одне від одного.
Порівняльний аналіз показує, що економічний потенціал ЄС як за головними кількісними, так і якісними параметрами істотно перевищує відповідні показники країн ЄЕП. З огляду на зазначене гравітаційне поле ЄС має потенційно більшу притягальну силу, ніж ЄЕП. Однак економічні, політичні, технологічні, інституціо-нальні та інші "фільтри", що існують в Європейському Союзі, утримують поки що його господарські зв'язки з Україною на до-інтеграційному рівні.
Взаємодія економіки України з ЄС та ЄЕП, на які припадає близько двох третин вітчизняного товарообороту, територіальне, географічне положення країни зумовлює формування таких механізмів і форм інтеграції країни до ЄС, які за своїм змістом, форматом та алгоритмом принципово відрізняються від того типу інтеграції, який здійснили нові члени ЄС у 2004 р. Подібну біграві-таційну модель використовувала Велика Британія у процесі взаємодії з європейськими економічними структурами — ЄС та ЄАВТ у 1960—1970-х рр. XX ст.
Сутність і зміст цієї концепції визначаються геополітичним та геоекономічним місцем України у світовому економічному просторі, реальною залученістю її господарства у регіональні угруповання ЄС та ЄЕП. Такий формат інтеграції економіки України передбачає її одночасну взаємодію з обома названими об'єднаннями. Нині багато учасників таких міжнародних економічних угруповань, як АТЕС, НАФТА, ОЧЕС, СНД та ін. є членами декількох регіональних об'єднань. Такий статус не суперечить нормам і правилам ГАТТ/СОТ, іншим міжнародно-правовим документам.
Головним нормативним актом, згідно з яким здійснюється сучасна співпраця України з ЄС, визначає її зміст і структуру є Угода про партнерство і співробітництво (УПС), яка має бути доповнена у зв'язку з розширенням СС у 2004 р. Другим важливим документом у системі "Україна — ЄС" є Декларація Європейської комісії "Ширша Європа —сусідство: нові рамки відносин зі східними та південними сусідами" (2003), у якій закладено вагомий потенціал диверсифікації взаємної співпраці, більшої присутності України на ринках ЄС. КонкретизаціяположеньзазначенихдокументівздійсненауПланідій "Україна — ЄС", прийнятому на найближчі 3 роки. Наступниметапоммає стати підготовка угоди про вільнуторгівлю та наданняУкраїні статусу асоційованого члена ЄС.
У 1990-х рр. значно змінилася географія зовнішньої торгівлі внаслідок переорієнтації з країн колишнього СРСР на інші держави і регіони світу.
Станом на початок 2005 р. ця тенденція ще більше поглибилась і на країни далекого зарубіжжя припадає приблизно дві третини зовнішньоторговельного обороту. У першому кварталі 2005 р. географія експорту та імпорту України виглядала таким чином.
Найбільшу частку в експорті України становлять країни Європи, насамперед члени Європейського Союзу; на другому місці країни СНД; майже стільки ж припадає на азійські дерлсави. Головними імпортерами продукції українських підприємств є Російська Федерація, Німеччина, Туреччина, Італія, США, Польща, Китай, Угорщина.
'У географічній структурі вітчизняного імпорту першу сходинку займають європейські країни, левова частка якого належить країнам ЄС, далі йдуть країни СНД та держави азійської частини континенту. Відповідні позиції в поставках товарів і послуг до України займають Російська Федерація, Німеччина, Туркменистан, Польща, Італія, Китай, Франція, США.
Товарна структура зовнішньої торгівлі відображає переважання II та III технологічних укладів в економіці України,
тоді як у розвинутих країн провідними є IV та V уклади та започатковується VI технологічний цикл на основі розвитку біо-, нано- та інформаційних технологійГенеральним напрямом удосконалення структури експорту є збільшення частки готових виробів, машин та устаткування за рахунок зменшення в його складі чорних і кольорових металів та виробів з них, мінеральних продуктів, продовольчої сировини. Поліпшення якісних характеристик імпортного складника знаходиться в площині залучення критично важливих мінеральних продуктів (нафти і природного газу) за одночасного запровадження системи енергозбереження, та збільшення частини машин і устаткування, сучасних технологій з метою технічного переозброєння виробництва, його модернізації та реконструкції, здійснення прогресивних структурних зрушень в економіці.
Динамічнорозвиваєтьсяторгівляпослугами, в якійпротягомостанньогоперіодузберігаєтьсяпозитивне для України сальдо (1,1 млрд дол. США у 2004 р.).Найбільшимиторговими партнерами України у сферіпослуг є РосійськаФедерація, Велика Британія, США, Угорщина, Швейцарія, Німеччина, Кіпр
Домінуючою статтею в експорті є транспортні послуги, що становлять більше трьох чвертей загального обсягу. Другу позицію займають ділові, професійні технічні послуги, за ними слідують послуги з ремонту. Важливими є послуги зв'язку та будівельні роботи. У імпорті України лідирують державні транспортні послуги, ділові, професійні та технічні послуги. Зростає значення фінансових, послуг зв'язку, страхових, будівельних і ліцензійних послуг.
Станом на 1 грудня 2005 р. іноземними інвесторами спрямовано в економіку України 9,5 млрд дол. США прямих інвестицій, що надійшли з 117 країн світу. Найпривабливішими сферами вкладення іноземного капіталу є оптова торгівля і посередництво в торгівлі (15,9 % від загального обсягу), харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції (12,8 %), фінансова діяльність (7,9 %).
У останні роки найбільше прямих іноземних інвестицій спрямовується у промисловість (у 2004 р. — 45,8 %).
П'ять провідних іноземних інвесторів забезпечують надходження більше половини накопичених іноземних інвестицій (США, Кіпр, Велика Британія, Росія, Німеччина).
Експорт прямих іноземних інвестицій з України поки що становить невеликі обсяги і досяг у 2004 р. 176 млн дол. США, з них 36 % скеровано до країн СНД.
Портфельних інвестицій залучено в 2004 р. на суму в 1,1 млрд дол. США шляхом розміщення на міжнародних ринках капіталу облігацій зовнішніх державних позик. Зокрема нерезидентами було придбано на фінансовому ринку України облігацій внутрішньої державної позики України (ОВДП) на суму 407 млн дол. США. Зовнішні залучення здійснюють також органи місцевого самоврядування, вітчизняні підприємства, фірми, банківські установи.
Україна розвиває співпрацю з міжнародними фінансовими інституціями. З 1992 р. вона є членом Міжнародного валютного фонду, до якого входять 184 держави світу, і Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Членом Міяшародної фінансової корпорації Україна стала в 1993 p., а в 1995 р. приєдналась до Багатосторонньої агенції з гарантування інвестицій. Фінансові ресурси з МВФ Україна отримує в межах таких програм, як Системна трансформаційна позика (STF—SystematicTransformationFacility), Механізм розширеного фінансування (EFF—ExtendedFundFacility) та кредитні підтримки (Stand-by) Кредити МВФ використовувались в Україні для створення системи управління за умов ринкової трансформації економіки, здійснення структурних зрушень галузевого характеру, зокрема енергетичного сектору, розвитку ракетно-космічних технологій тощо.
З 1992 р. Україна є членом Європейського банку реконструкції та розвитку, за фінансового сприяння якого реалізовано понад ЗО інвестиційних проектів у нафтогазовій, енергетичній, харчовій, транспортній та інших галузях економіки.
Україна бере участь у міжнародних регіональних економічних об'єднаннях. З 1992 р. є учасницею2 Співдружності Незалежних Держав, утвореної після розпаду СРСР. У 1993 р. між членами СНД підписано Угоду про Зону вільної торгівлі. Верховною Радою України було ратифіковано угоду про формування Єдиного економічного простору України, Росії, Білорусі та Казахстану (2004). Однак між країнами СНД існують серйозні протиріччя і розбіжності інтересів, що не вписується у класичну концепцію міжнародної економічної інтеграції та ставить під сумнів майбутнє цієї організації в її нинішньому вигляді.
У регіональному економічному об'єднанні Організація чорноморського економічного співробітництва3 Україна перебуває з дня його заснування, тобто з 1992 р. Країни ОЧЕС розробляють спільні проекти у промисловості, сільському господарстві, в енергетичних і транспортних галузях, у сфері науки і технологій, в інформаційній і соціальній інфраструктурах. З 1993 р. діє Чорноморський банк співробітництва, торгівлі і розвитку, розташований у м. Салоніки (Греція).
Стратегічним напрямом міжнародної економічної інтеграції України є наближення і поступовий. вступ до Європейського Союзу. Нині Україна співпрацює з ЄЄ на основі Угоди про партнерство і співробітництво, підписаної в 1994 р. У 2005 р. прийнято План дій "Україна — ЄЄ" на найближчі три роки, яким перед бачено поглиблення взаємодії в економічній, політичній сферах.
Європейський Союз надавУкраїні статус країни з ринковоюекономікою. Післярозширення ЄС у травні 2004 р. він став найбільшимторговельним партнером України.
Наша держава бере активну участь у діяльності економічних організацій системи ООН: Організації ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Європейської економічної комісії ООН, Програми розвитку ООН (ПРООН) та ін.
Отже, економіка України є органічним складником сучасного світового господарства, системи міжнародного поділу праці. Це дає змогу використовувати додаткові можливості та ресурси для поглиблення ринкових реформ, прискорення соціально-економічного розвитку, реалізувати в міжнародному середовищі національні економічні інтереси.
ЗовнішньоекономічнастратегіяУкраїни на цьомуетапімає бути підпорядкованавирішеннюважливихзавдань, спрямованих на поглибленнясистемнихринкових реформ, наданняїмцілісного, збалансованого, завершеного характеру. Ценадастьможливістьзабезпечитинеобхіднітемпиекономічногозростання, здійснити давно назріліструктурнізрушення, створитисучаснуринковуінфраструктуру, підвищитиефективністьекспортно-імпортнихоперацій та збільшитивнесокзовнішньоекономічного комплексу в приріст валового національного продукту країни
- Методологічні засади аналізу сучасних міжнародних економічних відносин. Глобальний дискурс.
- Теоретичний аналіз міжнародних економічних відносин: інструменти і методи.
- Міжнародна економічна система: сутність, структура, суперечності розвитку.
- Форми міжнародних економічних відносин та особливості їх розвитку в сучасних умовах.
- Міжнародний поділ праці: форми та тенденції розвитку.
- Глобалізація економіки: сутність, етапи та історичні типи розвитку.
- Форми глобалізації і суперечності розвитку. Економічна єдність світу.
- Основні елементи глобальної економіки. Світова економічна рівновага та умови її забезпечення.
- 9. Ринкова парадигма світового господарства. Глобальний характер сучасних міжнародних економічних відносин.
- Моделі і форми економічного розвитку.
- 11.Ресурси світового економічного зростання
- 12. Інституціоналізація процесу економічного розвитку. Міжнародні стратегії розвитку
- 13.Світогосподарські пріоритети та система сучасних світогосподарськихзв`язків України.
- 14.Методологічні та теоретичні основи порівняння сучасних економічних систем.
- 4.Смешанная экономическая система
- 15. Особливості глобальних трансформацій та їх вплив на економічні системи.
- 16) Мировые интеграционные процессы в теории сравнительного анализа экономических систем
- 17) Чинники розвитку сучасної фірми
- 19) Розвиток нових організаційних форм підприємств і забезпечення ефективності їх функціонування.
- 20) Роль держави у забезпеченні інституціональних умов функціонування підприємств
- 22. Сутність бар’єрів входу та виходу. Методи їх формування та визначення висоти.
- Методи визначення ціни та об’ємів виробництва фірмами-аборигенами, які не допускають входу у сектор конкуренції.
- 24. Теорія «спірних ринків» - сутність та вплив на мікроекономічну теорію.
- 25. Концентрація як економічна категорія. Причини, яківпливають на її зростання.
- 26. Методы измерения концентрации. Особенности разных показателей
- Индекс концентрации (concentrationratio)
- Индекс Херфиндаля-Хиршмана (Herfindal-HirshmanIndex)
- Индекс энтропии
- Дисперсия рыночных долей и логарифмов рыночных долей
- 27.Типы и направления концентрации
- 28. Нормы экономического поведения: внешние, рефлекторные и этичные
- 29.Типология социального поведения м.Вебера
- 30.Рациональность и неполная рациональность в экономических взаимодействиях
- 31. Зовнішні ефекти і теорема Коуза.
- 32. Эффект исторической обусловленности социально-экономического развития
- 33. Проблема импорта институтов: революционный и эволюционный варианты
- Эволюционный вариант развития институтов
- Импорт институтов и смена траектории институционального развития
- 34. Современная корпорация: институциональный подход
- 35. Сущность и типы контрактов и их влияние на формы экономических взаимодействий
- Закономірності розвитку податкових систем в умовах глобалізації світового господарства.
- Конвергенція національних систем оподаткування в сучасній міжнародній економіці.
- Механізми зменшення податкового тиску в системі міжнародних економічних відносин.
- Умови, принципи, механізми реалізації міжнародного оподаткування в сучасній міжнародній економіці.
- Моделі національних фінансових систем та їх конкурентні переваги в умовах глобалізації.
- 41. Влияние финансового рынка на социально-экономическое развитие стран и деловые циклы
- 42. Закономерности развития финансовой системы Украины: достижения, проблемы и пути реформирования в современных условиях
- 43. Эффект «финансового заражения» национальных экономик в условиях глобальной нестабильности и механизмы его нейтрализации
- 44. Трансфертное ценообразование (тц) в международной экономической деятельности: цели, принципы, механизмы использования
- 46. Современные концепции финансового развития компаний: теоретико-методологические основы обоснования финансовых решений
- 1. Концепции и модели, определяющие цель и основные параметры финн. Деятельности предприятия:
- 2. Концепции моделей, обеспечивающие реальную рыночную оценку отдельных финансовых инструментов инвестирования в процессе их выбора
- 3. Концепция, связанная с информационным обеспечением участников фин. Рынка и формированием рыночных цен.
- 47. Практичні аспекти фінансового розвитку компаній на розвинених ринках та ринках, що розвиваються
- 48. Моделювання дивідендної політики на розвинених ринках та ринках, що розвиваються.
- 49. Закономірності формування емісійної політики компаній в умовах глобалізації.
- 50. Механізми міжнародного податкового планування в діяльності сучасної корпорації.
- 51. Вплив фінансового розвитку розвинених країн на їх соціально-економічне зростання.
- 52) Аномалии финансовых рынков
- 4. Прочие аномалии.
- 53)Закономірності розвитку світової фінансової архітектури та сценарії динаміки глобальних фінансів
- Сценарии развития мировой экономики
- 1. Базовый сценарий
- 2. Пессимистический сценарий
- 3. Оптимистический сценарий
- 56. Стратегія розвитку та ринкової поведінки транснаціональних корпорацій. Суть і принципи діяльності тнк. Сучасні теоретичні концепції діяльності тнк
- 57. Обумовленість галузевої структури прямих іноземних інвестицій у 2006-2009 роках
- 58. Обумовленість регіональної структури прямих іноземних інвестицій у 2006-2010 роках
- 59. Сучасні теорії платіжного балансу: сутність та відповідність реаліям
- 60. Обумовленість впливу прямих іноземних інвестицій на обсяг продажу, виробництва, експорту та вартості активів філій тнк
- Вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток країн Азії (на прикладі Китаю, Сінгапуру, Гонконгу). Китай
- Гонконг
- Вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток країн Північної Європи (на прикладі Швеції, Норвегії, Фінляндії). Норвегия
- Финляндия
- Вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток країн Північної Америки (на прикладі сша і Канади). Канада
- Вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток найбільш потужних економік зони євро (на прикладі Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів). Германия
- Нидерланды
- Франция
- Вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток постсоціалістичних країн (на прикладі Польщі, Росії, Бєларусі). Беларусь
- 66. Современные теории денег: сущность и соответственность с реалиями
- Группы показателей статистики
- Обумовленість взаємозалежності фінансових індикаторів зони євро.
- Обумовленість взаємозалежності фінансових індикаторів сша.
- 71. Особливості функціонування фондових ринків розвинутих країн.
- 72.Особливості формування міжнародних інвестиційних позицій та зовнішнього боргу країн Азії (на прикладі Китаю, Сінгапуру, Гонконгу). Китай
- Гонконг
- Сингапур
- Активы (млн. Долл. Сша)
- Пассивы
- Пассивы (млн. Долл. Сша)
- Внешний долг Сингапура
- Особливості формування міжнародних інвестиційних позицій та зовнішнього боргу найбільш потужних економік зони євро (на прикладі Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів). Германия
- Нидерладны
- Особливості формування міжнародних інвестиційних позицій та зовнішнього боргу країн Північної Америки (на прикладі сша і Канади).
- Особливості формування міжнародних інвестиційних позицій та зовнішнього боргу постсоціалістичних країн (на прикладі Польщі, Росії, Бєларусі). Польша
- Республика Беларусь