logo search
317-rps-doroguncov

3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу

  • Металургійний комплекс України з його застарілими техноло­гіями перероблення сировини є вкрай шкідливим для навколиш­нього середовища. На підприємствах чорної металургії утворю­ється велика кількість шкідливих і забруднюючих речовин (пилу, оксидів азоту, оксиду вуглецю, сірчистого газу, сірководню, амі­аку, фенолів, цианідів, кислот тощо).

  • У 2000 р. обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємствах гірничо-металургійного комплексу становив по­над 2,5 млн т. Переважна частка викидів (98,2 %) утворюється на підприємствах чорної металургії. Частка металургійних підпри­ємств становить 51,6% всіх викидів в атмосферу. Питома вага кольорової металургії у викидах незначна порівняно з чорною металургією (1,8 %). Найбільшу частку серед забруднюючих ре­човин становить оксид вуглецю — 66,4 %, тверді викиди — 15,8 %, сірчистий газ — 9,1 %, оксид азоту — 6,9 %, інші шкідливі речо­вини— 1,8 %.

  • Споживання свіжої води на підприємствах гірничо-мета­лургійного комплексу становило близько 1,8 млрд м3, а скиди стічних вод — близько 1,5 млрд м3. Понад 85 % споживання і скиду води припадає на металургійні підприємства. У гірничоруд­ній промисловості існує проблема щодо шахтних і кар'єрних вод, відходів видобутку збагачення. Тільки в Криворізькому басейні шахтними водами засолено близько 50 тис. га земель. Потрібні великі капітальні витрати на хвостосховища для складування від­ходів збагачення, існує необхідність відчуження земель для їх будівництва, у тому числі орних. Особливо сильному забруднен­ню від діяльності металургійного комплексу піддаються чотири області — Запорізька, Дніпропетровська, Донецька і Луганська. Вкрай важка екологічна ситуація склалась в містах Кривий Ріг, Маріуполь, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя.

  • Реформуванням гірничо-металургійного комплексу України намічено першочергові заходи для поліпшення екологічної ситуа­ції. Серед них: впровадження ресурсо- і енергозберігаючих тех­нологій виробництва, удосконалення існуючих та впровадження нових природоохоронних технологій, виведення надлишкових еко-логонебезпечних потужностей. Реконструкція систем водопоста­чання більшості підприємств дасть змогу зменшити обсяги спо­живання технічної води та припинення скидання неочищених стіч­них вод основними металургійними підприємствами.

  • 338

  • Важливим напрямом поліпшення екологічної ситуації є ство­рення ефективних технологій переробки відходів виробництва, шламів, накопичених розкривних порід. Так, на ВАТ «Миколаїв­ський глиноземний завод» передбачається будівництво та освоєн­ня комплексу підготовки і відвантаження червоного шламу на пов­ний обсяг його утворення. Потенційними споживачами червоного шламу є підприємства чорної металургії, цементної промисловості тощо. Використання імпортних установок для очищення коксово­го газу в коксохімічному виробництві дасть змогу не тільки змен­шити викиди сірчистого ангідриду та сірководню в повітря, а виро­бляти з них товарний продукт — концентровану сірчану кислоту.

  • У доменному і сталеплавильному виробництвах планується вста­новити більш ефективні системи вловлювання пилогазових викидів і рукавні фільтри. У прокатному виробництві технологія безкислотного усунення окалини дасть змогу скоротити обсяг стічних вод на 40 %.

  • За умови реалізації намічених заходів до 2010 р. передбача­ється зменшити обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу на 35,4 %, у тому числі по металургійних підприємствах — на 34,7 %, що безумовно поліпшить екологічну ситуацію в металургійних центрах України.