Особливості науки

Наука – це система знань про об’єктивні закони природи, суспільства і мислення, яка виражається у точних категоріях та має складну структуру. Вона безперервно розвивається, створюється і перетворюється в продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей і установ. Процес накопичення таких знань називається науковим пізнанням.

Наука являє собою вид розподілу праці в суспільстві і виконує певні функції:

- соціальної пам’яті, тобто накопичення, збереження та трансляції знань та досвіду попередніх поколінь і епох;

- гносеологічну (пізнавальну), що забезпечує необхідні знання для вирішення проблем суспільства;

- нормативну, що встановлює, організує та регулює відносини між науковими структурами за допомогою системи норм, правил етики;

- комунікативну, що реалізується за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

- аксіологічну (ціннісну), що формує у суспільстві ціннісні орієнтації, які спрямовують результати наукових відкриттів на благо людства;

- креатину (творчу), що реалізується за допомогою створення інтелектуального потенціалу людства;

- виховну, що дозволяє підвищити рівень освіченості суспільства.

Процес пізнання включає елементи чуттєвого пізнання та форми мислення. До елементів чуттєвого пізнання відносяться відчуття, сприйняття, уявлення, представлення. Формами мислення є абстрактне та логічне.

Науковий пошук завжди спрямований на підвищення рівня знань, відкриття нових законів природи та суспільства, пов’язаний з новими ідеями. Він передбачає застосування різних методів наукових досліджень, призводить до узагальнень і виконується у декілька стадій, які укрупнено можна розділити на два етапи – емпіричний та теоретичний.

Проміжною стадією між цими етапами є постановка проблеми, тобто, визначення того що є невідомим і потребує доведення; формулювання питання, що відображає основний зміст проблеми, та обґрунтування його правильності та важливості для науки; виокремлення конкретних завдань, послідовність їх вирішення та методи, що при цьому застосовуються.

Науковий пошук у кожному зі своїх наступних циклів ґрунтується на досягненнях попередніх і рухається від отримання та накопичення фактів, їх класифікації за різними критеріями до аналізу наукового фактажу, усвідомлення суті явища, формулювання теоретичних положень щодо кількісних та якісних проявів його, а від розробки теорії до практичних рекомендацій щодо впливу на це явище, до перевірки цієї теорії.

Вплив науки на виробництво виявляється в зростанні продуктивності праці, створенні нових машин, матеріалів і технологій, поліпшенні експлуатаційних показників, надійності і довговічності продукції, зниженні її собівартості. Особливостями сучасної науки є наступні:

- лавиноподібний розвиток науки. Кількість наукових знань зростає практично за законом експоненти. Через 10 ÷ 15 років ця кількість подвоюється. Тільки за останні 30 років отримано біля 75% від об’єму знань, що придбало людство за всю свою історію. Лавиноподібний характер розвитку виявляється і в створенні нових напрямів в науці, проблем, видів. Виникає дерево науки, з’являються нові науки на стиках традиційних галузей – біофізика, математична економіка, біогеохімія та інші.

- рентабельність науки. Наука є самою ефективною галуззю. Впровадження наукових розробок у виробництво дає прибуток в середньому від 3 до 10 гривень на гривню витрат.

- скорочення строків між науковою розробкою і реалізацією на виробництві.

Взаємини науки і виробництва виявляються в наступному:

- більшість сучасних виробництв і технологій виникли завдяки науці. Це атомна енергетика, хімічні технології, у тому числі, полімерних матеріалів, отримання надтвердих матеріалів, напівпровідників, лазерні технології та інші;

- сучасне виробництво потребує неперервного удосконалення шляхом наукових досліджень і розробок для забезпечення своєї конкурентоспроможності за ринкових умов;

- виконання досліджень і розробок в умовах реального виробництва позитивно впливає на професійний рівень робітників і ІТР, сприяє їх творчому зростанню, ефективній праці.