4.1. Методологія експерименту
Експеримент є важливішим, а інколи і єдино можливим засобом дослідження, особливо складних об’єктів. Експеримент – це науково поставлений дослід або спостереження явища в точно врахованих умовах, які дозволяють відстежити за його розвитком, керувати ним, відтворювати його кожен раз при повторенні цих умов. Метою експерименту є перевірка теоретичних положень, а також поглиблене вивчення явища.
При перевірці гіпотез або теорій необхідно враховувати вихідні положення, на яких вони базуються. Немає сенсу витрачати час і кошти на експериментальну перевірку теоретичних положень, які випливають з надійно перевірених припущень, наприклад, якщо ці положення отримані з законів термодинаміки, механіки та інших. З іншого боку, не слід також перевіряти теорію або гіпотезу, якщо в її основі лежать припущення, які заздалегідь є хибними.
Експериментальні дослідження ділять на лабораторні та виробничі. Лабораторні досліди виконують на моделюючих установках, стендах. Перевагою цих дослідів є невеликі матеріальні витрати, однак такий експеримент не повністю відображує реальне явище, процес. Виробничі експерименти є більш дорогими, інколи навіть небезпечними (досить згадати аварію на ЧАЕС), однак дають адекватну інформацію щодо реальних процесів або явищ.
Методологія експерименту – це загальні принципи, структура експерименту, його постановка та послідовність виконання. Вона включає:
- розробку плану – програми експерименту;
- оцінку вимірів і вибір засобів контролю;
- проведення експерименту;
- обробку та аналіз експериментальних даних;
- встановлення адекватності.
За способом організації розрізняють пасивний та активний експерименти. В пасивному експерименті процеси спостерігають без втручання в їх хід, результати реєструють та обробляють. У залежності від тривалості спостереження може бути довгочасне або короткочасне, безперервне або дискретне, тобто, повторюване через певні проміжки часу. Активний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання в умови ведення процесу, зміну їх в дослідах.
Активний експеримент може бути одно – та багатофакторним. Однофакторний експеримент передбачає почергове вивчення впливу на процес кожного фактора, тобто незалежної змінної об’єкту, його вхідного параметру, відокремлено при стабілізації всіх інших незалежних змінних на визначених рівнях. В багатофакторному експерименті виконують зміну всіх незалежних факторів одночасно, що дозволяє виявити взаємодію факторів і скоротити число дослідів при великий кількості змінних об’єкту.
В дослідженнях широко застосовують методику послідовного експерименту, коли він здійснюється в декілька послідовних етапів. Після кожного етапу результати аналізують і приймають рішення щодо доцільності продовження експерименту, його корегування. Така тактика, зокрема, використовується в екстремальному експерименті, в якому шукають оптимальні умови ведення технологічного процесу.
Розрізняють попередній та основний експеримент. В попередньому експерименті оцінюють апріорну інформацію і відсіюють незначущі фактори. Задачею основного експерименту є отримання математичної моделі та використання її для оптимізації об’єкту.
Попередній експеримент передбачає збір інформації трьома способами:
аналізом літературних джерел, оцінкою результатів досліджень аналогічних об’єктів або опитуванням фахівців;
аналізом результатів лабораторних випробувань;
постановкою відсівних експериментів на об’єкті.
- Міністерство освіти і науки україни
- Національна металургійна академія україни
- Бобилєв в.П., іванов і.І., пройдак ю.С.
- Методологія та організація наукових досліджень
- Методологія та організація наукових досліджень.
- Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом «Металургія» (лист № 1.4/18-г-700 від 28.03.08 р.)
- Загальні відомості щодо науки, наукових досліджень, кадрів та установ
- Особливості науки
- 1.2. Наука як система знань
- . Наукові дослідження, їх особливості і класифікація
- 1.4. Наукові установи і кадри
- 2. Вибір теми і формулювання задач наукових досліджень
- 2.1. Обгрунтування теми наукових досліджень
- . Складання техніко – економічного обгрунтування науково – дослідної роботи
- . Робота з науково – технічною інформацією
- 3. Методи теоретичних досліджень
- 3.1. Методологія теоретичних досліджень
- 3.2. Моделі досліджень
- Математичні методи аналізу
- 3.3.1. Аналітичні методи досліджень
- 3.3.2. Аналітичні методи досліджень з використанням експерименту
- 3.3.3. Ймовірносно – статистичні методи досліджень
- 3.3.4. Етапи системного аналізу
- 3.3.5. Принципи оптимізації технічних систем
- 3.3.6. Аналітична оптимізація об’єкту досліджень
- 3.3.7. Пошукові методи оптимізації технічних об’єктів та систем
- 3.3.8. Методи системного аналізу
- Вихідні дані до транспортної задачі
- Вихідні дані до задачі про склад сировини
- Вихідні дані до задачі планування виробництва
- 4. Методи експериментальних досліджень
- 4.1. Методологія експерименту
- 4.2. Співвідношення аналізу і експерименту
- 4.3. Оцінки характеристик змінних об’єкту
- . Кореляційний аналіз дослідних даних
- Апроксимація експериментальних даних
- Основний експеримент
- 4.6.1. Факторний експеримент за планами першого порядку
- Факторний експеримент другого порядку
- 5. Методи прогнозування
- . Класифікація методів прогнозування
- . Аналіз часових рядів
- . Методи експертних оцінок
- 6. Методи пошуку нових технічних рішень
- 6.1 Загальні методи та прийоми рішення технічних задач
- Евристичні методи і прийоми
- 6.3. Способи генерування альтернативних варіантів технічних рішень
- Винахідницька робота
- 7.1. Об’єкти винахідницького права
- 7.3. Оформлення винаходу
- 7.3.1. Вимога єдності винаходу
- 7.3.2. Склад заявки на отримання патенту
- 7.3.3. Формула винаходу
- . Об’єкти винаходу – “пристрій”, “спосіб”, “речовина”
- 8. Представлення результатів і організація наукової роботи
- 8.1. Складання звіту про ндр
- . Опублікування наукових матеріалів
- . Усне представлення результатів досліджень
- . Керівництво науковим колективом
- Література
- Додатки
- Значення нормованої функції Лапласа
- Значення критерію Стьюдента
- Відсоткові точки χ2 – розподілення
- Ентальпія газів, кДж/м3
- 49005, М. Дніпропетровськ, а/с 493