7.3.3. Формула винаходу
Формула винаходу – це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що містить сукупність його суттєвих ознак, яка достатня для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання об’єкта винаходом лише формула набуває правове значення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу, за нею встановлюється факт використання чи невикористання винаходу.
Формула винаходу повинна відповідати опису, тобто характеризувати винахід тими ж поняттями, що містить опис. Ознаки винаходу викладаються таким чином, щоб забезпечити можливість їхнього ототожнення, тобто, однозначного розуміння фахівцем на основі відомого рівня техніки смислового вмісту понять, котрими ці ознаки охарактеризовані.
Призначенням формули є:
- стисле і чітке вираження технічної суті винаходу, а саме відображення у логічному визначенні об’єкта винаходу, сукупності його суттєвих ознак;
- визначення обсягу винаходу, а саме, межі прав власника патенту, встановлені нормативними актами;
- встановлення засобу відрізнення об’єкта винаходу від інших об’єктів або визначення схожості для встановлення факту використання винаходу.
У відповідності з призначенням до формули висуваються вимоги лаконічності, узагальненості, повноти і визначеності. Лаконічність означає визначення предмета без зайвих слів; для цього існують відповідні правила викладення матеріалу. Узагальненість полягає у тому, що вона визначає права винаходу в можливо більш широких границях. Повнота визначається включенням в формулу всіх суттєвих ознак, не тільки загальних, але і часткових. Визначеність полягає у тому, що записані в формулі ознаки не допускають вільного тлумачення і чітко визначають границі прав винаходу.
Формула винаходу, як правило, містить дві частини. Перша частина – увідна, обмежувальна. Вона включає ознаки, які є загальними для прототипу і об’єкта винаходу. Друга частина – відмітна, яка включає ознаки, що відрізняють об’єкт винаходу від прототипу, тобто нові ознаки. Ці дві частина формули розділені словами “який (яка, яке) відрізняється тім, що …”.
До обмежувальної частини формули можна включати ознаки тільки одного прототипу. Неприпустимим є включення в цю частину сукупності ознак, які взяті з декількох прототипів (аналогів). Тобто, використання складеного прототипу є неприйнятним.
Якщо винайдений об’єкт не має прототипу, то обмежувальна частина утримує лише одну назву винаходу. Без розділення на обмежувальну і відмітну частини складають також формули для індивідуальних сполук, штаму мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин, застосування раніш відомої речовини за новим призначенням.
В формулі винаходу на застосування неможливо охарактеризувати винахід сукупністю відомих і нових ознак, оскільки тут використовується вже відомий об’єкт. В такому разі формула викладається наступним чином: “Застосування (вказується назва або визначення відомого пристрою, способу, речовини) в якості (вказується конкретне нове призначення цього пристрою, способу, речовини)”.
Приклад. Запропонований новий температурний індикатор – органічні люмінофори, які мають чітку температуру плавлення. Ці речовини флуоресціюють тільки у кристалічному стані, а при розплавленому стані флюоресценція припиняється. Набір таких індикаторів дає можливість слідкувати за зміною температури нагрітого тіла в будь – якому діапазоні температур від 40 до 2500С. Новою ознакою можна вважати застосування речовини за новим призначенням в якості температурного індикатора. У порівнянні з відомими індикаторами цім досягається технічний результат – можливість здійснювати контроль за температурою нагрітого тіла, яке знаходиться в темному приміщенні. Формула винаходу для цього випадку має вигляд: “Використання органічних люмінофорів, що володіють чіткою температурою плавлення, в якості температурних індикаторів, які флуоресціюють.”
Формула повинна відображувати технічне рішення задачі, а не її постановку. Наприклад, не можна викладати формулу у вигляді: “Автоматична роторна лінія для виготовлення фарфорових виробів методом пресування, яка відрізняється тим, що вона виконана з урахуванням безперервного транспортування виробів на протязі всього часу їх виготовлення і комплексної автоматизації всього процесу виготовлення виробів.” Тут у відмітній частині ставиться задача – виконати автоматичну роторну лінію з урахуванням неперервного транспортування виробів і комплексної автоматизації всього процесу виготовлення виробів, але немає самого технічного рішення задачі.
Не слід вводити до формули винаходу вузькі поняття, наприклад, “припаяний”, згвинчений” і т. д., які обмежують об’єм винаходу і дають можливість його обійти. Треба застосовувати більш загальні поняття, наприклад, "“прикріплений", “з’єднаний”. Ознаки, які відображують вузькі поняття, використовують лише тоді, коли вони відображують саме сутність винаходу. Наприклад, якщо треба підкреслити, що деталі об’єкта не просто скріплені одна з одній, а саме зварені, припаяні або з’єднані іншим конкретним шляхом, і це є суттєвим для досягнення технічного результату.
Недоцільно уведення в формулу ознак у вигляді абсолютних розмірів, фізичних величин, наприклад, сили струму, теплового потоку, коефіцієнта тепловіддачі. Ці ознаки повинні бути надані як співвідношення розмірів, сили струму, густини теплових потоків і т. д. Але ці співвідношення не повинні бути отримані розрахунковим шляхом за відомими формулами, залежностями, методиками.
Не можна вводити в формулу винаходу слова і вирази, які викликають невизначену уяву, наприклад, “товстий”, “холодний”, “достатньо легкий”, “достатньо прохолодний”, “невелика кількість” і т. д.; такі слова, як “спеціальний”, особливий”, “новий” і т. д., оскільки вони не дають ніякої уяви щодо суті об’єкта.
В формулі, однак, можуть бути присутніми загальноприйняті для даної галузі техніки поняття, наприклад, “високооктанове паливо”, “легкий бетон”, “парафіниста нафта” і т. д.
Не можна в формулі використовувати рекламні терміни, наприклад, “високопродуктивний верстат”; місцеві і жаргонні терміни і словосполучення, наприклад, “козел” (в металургії).
За структурою формула може бути одно – та багатоланковою.
Одноланкову формулу використовують у випадках, коли суттєві відмінності об’єкта вичерпують його технічну сутність і не потрібним є подальшій розвиток або уточнення відносно окремих випадків його виконання або використання. Більшість формул є одноланковими; вони складаються з одного пункту.
Приклад одноланкової формули на спосіб: “Спосіб виготовлення легковагих шамотних виробів, за яким заготовки з шихти, яка утримує вогнетривку глину, шамот і в якості вигоряючого додатку – тонкомелений графіт, пресують, сушать пресовані заготовки і потім обпалюють, який відрізняється тим, що обпалення здійснюють в середовищі азоту при температурі 1450 ÷ 1550/С із витримкою на протязі 2 ÷ 3 годин”. Технічним результатом при цьому є підвищення термостійкості виробів.
Приклад одноланкової формули на речовину: “Металокерамічний матеріал для електричних контактів, який утримує срібло, паладій і золото, який відрізняється тим, що він додатково утримує сурму при наступних співвідношеннях інгредієнтів ( в % за масою):
срібло 40 ÷ 51; паладій 28 ÷ 29; золото 17 ÷ 18; сурма 2 ÷ 15”.
Технічним результатом, який досягає винахід – підвищення зносостійкості матеріалу.
Інколи суть винаходу неможливо викласти в одному пункті. В такому випадку використовують багатоланкову формулу, яка складається декількох пунктів. Першій, головний називають незалежним пунктом. Він утримує всі суттєві ознаки об’єкта винаходу. Другий і наступні пункти багатоланкової формули є додатковими і їх називають залежними; вони уточнюють формулу.
Приклад. 1. Спосіб термічної обробки деталей із високоміцної корозійностійкої сталі, який включає закалювання, обробку холодом і відпуск, який відрізняється тим, що обробку холодом деталей проводять з ізотермічною витримкою при температурі , яка є на 10 ÷ 300С нижчою за точку початку мартенситного перетворення, після чого виконують стабілізаційний відпуск.
2. Спосіб термічної обробки за п 1., який відрізняється тим, що ізотермічну витримку проводять в інтервалі температур 00С ÷ мінус 300С в межах двох годин.
3. Спосіб термічної обробки за пп. 1 і 2, який відрізняється тим, що стабілізаційний відпуск проводять при температурі 150 ÷ 2000С на протязі однієї години.”
При складанні багатоланкової формули слід дотримуватися наступних правил:
- незалежний пункт не повинен утримувати посилань на інші пункти формули;
- залежні пункти групуються разом з незалежним.
Зв’язок між пунктами багатоланкової формули здійснюється вказівкою після номера залежного пункту і скороченої назви винаходу того або тих пунктів формули, ознаки якого (яких) мають розвиток або уточнення і котрому (котрим) він підпорядкований (як це показано в наведеному прикладі).
Границі прав винаходу визначаються лише формулою винаходу, а в багатоланковій формулі – лише її першім пунктом, який повинен охоплювати всі ознаки винаходу. Слід також мати на увазі, що відрізнятися об’єкт може лише наявністю ознак, а не їх відсутністю. Тобто, виключення якихось дій, операцій, деталей, вузлів, інгредієнтів із прототипу не є само по собі винаходом, хоча і може мати позитивні наслідки.
- Міністерство освіти і науки україни
- Національна металургійна академія україни
- Бобилєв в.П., іванов і.І., пройдак ю.С.
- Методологія та організація наукових досліджень
- Методологія та організація наукових досліджень.
- Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом «Металургія» (лист № 1.4/18-г-700 від 28.03.08 р.)
- Загальні відомості щодо науки, наукових досліджень, кадрів та установ
- Особливості науки
- 1.2. Наука як система знань
- . Наукові дослідження, їх особливості і класифікація
- 1.4. Наукові установи і кадри
- 2. Вибір теми і формулювання задач наукових досліджень
- 2.1. Обгрунтування теми наукових досліджень
- . Складання техніко – економічного обгрунтування науково – дослідної роботи
- . Робота з науково – технічною інформацією
- 3. Методи теоретичних досліджень
- 3.1. Методологія теоретичних досліджень
- 3.2. Моделі досліджень
- Математичні методи аналізу
- 3.3.1. Аналітичні методи досліджень
- 3.3.2. Аналітичні методи досліджень з використанням експерименту
- 3.3.3. Ймовірносно – статистичні методи досліджень
- 3.3.4. Етапи системного аналізу
- 3.3.5. Принципи оптимізації технічних систем
- 3.3.6. Аналітична оптимізація об’єкту досліджень
- 3.3.7. Пошукові методи оптимізації технічних об’єктів та систем
- 3.3.8. Методи системного аналізу
- Вихідні дані до транспортної задачі
- Вихідні дані до задачі про склад сировини
- Вихідні дані до задачі планування виробництва
- 4. Методи експериментальних досліджень
- 4.1. Методологія експерименту
- 4.2. Співвідношення аналізу і експерименту
- 4.3. Оцінки характеристик змінних об’єкту
- . Кореляційний аналіз дослідних даних
- Апроксимація експериментальних даних
- Основний експеримент
- 4.6.1. Факторний експеримент за планами першого порядку
- Факторний експеримент другого порядку
- 5. Методи прогнозування
- . Класифікація методів прогнозування
- . Аналіз часових рядів
- . Методи експертних оцінок
- 6. Методи пошуку нових технічних рішень
- 6.1 Загальні методи та прийоми рішення технічних задач
- Евристичні методи і прийоми
- 6.3. Способи генерування альтернативних варіантів технічних рішень
- Винахідницька робота
- 7.1. Об’єкти винахідницького права
- 7.3. Оформлення винаходу
- 7.3.1. Вимога єдності винаходу
- 7.3.2. Склад заявки на отримання патенту
- 7.3.3. Формула винаходу
- . Об’єкти винаходу – “пристрій”, “спосіб”, “речовина”
- 8. Представлення результатів і організація наукової роботи
- 8.1. Складання звіту про ндр
- . Опублікування наукових матеріалів
- . Усне представлення результатів досліджень
- . Керівництво науковим колективом
- Література
- Додатки
- Значення нормованої функції Лапласа
- Значення критерію Стьюдента
- Відсоткові точки χ2 – розподілення
- Ентальпія газів, кДж/м3
- 49005, М. Дніпропетровськ, а/с 493