logo search
317-rps-doroguncov

Використання водних ресурсів у промисловості у 1990,1995,2000 pp., млн м3

    1. Показники

    1. 1990

    1. 1995

    1. 2000

    1. 2000 р. до 1990 p., %

    1. Забір води

    1. 16 852

    1. 11608

    1. 8439

    1. 50

    1. у тому числі: з поверхневих джерел

    1. 13 572

    1. 8918

    1. 6276

    1. 46

    1. підземної

    1. 2188

    1. 1850

    1. 1359

    1. 62

    1. морської

    1. 1092

    1. 841

    1. 804

    1. 74

    1. Втрати під час транспортуванні

    1. 50

    1. 89

    1. 137

    1. 274

    1. Використано води

    1. 15 150

    1. 9669

    1. 6793

    1. 45

    1. у тому числі: на виробничі потреби

    1. 14 056

    1. 8834

    1. 5989

    1. 43

    1. Використано питної води, разом

    1. 1717

    1. 1196

    1. 669

    1. 39

    1. у тому числі: на виробничі потреби

    1. 813

    1. 447

    1. 261

    1. 32

    1. Безповоротне споживання води в про­цесі виробництва

    1. 2123

    1. 1317

    1. 516

    1. 24

    1. Скинуто води у водні об'єкти

    1. 12 106

    1. 7986

    1. 6285

    1. 52

    1. у тому числі забрудненої

    1. 1533

    1. 2113

    1. 1829

    1. 119

    1. Оборотне і повторно-послідовне водо­постачання

    1. 66 069

    1. 49 378

    1. 40 844

    1. 62

    1. Валові водопотреби

    1. 82 921

    1. 60 986

    1. 49 283

    1. 59

    1. Потужність очисних споруд

    1. 3665

    1. 3740

    1. 3098

    1. 85

  • 116

  • Основний об'єм промислового водокористування зосередже­ний: у Вінницькій області (понад 5 %) у межах басейну Півден­ного Бугу; в Харківській, Донецькій і Луганській областях (понад 25 %) басейну Сіверського Дінця; Київській, Дніпропетровській і Запорізькій областях (58 %) басейну Дніпра. Найбільші водоємні і «брудні» промислові виробництва розміщені в найменш забез­печених водними ресурсами районах, що зумовлює виникнення гострих водноресурсних і екологічних проблем.

  • Сільське господарство. Однією зі специфічних рис сільського господарства є виразна природна зумовленість його виробничої структури та територіальної спеціалізації. Ефективність жодної з галузей економіки не залежить від режиму зволоження території такою мірою, як ефективність аграрного виробництва, крім при­родних земель. За цими показниками оптимальні умови для зем­леробства мають порівняно невеликі площі в лісостеповій зоні України. На решті території господарське використання земель пов'язується з необхідністю штучного перерозподілу вологи: на півночі і північному заході — це ліквідація надмірної зволожено­сті земель і регулювання їх водно-повітряного режиму; у степо­вій зоні — зрошення земель.

  • Мінеральні ресурси. Первинною основою формування еко­номічних структур і базовою частиною національного багатства країн є мінерально-ресурсний потенціал відповідних територій. Хоча з другої половини XIX ст. ресурсний потенціал і природно-кліматичні умови перестали відігравати визначальну роль як чинники економічного розвитку, їх вплив на динамізм і результа­тивність економічного розвитку залишається надзвичайно знач­ним. Стосовно мінеральних ресурсів — це для України особливо важливо, враховуючи значний фонд розвіданих родовищ, високу питому вагу гірничопромислового комплексу в національній економіці та геологічні передумови подальшого розширення мі­нерально-сировинної бази.

  • Державним балансом запасів України на початок 2000 р. вра­ховується 9051 родовище 96-ти видів корисних копалин. Серед них родовищ нафти і газу — 984, метану вугільних родовищ — 127, вугілля — 766, торфу — 1568, сапропелю — 274, металічних корисних копалин — 358, неметалічних — 3907, підземних вод — 1067. До числа розвіданих належать 7667 родовищ 96-ти видів корисних копалин. До розробки в цілому залучено від 40 до 70 % розвіданих запасів.

  • У світовому рейтингу забезпеченості мінеральною сирови­ною Україна за абсолютними показниками розвіданих запасів

  • 117