logo search
317-rps-doroguncov

Реалізації регіональної економічної політики

  • В умовах демократизації та розвитку ринкових відносин, зро­стання самостійності регіонів об'єктивною необхідністю є фор­мування нормативно-правового поля, в межах якого реалізується регіональна економічна політика. Залежно від організаційно-пра­вових особливостей регіональну економічну політику поділяють на експліцитну та імпліцитну. Перша з цих двох форм політики втілюється у життя переважно через офіційні документи, конкре­тні напрями і заходи, і тому має чітко виражений регіональний характер; друга являє собою, як правило, соціально-економічні наслідки рішень, що приймаються на національному рівні, і тому має неявний характер.

  • 898

  • Організаційно-правова база реалізації регіональної економіч­ної політики охоплює державне регулювання територіального розвитку на основі системи законів і нормативів, програмні ме­тоди впливу на розвиток регіонів, власне економічні регулятори. Система економічних регуляторів повинна забезпечити рівновагу між економічною доцільністю та соціальною справедливістю. Під кожний напрям реалізації регіональної економічної політики має бути сформований відповідний комплекс економічних регу­ляторів, які взаємозв'язані між собою і не суперечать один одному.

  • Держава регулює регіональний соціально-економічний розви­ток на основі нормативно-правових та економічних важелів. Нор­мативно-правові важелі створюють відповідне законодавче поле, в межах якого функціонують економічно самостійні суб'єкти го­сподарської діяльності. Економічні важелі (фінанси, податки, ці­ни, кредит) формують основу для розвитку конкуренції та під­приємництва. У цілому нормативно-правові та економічні методи регулювання спрямовуються на те, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для ефективної роботи низових суб'єктів регіо­нального господарювання. Основними економічними регулято­рами з боку держави є: грошово-фінансові (норма обов'язкових резервів, ставка міжбанківського кредиту, операції національного банку з державними облігаціями на ринку цінних паперів); пода­ткові (види і ставки податків, об'єкти оподаткування, пільги); ці­нові; норми амортизаційних відрахувань, прискорена амортиза­ція; квоти і ліцензії; зовнішньоторговельні регулятори; митні; дотації і субсидії; стимулювання поставок продукції і надання послуг для державних потреб.

  • Держава активно застосовує адміністративні методи регулю­вання у сферах, які відображають національні інтереси: викорис­тання національного багатства, у тому числі природних ресурсів; геополітичні та екологічні проблеми; соціальний захист населен­ня. До основних адміністративних регуляторів з боку держави на­лежать: прямий контроль за монопольними ринками; заходи пре­вентивного характеру; розроблення стандартів і контроль за їх виконанням; визначення соціальних стандартів якості життя; за­хист національних інтересів.

  • Як показує світовий і вітчизняний досвід, результативність державного регулювання різних напрямів регіонального розвитку значною мірою залежить від дієздатності системи управління. Необхідно досягти чіткого розподілу повноважень і відповідаль­ності між різними гілками влади, територіальними і галузевими органами управління. Важливо, щоб державне регулювання те-

  • 899