logo search
317-rps-doroguncov

Телефонний зв'язок загального користування в україні у 1990,1995—2000 pp.

    1. 1990

    1. 1995

    1. 1996

    1. 1997

    1. 1998

    1. 1999

    1. 2000

    1. Автоматичні телефон­ні станції, одиниць

    1. 12 025

    1. 12 748

    1. 12 794

    1. 12 880

    1. 17 939

    1. 16 808

    1. 14 971

    1. Міські

    1. 2158

    1. 2380

    1. 2414

    1. 2467

    1. 7411

    1. 6035

    1. 4123

    1. у тому числі координатні

    1. 1638

    1. 1612

    1. 1595

    1. 1560

    1. 1844

    1. 1845

    1. 2098

    1. квазіелектронні та електронні

    1. 84

    1. 353

    1. 417

    1. 512

    1. 956

    1. 3742

    1. 739

    1. Сільські

    1. 9867

    1. 10 368

    1. 10 380

    1. 10413

    1. 10 528

    1. 10 773

    1. 10 848

    1. у тому числі координатні

    1. 9807

    1. 10 142

    1. 10 108

    1. 10 060

    1. 10 044

    1. 10 160

    1. 10 085

    1. квазіелектронні та електронні

    1. 59

    1. 225

    1. 271

    1. 352

    1. 482

    1. 599

    1. 239

    1. Монтована ємність авто­матичних телефонних станцій, тис. номерів

    1. 6800

    1. 8056

    1. 8186

    1. 8415

    1. 9263

    1. 9960

    1. 10 239

    1. Міських

    1. 5733

    1. 6827

    1. 6954

    1. 7167

    1. 7983

    1. 8605

    1. 8879

    1. Сільських

    1. 1067

    1. 1229

    1. 1232

    1. 1248

    1. 1280

    1. 1355

    1. 1360

  • 526

  • Для вирішення питання інформатизації України необхідно провести значні структурні зміни у зв'язку, наслідком яких має стати демонополізація галузі, залучення вітчизняного та зарубіж­ного приватного капіталу, створення сучасного регульованого ринку телекомунікацій. Для вирішення цього завдання необхідно знайти компроміс між інтересами держави, яка відповідає за ін­фраструктури! системи життєзабезпечення суспільства, та інтере­сами приватних власників, що забезпечують надходження інвес­тицій.

  • Слід зазначити, що довгостроковим наслідком приватизації в галузі зв'язку повинно було б стати розшарування підприємств галузі за ступенем участі держави в їх діяльності та за рівнем ефективності, тобто після закінчення процесу приватизації мав відбутися розподіл на підструктури високого технологічного рів­ня, що працюють за найсучаснішими технологіями та орієнтовані на заможного споживача, і підструктури, які працюють на коли­шній технологічній основі з орієнтацією на масового споживача з низькими доходами. Але гальмування процесу приватизації знач­ним чином призупинило процес появи на українському інформа­ційно-технологічному ринку відповідних сучасному світовому рівню технологій зв'язку, за рахунок чого на межі кінця 90-х — початку 2000-го pp. розвиток галузі зв'язку в Україні не повністю адекватний процесам на переважній більшості світового інфор­маційного простору. Проте певні ознаки цих процесів помітні вже сьогодні. Розшарування інфраструктури галузі зв'язку — яви­ще неминуче з огляду на соціальну диференціацію, приватизацію та політику відкритості країни.

  • Таким чином, виходячи з аналізу проблем розвитку галузі, ос­новним напрямом реконструкції та розширення ємності мереж є їх цифровізація. Цифрові системи передачі у поєднанні з оптово-локонними кабелями дають можливість значно збільшувати єм­ність станцій телефонного зв'язку. Також вони дають змогу ство­рювати комбіновані станції, що використовуються на місцевих, міжміських та міжнародних мережах. Це суттєво впливає на принципи побудови мереж зв'язку, зменшує кількість ієрархіч­них рівнів станцій на мережах. У цьому напрямі найближчим ча­сом будуть створені мережі зв'язку з інтегральним обслугову­ванням на основі цифрових каналів зі швидкістю передачі інфор­мації 64 кбіт/с (ISDN) та широкосмугових каналів (B-ISDN).

  • Передбачається, що мережі стільникового зв'язку та персональ­ного радіовиклику (пейджингу) розвиватимуться за рахунок ви­користання нових діапазонів радіочастот, а також впровадження

  • 527

    1. найсучасніших, порівняно з широко вживаними зараз в Україні, стандартів.

    2. Найбільшу територію покриття сьогодні в Україні поки що мають мережі стільникового зв'язку NMT-450. Хоча можливості цього стандарту, на думку деяких фахівців, не можна вважати ос­таточно вичерпаними, йому притаманні спільні для всіх аналого­вих стандартів недоліки: відсутність належного захисту інформа­ції та порівняно низька якість зв'язку. Тому в Україні згідно з концепцією розвитку рухомих мереж зв'язку більш перспектив­ними визнано цифрові стандарти другого покоління GSM-900 та DCS-1800, які вже впроваджуються більшістю операторів. Надалі передбачається впровадження системи рухомого зв'язку третього покоління UMTS, яка буде забезпечувати передавання інформації на певних ділянках зі швидкістю до 2 Мбіт/с. Для систем персо­нального радіовиклику використовуються стандарти POCSAG, ERMES та FLEX.

    3. Використання транкінгових систем через низьку ефективність використання радіочастот слід вважати доцільним передусім для відомчого зв'язку, а також у невеликих населених пунктах, де розгортання стільникової мережі не є виправданим з погляду по­вернення витрат.

    4. Для швидкого та ефективного розвитку зв'язку потрібно ви­користовувати зарубіжний досвід, інвестиції, нові технології. Се­ред нових технологій найбільш важливими є:

    • інтеграція засобів, мереж і служб зв'язку (мережі типу ISDN);

    • використання асинхронного методу переносу інформації в пакетному режимі (ATM);

    • автоматизація процедур управління та технологічного обс­луговування засобів зв'язку;

    • впровадження систем синхронної цифрової ієрархії (SDH);

    • забезпечення можливості використовувати різні швидкості передавання інформації.

    1. Пріоритетним напрямком розвитку первинної мережі є будів­ництво магістральних цифрових волоконно-оптичних (ВОЛЗ) та радіорелейних (ЦРРЛ) ліній зв'язку, які забезпечують значно біль­шу пропускну спроможність ліній зв'язку (на два-три порядки).

    2. Географічне розташування України є вигідним з погляду ор­ганізації транзитних маршрутів на шляху з Європи в Азію. Цим зумовлена участь України в багатьох міжнародних телекомуніка­ційних проектах, а саме ІТУР, TEL, TAE, BSFOCS.

    3. Необхідним є й розвиток традиційного місцевого телефонного зв'язку. Кількість нових ліній радіотелефонного зв'язку збільшу-

    4. 528

    5. ється значно швидше, ніж темпи зростання проводових видів зв'яз­ку. Використовуватимуться в основному такі технології безпрово-дового зв'язку:

    • мікрохвильові;

    • стільникові аналогові (їх частка практично не зростатиме);

    • стільникові цифрові;

    • безпроводові цифрові;

    • широкосмугові.

    1. Передбачається, що мережі персонального радіовиклику (пей-джингу) та стільникового зв'язку розвиватимуться за рахунок вико­ристання нових діапазонів радіочастот, а також впровадження більш сучасних порівняно з широко вживаними зараз в Україні стандартів.

    2. Основою впровадження ABC та служб різного призначення ста­не будівництво цифрових супутникових, кабельних та стільнико­вих мереж зв'язку, впровадження нових технологій передачі сиг­налів і нових засобів комутації, таких як мережі B-ISDN, системи ба­гатоканального абонентського доступу MMDS, MVDS та їх аналоги.

    3. Виходячи з концептуальних засад розвитку економіки Украї­ни, які передбачають, серед іншого, пріоритетну орієнтацію на національного виробника, розвиток галузі зв'язку має бути не­розривно пов'язаним із відповідним розвитком промисловості за­собів зв'язку в Україні. До 1991 р. в нашій країні практично були відсутні власні розробки та виробництво більшості технічних за­собів зв'язку, а також елементної бази та електронних компонен­тів для їх виробництва. В основному вироблялась деяка апарату­ра документального електрозв'язку, апаратура ущільнення і телефонна комутаційна апаратура малої ємності.

    4. Розвиток телекомунікаційної галузі в Україні проводиться в процесі конверсії підприємств оборонної промисловості шляхом їх перепрофілювання. Але цей процес виявився занадто дорогим. Все ж вдалося дещо зробити: почалося виробництво цифрових АТС, цифрових систем передачі, цифрових РРЛ, телефонних і факсимільних апаратів, оптичного волокна та ін.

    5. Для прискорення розвитку галузі розроблено ряд інвестицій­но-інноваційних проектів:

    • цифрові мережі та системи автоматизації таксофонних послуг;

    • апаратура глобального морського зв'язку і рятування на морі;

    • опорно-транзитна та сільська АТС системи С-32;

    • децентралізований друк періодичних видань у мережі елект­розв'язку;

    • апаратура таксофонної мережі та систем автоматизації так­софонних послуг.

    1. 529