7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці

У результаті діяльності АПК регіони отримують доходи трьох типів: земельну і добувну ренту на природні ресурси; прибуток на капітал, інвестиції та інновації; доходи місцевого населення (працівників АПК) на працю. Основними елементами господарського механізму регулювання доходів є ціноутворен­ня. Ринкова модель ціноутворення є найбільш демократичною з огляду на об'єктивність попиту і відносну незалежність пропо­зиції кінцевої продукції на ринок. Вільний ринок продукції і ре­сурсів, конкуренція, доступність ринку і його стабільність — все це ознаки нового господарського механізму. Система цін є елементом зворотного зв'язку споживачів продукції з її вироб­никами. Ринковий попит є регулятором виробництва, але коефі­цієнт еластичності цього попиту на продовольчі товари є досить низьким (0,2—0,25), тому проблема економічного стимулюван­ня розвитку АПК є складною. Система цін АПК є багаторівне-

496

вою і не може відображати собівартість виробів для окремих га­лузей АПК, отже потребує узгодження на міжгалузевому рівні через контракти, форвардну і опціонну торгівлю на біржах і тор­гових домах.

Промисловий і торговий капітал через систему ринкових цін добуває додаткову вартість, створену в землеробстві на свою користь. Тому на місці промислової і сільськогосподарської ді­яльності створюється система агропромислового виробництва, в якому всі його стадії органічно пов'язані між собою і орієнто­вані на кінцеві досягнення системи¹. Кінцева мета системи аг­ропромислового виробництва досягається виключно під час ре­алізації продукції, а тому агропромислове виробництво завжди орієнтовано на ринок.

Ринок — це не тільки невід'ємний елемент системи, а й завер­шальна ланка аграрного бізнесу, в якому виробництво і ринок нероздільні. Конкуренція проявляється як боротьба за ринки збуту (покупця). Система агробізнесу залучає науковців для до­слідження місткості ринку, реклами тощо. Все це схоже на оріє­нтованість системи на кінцевого споживача, але швидко можна переконатися, що справа в іншому: зацікавленості капіталіста в реалізації додаткової вартості і отриманні прибутку. Саме для отримання доходів рентного походження капітал йде в сільське господарство.

Система АПК поєднує основні стадії відтворення в ланцюгу від сільського господарства до ринку, в якому кожна стадія є продовженням попередньої, але вхідною для наступної. Питан­ня про досягнення мети інвестицій — отримання ренти — може бути вирішено за наявності матеріальних можливостей усіх на­ступних ланок зберігання і переробки після досягнення ринку. Кожна стадія циклу виробництва є контролюючою відносно по­передньої. Вона регулює обсяги, структуру, якість і час поста­вок продукції. Споживач об'єктивно виступає в ролі регулятора виробництва в попередніх ланках циклу. Його платоспромож­ний попит може стимулювати виробництво або пригнічувати. Пріоритет мети обумовлює соціально-економічну визначеність системи АПК. Якщо метою є прибуток, то вся система спрямо­вана на бізнес і завоювання ринку. Коли йдеться про кінцеві су­спільні потреби, то ключовими є питання забезпечення АПК ре-

¹ Тихонов В. А. Агропромышленный комплекс: сущность, общая концепция развития // Производственно-экономические связи в системе агропромышленного комплекса. — М.: Колос, 1983. —С. 19—63.

497