317-rps-doroguncov

Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)

Річка-пункт	Площа водозбору, км²	Водні ресурси (км /забезпеченістю, %)
Річка-пункт	Площа водозбору, км²	норма	50%	75%	90%	95%
Дніпро — гирло	504 000	53,9	51,7	43,5	—	35,0
Сіверський Донець — м. Лисичанськ	52 400	3,53	3,28	2,41	1,79	1,48
Сіверський Донець — с Кружилівка (Росія)	73 200	5,08	4,67	3,41	2,51	2,08
Річки Приазов'я	(28 000)	1,13	1,00	0,61	0,43	0,30
Річки Криму	27000	0,91	0,86	0,65	0,50	0,43
Південний Буг — с Олександрівка	46 200	2,89	2,74	2,07	1,56	1,33
Річки (протоки) в гирлі Південного Бугу (Інгул, Мертвовод, Чичиклея, Гнилий Єланець)	(13 000)	0,34	0,28	0,18	0,13	0,10
Дністер — с Бендери	66 100	10,7	10,4	8,64	7,17	6,56
Річки межиріччя Дунай—Дністер—Південний Буг	(30 000)	(0,281)	(0,24)	(0,18)	(0,10)	(0,05)
Прут — с. Леово	23400	2,68	2,58	2,06	1,67	1,45
Західний Буг — м. Сокаль	6250	0,90	0,86	0,65	0,52	0,43
Тиса — смт Вилок	9180	6,72	6,56	5,36	4,50	3,94
Уж — м. Ужгород	1970	0,96	0,93	0,75	0,60	0,53
Латориця — м. Чоп	2870	1,17	1,12	0,90	0,74	0,65
Усі річки		87,66	85,1	71,7	61,4	55,9

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у середньому 52,4 км³, а в маловодні роки — 29,7 км³. Об'єм підземних вод, що враховуються в ресурсній частині водогосподарського балансу, становить 7 км³. Крім того, в галузях економіки використовується близько 1 км³ морської води.

142

Мінеральні ресурси. Нерівномірність територіального розподілу корисних копалин зумовила різну роль і спеціалізацію економічних районів України щодо галузей промисловості, що базується на їх видобуванні.

Донецький ЕР — унікальний за різноманітністю корисних копалин регіон, де за центральної ролі вуглевидобутку здійснюється також масштабний видобуток нерудної металургійної сировини (флюсових вапняків і доломітів, вогнетривких глин, каоліну), хімічної сировини (кам'яної солі) та будівельної (цементної, гіпсової, керамічної тощо). Перспективи мінерально-сировинної бази пов'язуються з рідкісними і рідкісноземельними металами, золотом, супутнім вугіллю метаном.

Придніпровський ЕР є одним з найбільших у світі гірничопромислових регіонів з потужним комплексом збагачувальних та металургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут близько 100 млн т на рік, а на початку 1980-х pp. сягав 200 млн т. У цьому ж районі зосереджено весь видобуток марганцевих, а також уранових, нікелевих і графітових руд, близько 50 % титанових, 95 % бурого і близько 10 % кам'яного вугілля України. На сході Кіровоградської області розташовані Завалівський графітовий комбінат і Побузький нікелевий завод.

Східний ЕР. Мінерально-сировинну спеціалізацію регіону визначає розміщена в його межах Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна провінція (231 родовище газу і конденсату, видобуток газу близько 12 млрд м³), нафти і конденсату 2,5 млн т), Кременчуцький залізорудний регіон (видобуток руди 16 млн т на рік) та будівельна, передусім цементна, сировина. Тут також є поклади кам'яної солі, бурого вугілля, фосфоритів для місцевих потреб.

Центральний ЕР. Мінеральні ресурси цього регіону не справляють суттєвого впливу на структуру промислового комплексу, крім будівельної сировини. Найбільші обсяги видобувних робіт здійснюються на півдні Черкаської області в межах Ватутінсько-го гірничопромислового району, де зосереджено видобуток бентонітових глин (Черкаське родовище), первинних і вторинних каолінів та бурого вугілля.

Поліський ЕР. Найбільш численними в регіоні є родовища торфу (1278, з яких 279 розробляється) та будівельного каменю (95 та відповідно 52). Останні зосереджені передусім у Житомирській області, де виділяється однойменний гірничопромисловий район. У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Во-линський кам'яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській — нафтовидобувний (20 родовищ з видобутком близько 0,5 млн т).

143

У Поліському регіоні крім того розташовані такі унікальні об'єкти, як Іршанське розсипне родовище титанових руд (розробляється однойменним комбінатом) та родовища бурштину в Рівненській області. Перспективними є родовища рідкісних металів (передусім Пержанське берилієве), титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів (розробка яких почалася), базальтів і деяких інших корисних копалин.
Подільський ЕР. Спеціалізація регіону передусім визначається будівельною мінеральною сировиною — цементною, будівельним каменем, для виробництва вапна (у тому числі для цукрової промисловості), гіпсовою. На півночі Хмельницької і у Вінницькій областях розташовані унікальні родовища каолінів (Турбівсь-ке, Глухівецьке та ін.). Тут відомі також родовища бентонітових глин, гранату, глауконіту. В останні роки в Хмельницькій області виявлені поклади сапонітових глин, що є цінним меліорантом і кормовою добавкою.
Карпатський ЕР є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами. Тут у Передкарпатському гірничопромисловому регіоні виявлено 43 родовища нафти (29 розробляються) і 61 — природного газу (40 розробляються). Незважаючи на виснаженість родовищ перспективи регіону ще є значними. На півночі Львівської області розташована більша частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Великі об'єкти гірничопромислового комплексу створені на базі розробок сірчаних руд і калійних солей, цементної сировини (вапняків).
Закарпаття характеризується унікальним родовищем кам'яної солі (Солотвинське), родовищами бентонітових глин, поліметалевої, глиноземної (Біганське), золоторудної сировини. З 2000 р. почало розроблятися Мужіївське та Саулякське родовища золоторудної сировини. Весь регіон належить до унікальних у масштабах Європи за кількістю родовищ і якістю мінеральних лікувальних та питних вод.
Причорноморський ЕР, якщо виокремити Крим, характеризується обмеженим переліком видів мінеральної сировини. Тут поширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, що повністю забезпечують місцеву будівельну індустрію. Миколаївський глиноземний завод працює на імпортних бокситах. У той самий час на півночі Одеської області виявлені перспективні золоторудні об'єкти.
У межах Криму відомі нафтогазові родовища є незначними за запасами. Значно більші перспективи пов'язуються з шельфом Чорного та Азовського морів, де почали розроблятися перші ро-
144
довища. Тут формується новий нафтогазовидобувний регіон України. Мінерально-сировинна спеціалізація Криму визначається також великими родовищами якісних флюсових вапняків (Балаклава та Керченський півострів), цементної сировини (Бахчисарай) та будівельного каменю. Унікальним є Сиваське родовище природних розсолів, що розробляється Кримським содовим та бромним заводами. Відомо також промислове родовище йоду.
Мінерально-ресурсний потенціал України перебуває у стані постійного розвитку. З низкою його об'єктів, що розглядаються як перспективні для освоєння, пов'язуються зміни в розміщенні продуктивних сил. До регіонів, яких можуть торкнутися зазначені зміни, належать:

Причорноморський — у зв'язку з освоєнням нафтогазових покладів шельфу Чорного та Азовського морів;
Поліський — у зв'язку з родовищами руд титану, рідкісних металів (передусім берилію) та рідкісноземельних елементів (Житомирська область), міді (Волинська область). Уже розпочато видобуток фосфоровмісної сировини;
Придніпровський (включаючи північ Одеської та Миколаївської областей) — у зв'язку з освоєнням золоторудних, рідкісно-метальних (передусім літієвих) та уранових родовищ, а також у зв'язку з перспективами розширення видобутку бурого вугілля;
Донецький (включаючи південь Запорізької області), де перспективними є родовища рідкісноземельних елементів, цирконію, танталу, ніобію, а також золота і залізних руд;
Подільський, де розташоване перспективне родовище флюоритових руд (Бахтинське у Вінницькій області) та графітових (Буртинське, Хмельницька область).

Содержание