13.Форми і види зайнятості.

Форми. За способом участі працівника в суспільній праці розрізняють зайнятість за наймом і само зайнятість. За формами власності підприємств розрізняють зайнятість на державних, колективних і приватних підприємствах. За легітимність працевлаштування розрізняють формальну – зайнятість на підприємствах і організаціях реального сектору та неформальну(не зареєстровану в офіційній економіці)– вулична торгівля, домашнє виробництво.

За формами організації розрізняють стандартну зайнятість, що характеризується стабільністю трудових відносин, стаціонарність робочого часу та нестандартну зайнятість, що характеризується протилежними ознаками:нестабільність трудових відносин,не стаціонарність робочого місця. Одним з різновидів нестандартної зайнятості є нетоварна зайнятість, вона означає всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими працівниками.

За мірою охоплення економічно активного населення розрізняють неповну зайнятість, що виявляється, з одного боку,як нестача робочих місць для всіх бажаючих працювати, а з іншого боку, - як вимушена зайнятість неповний робочий час та повну зайнятість.

За способами власності підприємств:на державних, колективних. За способами участі в суспільній праці:зайнятість за наймом,самостійна зайнятість.

Основними видами зайнятості є повна, продуктивна, раціональна і ефективна зайнятість.

Враховуючи принцип добровільності праці, повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення,а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціально захисту населення у трудовій сфері.

Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи.

Раціональна зайнятість – це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття:суспільною корисністю результатів праці,оптимальністю суспільного поділу праці.

Ефективна зайнятість – повна зайнятість,що водночас відповідає вимогам раціональності. Відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально – економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому.