23.Сутність моніторингу соціально - трудової сфери і його концептуальні положення.

Моніторинг використовується в різноманітних сферах діяльності та являє собою систему послідовного збору даних про явище,процес, що описується за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної діагностики стану об’єкта, його дослідження та оцінки в динаміці.

Міжнародною організацією праці моніторинг визначається як постійний або періодичний перегляд виконання адміністрацією певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення.

Моніторинг відіграє важливу роль у політиці держави і функціонування установ , які повинні проводити цю політику в життя. Недостатньо лише сформулювати, запланувати та провадити певну політику, роль моніторингу якраз і полягає у визначенні того,як ефективно ця політика впроваджується в практику.

Виділяють три основні принципи , на яких ґрунтується моніторинг: принцип тотожності – відповідність (тотожність) між системою моніторингу та об’єктом дослідження; принцип єдності об’єкта спостереження – підпорядкування усіх окремих, часткових досліджень загальним соціально – економічним завданням; принцип комплексності - спостереження за перетвореннями не окремих сторін, а соціально – економічної системи в цілому.

Одним з основних напрямів соціально – економічного моніторингу є моніторинг соціально – трудової сфери, тобто оцінка її стану і розвитку.

Концепція моніторингу соціально – трудової сфери включає визначення: напрямків моніторингу; статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан соціально – трудової сфери; принципів формування репрезентативної вибірки об’єктів дослідження; принципів побудови організаційно – технологічної схеми моніторингу соціально – трудової сфери; переліку організацій, міністерств і відомств,які повинні брати участь у здійсненні моніторингу соціально – трудової сфери.