124. Економіка добробуту і пошук рівноваги, критерії оцінки добробуту. Теорія загальної рівноваги та політика в галузі економіки добробуту: ефективність та справедливість.

Досконала економіка породжує ефективний розподіл. Існує чотири чітких погляди на справедливість:

елітарний – всі члени суспільства отримують рівні блага

Роулсіанський – максимізується корисність найменших забезпечених осіб.

Утилітарний – максимізується загальна корисність усіх членів суспільства.

Ринковий – справедливість встановлюється ринком.

Елітарний підхід вимагає рівного розподілу, а роульсіанський передбачає, що рівності потрібно надавати більшого значення. Утилітарний підхід передбачає суттєву різницю між найбільш і найменш забезпеченими членами суспільства. Ринковий підхід можна звести до різкої нерівності в розподілі благ.

Зрозуміло, що не всякий справедливий розподіл є парето-ефективний . звідси випливає, що суспільство повинно певною мірою покладатися на державу, яка перерозподіляє доходи або блага між громадянами за мотивами соціальної справедливості.

Ця надзвичайно гостра проблема справедливості і ефективності породила цілу низку теорій, яка дістала назву теорії добробуту.

Розробка і реалізація соціально спрямованої економічної політики означає, що добробут однієї групи населення буде забезпечуватися за рахунок інших соціальних груп, зменшуючи стимули до продуктивної і ефективної економічної діяльності, тому розв’язання проблеми справедливого розподілу вимагає одночасно визначення цінності для суспільства окремих прошарків на

Діяльність держави не повинна вносити корективи в систему ринкових цін, щоб не порушити розміщувану функцію ринку. Найбільш придатними для цієї мети засобами є оподаткування трансфертні витрати, які не перешкоджають встановленню Парето-ефективного стангу економіки.

Розробка критеріїв добробуту дуже актуальне завдання. Проте навіть на сучасному етапі розвитку дана теорія допомагає визначити витрати перерозподілу і суми компенсаційних платежів, щоб полегшити прийняття економічно-ефективних рішень.

Розглянемо рис.1 Рух із точки А в точку В покращує добробут відповідно до критерію Колдора-Хікса, оскільки т А лежить нижче кривої споживчих можливостей SS₁ на якій лежить т В, але і рух із т В в т. А теж буде ефективним, оскільки т. В лежить нижче кривої споживчих можливостей ТТ₁, яка проходить через т. А. Отже, якщо криві споживчих можливостей перетинаються, то критерій Колдора-Хікса дає невизначений результат. Тому Сітовські пропонує подвійний критерій: 1. Необхідно переконатись, що рухів першої точки до другої покращує становище відповідно критерію Колдора-Хікса і 2. Перевірити,що зворотній рух із 2 точки в 1 не покращує становищу відповідно до цього критерію. Лише, коли виконуються дві умови добробут поліпшується.

U_B

S

T A

B

U

S₁ T₁

Рис.1. Критерій оцінки добробуту Т. Сітовські

Функція суспільного добробуту має загальний вигляд :

W=W[U1(X),….,U (X)], де W – рівень суспільного добробуту, [U1(X),….,U (X)]- функція корисності окремих індивідів.