55. Парадокс ощадливості. Похідні інвестиції. Ефект акселератора. Взаємодія акселератора та мультиплікатора.

Прагнення до заощадження пов’язане з тим, що при певному рівні доходів населення прагне заощадити кошти. Інколи обсяг заощаджень перевищує можливості виробництва. Тобто, виникає парадокс ощадливості, коли ріст заощаджень супроводжується скороченням інвестицій.

Парадокс ощадливості полягає в тому, що спроби суспільства більше зберігати можуть фактично привести до того ж S₁ або навіть меншого фактичного обсягу заощаджень S₂ (рис. 1).

Рисунок 1 – Парадокс ощадливості

         Цей парадокс проявляється в таких формах:

-спроби суспільства більше заощаджувати закінчуються невдачею через багатократне зменшення рівноважного рівня ВВП, що викликається самою цією спробою;

- ощадність може бути соціальним злом. З точки зору індивіда, заощаджувальна копійка є зароблена копійка, а з точки зору суспільства, заощаджена копійка – це ще не витрачена і, відповідно, копійка, яка зменшує чийсь доход. Ощадність може бути благом для окремого індивіда, але може повернутися злом для суспільства, через можливий небажаний вплив на загальний обсяг виробництва і зайнятість.

Парадокс проявляється і в тому, що домогосподарства виявляють значні стимули заощаджувати більше (менше споживати) якраз в той час, коли зростання заощаджень для економіки є найбільш небажаним, тобто коли економіка вступає у фазу падіння (можливість втрати роботи, падіння реальних доходів населення).

Похідні інвестиції - інвестиції, породжені зростанням реального ВВП

Акселератор – це коефіцієнт, який характеризує зв'язок між  зміною доходу (споживання) і чистими інвестиціями, а саме:

b=∆І/∆У, де b – акселератор , ∆І – зміна чистих інвестицій, ∆У – зміна доходу.

         За відсутності інвестування почнеться скорочення виробництва у галузях, що виробляють засоби виробництва, що ще більше підсилює депресійні явища, зменшує доходи і, відповідно, витрати працівників на споживчі товари, у кінцевому підсумку все це породжує інфляцію. Очевидно, що принцип акселерації є потужним фактором, що породжує нестабільність економіки.

Мультиплікатор — це числовий коефіцієнт, який показує залежність змін доходу від змін інвестицій. Мультиплікатор використовується для визначення числового коефіцієнта, що показує, у скільки разів зміниться (зросте чи зменшиться) національний доход при певній конкретній зміні (збільшенні чи зменшенні) інвестицій.

Дія мультиплікатора спонукає працювати похідні інвестиції, породжені автономними інвестиціями, які залежать від динаміки національного доходу. Похідні інвестиції доповнюють автономні, накладаються на них і посилюють економічне зростання. Виникає ефект прискорення економічного росту – “ефект акселератора”.

Взаємодія акселератора і мультиплікатора полягає в тому, що вони діють не ізольовано, а взаємовпливають один на одного. Для здійснення технологічного проекту насамперед треба збільшити автономні інвестиції, в наслідок чого зросте попит і виробничий доход. Ці процеси в макроекономіці ведуть до появи похідних інвестицій, ефект мультиплікатора (зростання автономних інвестицій і сукупного попиту) викликає ефект акселератора (зростання індукованих інвестицій). Економічна система із статичного стану переходить у динамічний. Взаємозв'язок мультиплікатора і акселератора відображає модель Самуельсона – Хікса, яка визначається рівнянням:

У_t = (1-Ś)*У_t-1+b*(У_t-1-У_t-2)+I^a_t ,

де У_t – національний дохід (НД) періоду t;

Ś – частка заощаджень в НД;

b – коефіцієнт акселерації;

У_t-1 і У_t-2 – вироблений доход у відповідні періоди;

I^a_t – величина автономних інвестицій.