64.Зміст фіскальної політики, цілі та інструменти. Державні витрати як елемент сукупного попиту. Мультиплікатор державних витрат

Фіскальна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення додатків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду, називається стимулювальною бюджетно-податковою політикою.

Стабілізація економіки в умовах надлишкового сукупного попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому, забезпечується за допомогою обмежувальної фіскальної політики – скорочення державних видатків та збільшення податків.

Застосування різних інструментів фіскальної політики (зміна державних витрат або рівня податкових ставок) має різний вплив на сукупний попит. Мультиплікативний ефект розширення сукупного попиту внаслідок зниження податків стимулює 'економіку менше, ніж збільшення державних видатків, оскільки мультиплікатор державних витрат перевищує податковий мультиплікатор. Це має значення для вибору інструментів бюджетно-податкової політики на різних фазах економічного циклу. Якщо фіскальна політика орієнтована на розширення державного сектора, то з метою подолання циклічного спаду збільшуються витрати держави. Коли фіскальна політика спрямована на підтримку приватного сектора, то у фазі циклічного спаду мають скорочуватися податки, а у фазі циклічного підйому – обмежуватись державні витрати, що дає змогу знизити рівень інфляції.

Фіскальна політика може бути дискреційною та недискреційною.

Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, яка передбачає зміни в розмірі державних витрат і податків. Вона використовується державою для протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд створює дефіцит державного бюджету збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

При недискреційній (автоматичній) фіскальній політиці бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Автоматичний (“вбудований”) стабілізатор – механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі (страхування по безробіттю). Зміна цих величин внаслідок циклічних коливань сукупного доходу призводить до збільшення податкових надходжень у періоди зростання ВВП і до їхнього зменшення у фазі економічного спаду.

Витрати держави складають частину автономного попиту на ринку благ, і їхній вплив на величину доходу ідентичний впливу автономних інвестицій.

Але з включенням у модель прибуткового податку змінюється числове значення мультиплікатора.

Співмножник називається мультиплікатором державних витрат і показує, наскільки збільшиться рівноважний національний доход при збільшенні державних витрат на одиницю.

Із введенням прибуткового податку величина мультиплікатора зменшується, продовжуючи, однак, залишатися більше одиниці.

Зменшення мультиплікаційного ефекту пояснюється тим, що величина індуційованого прирощення сукупного попиту визначається не загальним, а використовуваним доходом.

Механізм впливу державних витрат на обсяг сукупного попиту і випуск продукції передбачає їх збільшення у періоди економічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання (рис. 6. 8.).

Вплив на величину національного доходу зміни ставки прибуткового податку розраховується за допомогою податкового мультиплікатора.

При порівнянні значень мультиплікатора державних витрат і податкового мультиплікатора виявляється, що за абсолютною величиною перший перевищує другий, тобто зростання державних витрат на певну величину викличе більший приріст національного доходу, ніж зниження на таку ж величину розміру оподаткування.