Держава як організатор конкурентних відносин. Антимонопольне законодавство. Антимонопольна політика в Україні.

Монополії, процес монополізації економіки мають істотні негативні наслідки:

• по-перше, монополії придушують конкуренцію — важли­ву рушійну силу економічного прогресу;

• по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;

• по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;

• по-четверте, схильні до хижацького використання при­родних ресурсів та забруднення довкілля;

• по-п'яте, розорюють малий та середній бізнес;

Однак монополії мають і суттєві позитивні риси.

Завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково- дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект "масштабу виробництва" великих підприємств дає змогу їм ви­робляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, що зменшує рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві.

Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу — диктує ціни на ринку, приду­шує конкуренцію і здійснює інші негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.

Анти монопольна політика — комплекс заходів, розроб­лених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямова­них на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Перший антимонопольний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у США у 1890 р. Піз­ніше Закон Шермана було доповнено Законом Клейтона (1914р.), законом про Федеральну торгову комісію (1914 р.) та іншими, які склали основу антитрестівського законодавства США.

За прикладом США в інших країнах світу також схвалюва­ли антимонопольні закони. Антитрестівське законодавство за типом американського було прийняте у Великобританії в 1948 р., у Франції в 1963, в Італії 1964 р. У країнах Східної Європи ан- тимонопольне законодавство почали розробляти наприкінці 80-х років XX ст.

Однак американська і європейська антимонопольна політи­ка мають свої особливості:американська — спрямована, головним чином, проти мо­нополії як структурної одиниці;європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

Антимонопольне законодавство в Україні представлено За­конами України: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет Украї­ни" (1993 р.) та ін.

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної полі­тики в Україні є захист уже створеного конкурентного середо­вища, підвищення ефективності функціонування існуючих кон­курентних відносин.

Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольне законо­давство — у конкурентне законодавство.

Конкурентне законодавство — це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визнача­ють правові засади підтримки і захисту економічної кон­куренції та обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.

Конкурентна політика — це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного про­цесу з метою підтримки та заохочення економічної конку­ренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, спри­яння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створен­ня конкурентноспроможного вітчизняного виробництва.

Державний контроль за дотриманням конкурентного зако­нодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом Украї­ни відповідно до його повноважень, визначених законом.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

• здійснення державного контролю за дотриманням зако­нодавства про захист економічної конкуренції;

• запобігання, виявлення і припинення порушень конку­рентного законодавства;

• контроль за економічною концентрацією;

• сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

До методів здійснення антимонопольної політики відносять:

• правові: прийняття відповідних законодавчих та норма­тивно-правових актів;

• організаційно-контролюючі: розробка та організація ви­конання заходів, спрямованих на запобігання порушення кон­курентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;

• адміністративно-імперативні: примусовий поділ суб'єк­тів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів;

• профілактично-роз'яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків сто­совно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.