83. Міжнародний потік товарів та капіталів. Вплив зовнішньої торгівля на ввп. Модель Мандела-Флемінга для відкритої економіки.

Посеред усіх видів зовнішньоек діяльності країни безпосередній вплив на ВВП справляє лише зовнішня торгівля, кінцевий ефект від якої визначається чистим експортом. Вплив експорту на ВВП не відрізняється від впливу на нього з боку споживачів, валових інвестицій і державних закупок. Незважаючи на те, що певна частка товарів і послуг, які виробляються в країні, продаються за кордан, витрати на їхнє виробництво – це витрати іноземців на вітчизняний ВВП. Чим більший експорт, тим більше витрат несуть іноземці на виробництво національного ВВП. Тому збільшення експорту збільшує сукупні витрати і ВВП нашої країни. Імпорт, навпаки, означає, що певна частка наших витрат на споживчі та інвестиційні товари є витратами на виробництво іноземного ВВП. Отже, щоб визначити вартість продукту, виробленого в середині країни, потрібно із загальної суми наших витрат відняти ту їх частку яка спрямовується на імпортні товари та послуги. Якшо у підсумку врахувати одночасно експорт та імпорт, то чистим результатом від якого залежить ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом. За цих умов сукупні витрати в умовах відкритої економіки приймають таку структуру: СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ.

Модель Мандела-Флемінґа може бути зображена в системі координат Y-r, аналогічно до моделі IS-LMдля закритої економіки, але з новим елементом — горизонтальною лінією, що відображає рівень середньосвіто-вої процентної ставки. Особливим у цьому показі моделі є те, що:

1) положення та рух IS прив'язуються до відповідного рівня обмінного курсу (скажімо, $1=1,7 грн.). Якщо, наприклад, курс внутрішньої валюти країни підвищиться, це призведе до ситуації, коли відносні ціни на іноземні товари порівняно з цінами на віт­чизняному ринку знижуються. Це стримує розвиток експорту і сти­мулює імпорт. Чистий експорт (NX) зменшується, і крива IS зсу­вається ліворуч. Тому в даному ви­падку крива IS позначається як IS(e) для нагадування, що її поло­ження залежить від обмінного курсу;

2) всі три криві перетинаються в одній точці. Це не випадково і досягається завдяки адаптації об­мінного курсу. Щоб зрозуміти такий механізм пристосування та необхідність перетину всіх кривих в одній точці, розглянемо, для при­кладу, випадок їхнього можливого неперетину: коли національна рівноважна процентна ставка (а це точка пе­ретину кривих IS та LM) нижче середньосвітової (г<г*). Фактично це відпові­дає ситуації завищеного обмінного курсу (мал. 13.1).

За таких умов внутрішні потенційні інвестори намагатимуться вивезти капітал у інші країни, де забезпечується вища норма його прибутковості. Для цього їм необхідно перш за все конвертувати національну валюту (наприклад, гривню) в іноземну. Тобто на валютних ринках виникне ситу­ація зростання пропозиції національної валюти та попиту на іноземну. Це призведе до знецінення внутрішньої валюти, що, в свою чергу, підвищує конкурентоспроможність експорт­них товарів країни на світових то­варних ринках, - NX зростає. Кри­ва IS зсуватиметься праворуч доти, доки обмінний курс не забезпечить відповідність національної про­центної ставки світовій. Тобто рівноваги буде досягнуто саме в точці перетину кривої LM зі світо­вою процентною ставкою та кри­вою IS, котра підходить до цієї точки внаслідок змін обмінного курсу.

84.Корисність і уподобання в економічній теорії. Закон спадної граничної корисності. Криві байдужості, їх властивості. Карта кривих байдужості. Взаємозамінні та взаємодоповнюючі товари. Зона заміщення. Гранична норма заміщення.

Корисність - це здатність даного товару чи послуги задовольнити потребу споживача, бажання та уподобання. Корисність товару – це здатність товару задовольняти споживача і приносити йому певну корисність. Не можна корисність порівнювати з користю. Наведемо невеликий приклад: ( наприклад користуванням автомобілем приносить нам корисність, а наприклад куріння навпаки - шкоду). Корисність – явище суб’єктивне, індивідуальне. Його не слід ототожнювати з корисністю в суспільному розумінні. Звичайно, є чинники, які обмежують можливості споживача придбати для використання певні товари, це ціна товарів, котрі споживач хотів би купити, та обсяг його доходу. З огляду на свої прагнення придбати певну кількість товарів специфічного для кожного споживача ассортименту та власні бюджетні обмеження, споживач прагне таким чином використати свій бюджет, щоб максимізувати корисність від споживання тих благ, яким він надав перевагу, зробивши вибір на споживчому ринку товарів. Споживчий вибір здійснюється на основі смаків (уподобань) індивіда.

Смаки (уподобання) – це ієрархічна система цінностей людини стосовно тих благ, які задовольняють її життєві потреби. Кожна людина має свою певну систему цінностей. Є типові характеристики уподобань споживача, які ви­користовуються у теорії мікроекономіки для осмислення по­ведінки споживача, коли він робить економічний вибір. Це певна упорядкованість або зіставність уподобань, рефлектив­ність, транзитивність, ненасичення, незалежність спожива­ча, монотонність, строга опуклість. Ці характеристики настільки очевидні, що не потребують доведення і тому виступають як аксіоми.

Повна упорядкованість, або зіставність (comparability) уподобань означає, що для будь-якої пари наборів товарів А і В є три вірогідних варіанти ранжування індивідуальної ко­рисності: кошик "А" має перевагу над набором "В"; кошик "В" має перевагу над набором "А"; кошик "А" і набір "В" однаково важливі.

Рефлексивність уподобань полягає в тому, що будь-який набір не може мати переваги стосовно самого себе. Він може виявити перевагу тільки рефлектуючись в іншому наборі. Це означає, що індивід байдужий до вибору між двома однакови­ми наборами.

Транзитивність уподобань — певна послідовність у на­данні переваги певному наборові. Наприклад, якщо спожи­вач надає набору "А" перевагу порівняно з кошиком "В", але набір "В" для нього має перевагу порівняно з кошиком "С", то набір "С" не може мати переваги над кошиком "А".

Ненасиченість означає, що за інших незмінних умов спо­живач надасть перевагу більшій кількості блага порівняно з меншою. Незалежність споживача. За цією аксіомою, задоволен­ня споживача залежить тільки від розміру вживаних ним благ і не залежить від обсягу благ, спожитих іншими споживача­ми. Це означає, що споживач розглядається як такий, якому не властиві ні почуття заздрощів, ні співчуття. Такі риси тео­рія поведінки споживача враховує при дослідженні зовнішніх ефектів. Монотонність уподобань означає, що збільшення обсягу (кількості) благ із додатною корисністю у певному наборі благ робить цей кошик привабливішим для споживача, а збіль­шення благ з від'ємною корисністю в наборі робить кошик менш привабливим.

Благо з додатною корисністю — благо, яке бажане для споживача. Блага з від'ємною корисністю (антиблага) є не­бажаними для споживача. Приклад антиблага — забруднен­ня довкілля, продукти, що містять шкідливі для організму речовини і т. ін. Окремий індивід може вважати антиблагом і будь-яке благо, якщо воно не подобається або "душа не ле­жить" до певних продуктів чи видів діяльності (наприклад, яйця, гриби, заняття музикою, спортом тощо).

Строга опуклість (закон спадної граничної схильності до заміщення одного блага іншим) означає, що зі збільшенням кількості блага X відносно блага Y, кожна додаткова одиниця X компенсується все меншим скороченням блага Y. Тому кри­ва байдужості, яку ми розглянемо далі, має випуклу до по­чатку координат форму.

Принцип спадної граничної корисності називається першим законом Госсена, на честь нім. вченого-економіста Г. Госсена, який досліджував поведінку споживача на основі оцінки ним цінності економічних благ.

Цей закон формулюється так: корисність кожної наступної одиниці блага в певний момент менша корисності попередньої одиниці блага, або гранична корисність блага зменшується зі зростанням його споживання доти, доки не досягне нуля у точці повного насичення задоволення потреби. Криві байдужості – альтернативні набори благ, які забезпечують однаковий рівень корисності. Нахил кривої байдужості

На рисунку зображена крива різних комбінацій Х та У у споживчих кошиках з однаковою сумарною корисністю для споживача. Це означає, що в будь-якій точці, розташованій на кривій байдужості (TU), споживач отримає однакову корисність від споживання набору, незалежно від того, буде це точка N, M, L, K, G чи якась інша.

Комбінація товарів Х та У, розташована вище кривої байдужості (точна F) має переваги над точками, розташованими по кривій. А корисність набору в точці Е менша, ніж у будь-якій точці кривої TU.

Можна зробити такий висновок: щоб корисність споживчого кошика В залишилася такою, якою вона є для набору А, потрібно, щоб для збільшення споживання товару X на 1 одиницю, споживач відмовився від 8 одиниць товару Y.

Розглянемо основні риси кривих байдужості:

Для будь-якої комбінації двох товарів є інші набори цих самих товарів, які мають однакову загальну корисність для споживача.

Крива байдужості має нисхідний нахил. Він пояснюєть­ся тим, що для збереження незмінної загальної корисності по кривій байдужості має бути зворотний зв'язок між товарами, що формують споживчий кошик. Тобто зменшення кількості одного товару в споживчому наборі має компенсуватися збіль­шенням кількості другого товару для збереження загальної корисності споживчого кошика.

Крива байдужості має опуклу до початку координат форму. Це означає, що нахил кривої байдужості стає плоскі­шим у міру наближення її до горизонтальної та вертикальної осей координат. Така конфігурація кривої байдужості — свідчення дії закону спадної граничної корисності. Рухаючись по кривій байдужості (рис. 4.2) згори донизу від точки N до М і т. д. від точки К до G, спостерігаємо, що чим менше у споживчому кошикові товару У, тим ціннішим він стає для споживача, тим важче споживач відмовляється від цього то­вару, сплачуючи за кожну одиницю відмови від товару Y біль­шу плату, яка вимірюється обсягом товару X. Наприклад, спо­живач відмовляється від восьми перших одиниць товару Y для збільшення товару X тільки на 1 одиницю. А при заміні кошика D на набір Е споживач готовий поступитися однією одиницею товару Y, збільшивши споживання товару X на 8 одиниць.

Описана поведінка споживача математично представле­на граничною нормою заміщення (MRS) одного товару іншим.

Гранична норма заміщення – показує, якою кількістю одного товару споживач го­товий пожертвувати заради збільшення споживання другого то­вару на одну одиницю за незмінного рівня загальної корисності

споживчого кошика.

Математично гранична норма заміщення має вигляд

Економічний зміст граничної норми заміщення полягає у визначенні кількості товару X, від котрої споживач готовий відмовитися (чи якою здатний пожертвувати), щоб придбати додаткову одиницю товару У, залишаючись при цьому на кривій споживчої байдужості.

Графічно гранична норма заміщення визначається танген­сом кута нахилу дотичної до кривої байдужості в точці, яка показує певну комбінацію товарів X та У (рис. 4.3).

На рис. 4.3 гранична норма заміщення блага У благом X дорівнює tga, коли споживач має 5 одиниць блага У і 2 оди­ниці блага X.

Множину кривих байдужості називають картою кривих байдужості (рис. 4.4).

Карта кривих байдужості вказує на можливість для спо­живача вийти за межі однієї кривої байдужості й перемісти­тися на іншу. Вона будується на іншій передумові, ніж одна крива байдужості, де ми припускали, що для неї залишається незмінною загальна корисність. Карта кривих байдужості долає це обмеження. Кожна із кривих байдужості карти має особливу, відмінну від інших кривих, загальну корисність. Припустимо, що для кривої Тиг вона дорівнює 2, для TU2 = З, а для TUз = 4, отже TU3 > TU2 > TUV

Кожна крива карти має незмінну загальну корисність, од­нак кожна крива карти має корисність, відмінну від корисності інших кривих. На рис. 4.4 представлено три кривих байдужості. Точки А і В на кривій TUl мають однакову ко­рисність для споживача. Точка С має для нього переваги по­рівняно з А і В, оскільки має більшу корисність. Точка D має перевагу порівняно з точкою С. Із цього випливає, що будь-яка точка (комбінація товарів) на кривій TU3 є бажанішою для споживача, ніж будь-яка точка на кривій TU2, а будь-яка точка на кривій TUX є менш привабливою, ніж на кривій TU2. Це означає: що, по-перше, чим вище від початку координат розміщена крива байдужості, тим більшу корисність для спо­живача вона відображає. По-друге, криві на карті байдужості ніколи не перетинаються. По-третє, карта кривих байдужості показує тільки порядкове ранжирування кошиків за корисністю. Але вона не дає відповіді на запитання, наскільки один кошик має перевагу над іншим.

Взаємозамінними - називаються ті товари, які споживач може замінити один товар на інший, при цьому корисність від цього залишатиметься сталою. До таких товарів наприклад можна віднести мінеральну воду та сік. Цей приклад показує нам, що якщо на ринку товарів підвищиться ціна на мінеральну воду, то споживач може її запросто замінити соком, при цьому корисність від покупки не зменшиться.

Для абсолютних замінників MRSXY=const. Є ще такі товари які доповнюють один одного. Наведемо один приклад з взаємодоповнюючих товарів ( автомобіль є основним товаром, для того щоб він рухався йому потрібно бензин. Отже авмомобіль і бензин будуть взаємодоповнювальними товарами.

Взаємодоповнювальні товари - це ті товари, які споживаються разом.Криві байдужості матимуть вигляд прямих і які будуть паралельні одній з осей тоді, коли споживач буде байдуже ставитися до одного із товарів які споживатиме.