85.Бюджетне обмеження і можливості споживача. Рівновага споживача.

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджет­них обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояс­нення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на од­ному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обме­жень якогось споживача (рис. 2.7). Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву байдужості, що відповідає корисності и в точках А₁ і А_г Це означає, що дохід споживача при максимальному використанні дає змогу придбати як перший, так і другий набір. Чи буде це означати, що в точках А₁ і А, споживач отримає максималь­ну корисність, яка доступна йому при існуючих бюджетних обме­женнях? Очевидно, що ні. Адже будь-яка точка, що лежить на відрізку АдА., буде доступна споживачеві і матиме корисність більшу, ніж її., оскільки більш віддалена від початку координат. Максимальна ко­рисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кри­вої байдужості.

Рис. 2.7. Рівновага споживача

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних то­варів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обме­женні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень I₁до кривої байдужості II',, то це означає, що у точці Л₃ нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді

Ми_х/Ми_у = Р_х/Р_у, (2.8)

або

Ми_х/Р_х - Ми_у/Р_г (2.9)

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімар-жинальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, нази­вається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде мак-симізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одно­го товару. Така рівновага називається кутовою. Наприклад, хтось із студентів вирішив обмежити споживання борошняних виробів, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості котлет, що може придбати студент залежно від його бюджету (рис. 2.8).

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на пиріжки чи значно зро­стуть на котлети. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовляти­ся від котлет заради пиріжків, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутріш­ньої буде взагалі неможливий.

Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через якесь захворювання споживач взагалі не може вживати м'ясо, тоді його приваблюватиме той набір, де менше котлет, а рівновага (мак-симізація корисності) досягатиметься у точці, що відповідає макси­мальній кількості пиріжків, .яку він може придбати, виходячи з бюджету. Адже споживач ніколи добровільно не придбає антибла-го. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задо­вольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає роз­глядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення.

Рис. 2.9. Рівновага споживача для ідеально комплементарних благ

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосуван­ня. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослі­дження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механіз­му прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору то­варів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обґрунтовані економічні рішення.

Бюджетні обмеження

Як зазначалося, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету. Бюджет — це кількість гро­шей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:

• весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та У (у нашому випадку — це котлети та пиріжки);

• споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попе­редні заощадження;

— споживач не дає та не бере кредити.

У цьому випадку дохід споживача (I) дорівнюватиме всім його витратам: I = Р_ХQ_Х + Р_у Q_у,

Лінія бю­джетних обмежень, що міститься на цьому графіку, показує всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дає змогу йому при­дбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає коор­динатам точки N₇, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N₈ , то не витратить усі кошти, що у нього є.

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

^{MRS = -AQY/QX - PX/PY. (2.7)}

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кіль­кістю товару У треба пожертвувати для отримання додаткової оди­ниці товару X.

Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо змінюється дохід, то крива пересувається вправо (збільшення доходу) чи вліво (зменшення доходу). При цьому кут на­хилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшуєть­ся при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар У і змен­шується, якщо на ринку складається протилежна ситуація (рис. 2.6).

Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджетних обмежень дає змогу визначитися з положенням рівноваги споживача.