logo
екзамен екон теорія

Товар як фундаментальна категорія товарного виробництва. Вартість товару. Суть вартості товару та визначення її величини. Теорії вартості. Закон вартості, його сутність та функції.

Основоположною категорією товарного виробництва є "то­вар". Однак історично та логічно цій категорії передувала кате­горія "благо".

Благо — все те, що здатне задовольняти людські потре­би, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.

Блага поділяють на неекономічні (надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, по­вітря, морська вода, сонячне тепло та ін.)) та економічні (це блага економічної (трудової) діяль­ності людини, які існують в обмеженій кількості.).

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.

Економічні блага (класифікація):

Товар — це економічне благо, що задовольняє певну по­требу людини і використовується для обміну (купівлі— продажу на ринку).

Згідно з класичною теорією найважливішими характерис­тиками товару є його споживча вартість і вартість.

Споживча вартість — це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну спожив­чу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.

Вартість товару — це уречевлена в товарі суспільна пра­ця виробника.

Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття — мінової вартості.

Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.

У сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі інші підходи до характеристики товару та його властиво­стей. Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як "ко­рисність", "цінність" та "рідкість" товару.

Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вар­тості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної кон­кретної людини. Вона показує ступінь задоволення або при­ємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.

Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом пода­ють як цінність. Тому цінність для них категорія суб'єктив­на. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єк­тивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості.

Рідкість — характеристика економічних благ, що відобра­жає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рід­кісні порівняно з потребами в них.

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі:

Однак, незважаючи на різноманіття концепцій вартості, ро­зуміння її сутності формувалося під впливом двох найпоширені­ших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржина-лістської теорії граничної корисності. Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспіль­но необхідної праці, теорії граничної корисності — за ступенем корисності речі для споживача.

Трудова теорія вартості була започаткована представни­ками англійської класичної політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К. Марксом.

Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є пра­ця, яка становить субстанцію або внутрішній її зміст. Поділив­ши працю на конкретну і абстрактну, К. Маркс показав, що кон­кретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абст­рактна — вартість. При цьому, за Марксом, джерелом вар­тості не можуть бути витрати минулої праці, втілені в засобах виробництва. Лише витрати живої абстрактної праці найма­ного працівника створюють в товарі вартість і додану вартість.

У трудовій теорії вартості недостатньо приділено уваги і взає­мозв'язку вартості та споживчої вартості, насамперед, впливу останньої на величину вартості товару. До того ж К. Маркс ото­тожнював споживчу вартість і корисність, що ускладнювало аналіз ролі корисності в теорії вартості.

Вказані обставини дали можливість інтерпретувати трудо­ву теорію вартості як виробничо-витратну теорію, яка на прак­тиці породжує диктат виробника над споживачем.

У другій половині XIX ст. поряд із трудовою теорією вартості виникла і отримала широке поширення принципово нова кон­цепція вартості — маржиналістська теорія граничної кори­сності. Засновники цієї теорії К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Г. Гессен, В. Паретота їхні прихильники вважа­ли, що в основі цінності товару лежить не праця, а суб'єктивно- психологічна думка споживача щодо його корисності.

Відповідно до маржиналістських поглядів суб'єктивна цін­ність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто наяв­ного запасу та ступеня насиченості потреби в них. Ступінь ко­рисності кожної нової одиниці блага залежить від уже наявного запасу подібних одиниць. Потреба в нових одиницях блага зі збільшенням їх числа поступово насичується. Тому в міру збільшення споживання кожної нової одиниці блага ступінь насиченості збільшується, а корисність кожної наступної додат­кової одиниці блага зменшується. Цей стійкий взаємозв'язок між вказаними економічними явищами отримав у маржиналістів назву закону спадної граничної корисності.

Гранична корисність — це додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи по­слуги.Теорія граничної корисності та ідеї маржиналізму справили суттєвий вплив на розвиток теорії вартості і світової економіч­ної науки в цілому. Перш за все вони виходили з того, що аналіз економічних процесів слід розпочинати не з виробництва, а з вивчення потреб людей, з пошуку критерію оцінювання ступе­ня корисності благ.

Проте, маржиналістська теорія граничної корисності, побудо­вана, як і теорія трудової вартості, на моністичному підході до ви­вчення природи вартості, також не стала загальною та заверше­ною теорією.Якщо зіставити теорію трудової вартості з теорією гранич­ної корисності, то вони нібито заперечують одна одну: перша визначає вартість товару лише затратами праці, друга — лише за ступенем його корисності для споживача. Це надавало обом теоріям (у тому вигляді, як вони були сформульовані засновни­ками) однобічного характеру, і вони, таким чином, не врахову­вали реалій економіки.

Закон вартості, його сутність та функції

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товар­ного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровироб­никами, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умо­вах товарного виробництва.

Закон вартості — це закон, який передбачає, що вироб­ництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Якщо вартість товару повинна де­термінувати два фактори — витрати праці та ступінь цінності його для споживача, то еквівалентність обміну, відповідно до закону вартості, припускає еквівалентність обох факторів. Закон вар­тості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є ме­ханізмом дії закону вартості.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функ­ції:

Регулювальна роль закону вартості виявляється в тому, що через механізм коливання цін навколо вартості відбувається роз­поділ робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність, зба­лансованість між сферами суспільного виробництва..

Таким чином, закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відділяють економічно до­цільне виробництво від недоцільного, і саме тим регулює про­порції суспільного виробництва.

Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розо­рення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна до­сягти, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови змен­шення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліп­шення організації виробництва тощо.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровироб­ники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвіта­ють, зміцнюють своє економічне становище, другі — не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звіль­няється від економічно неефективних господарств.