logo
екзамен екон теорія

96.Суть витрат виробництва. Функція витрат. Принцип найменших витрат.

Витрати виробництва - це вартісне вираження споживання виробничих факторів (ресурсів), необхідних для здійснення підприємством виробничої і реалізаційної функції.

Оскільки ресурси завжди обмежені, їх використання в одному місці не дає можливості використати їх в іншому місці, тому всі витрати завжди є альтернативними. Альтернативність витрат виробництва - це головна проблема, з якою зустрічається виробник, коли він реалізує свою мету щодо максимізації ппибутку.

Витрати виробника можуть бути явними - експліцитними і неявними — імпліцитними - Явні витрати - це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) виплат за отримані ресурси (сировину, напівфабрикати, заробітну плату найманого персоналу і т.д.). Неявні — це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать виробнику - власнику підприємства, або ж знаходяться у власності підприємства як юридичної особи. Ці витрати не передбачаються контрактами (договорами), які є обов'язковими для явних виплат ("заробіток" самого господаря підприємства, якщо він сам керує ним, використання власноі'о будинку для виробництва, тощо). Неявні витрати, як правило, не знаходять відображення в бухгалтерському обліку підприємства. їх можна оцінити альтернативним використанням: одержання певної суми заробітної плати, якщо виробник працює по найму, продаж за ринковою ціною будівель і обладнання, що належать виробникові чи здача їх в оренду і отримана за це орендна плата.

Тому розглядають два види витрат: бухгалтерські, тобто ті, що обліковуються у відповідності з системою національних рахунків, і економічні, тобто та сума коштів, яку можна отримати за умови найбільш вигідного, найбільш ефективного використання ресурсів (з урахуванням втрачених можливостей повного їх використання в альтернативних витратах). У подальшому під витратами виробництва розуміємо їх економічний зміст, тобто користуватися поняттям економічних витрат.

Витрати можуть бути постійними і змінними.

Постійні (ПВ) (FC) - це витрати, обсяг яких в даний момент часу не залежить від обсягу і структури продукції, що виробляється (оренда землі, приміщень, амортизація, освітлення території підприємства, опалення і т. ін.).

Змінні (ЗВ) (VC) - це витрати, загальна величина яких на даний період часу залежить від обсягу, структури і асортименту продукції, що виробляється і реалізується (вартість сировини, мінералів, енергії, заробітна плата і т. п.).

Різниця між змінними і постійними витратами є основою для поділу періоду часу на короткостроковий і довгостроковий. У короткостроковому періоді є як постійні, незмінні, фіксовані, так і змінні витрати. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними. Постійні і змінні витрати завжди мають повертатися виробнику для забезпечення безперервності процесу виробництва. Разом вони складають загальні (валові) витрати (ВВ) (TC), тобто: ВВ = ПВ + ЗВ.

Серед постійних, особливо неявних витрат, виділяють безповоротні витрати, під якими розуміють такі витрати, які ніколи не можуть бути повернуті виробникові (рекламні надписи на будівлях). Безповоротні витрати ніколи не можуть бути альтернативними.

Особливу роль в мікроекономічному аналізі мають граничні (маржинальні витрати) (ГВт), тобто додаткові витрати, які потрібні для виробництва додаткової одиниці продукції.

Валові постійні та змінні витрати можуть бути як загальними, тобто такими, які відносяться на весь обсяг виробництва, так і середніми, тобто такими, що відносяться на одну одиницю продукції. Граничні та середні витрати є важливою інформацією щодо вибору обсягу виробництва.

Економічні витрати залежать від кількості вико­ристаних ресурсів (їх затрат) та цін за послуги факто­рів виробництва. Тоді можна встановити залежність між обсягами виробництва та мінімально можливими витратами, необхідними для його отримання. Ця за­лежність називається функцією витрат:

Q = f (PL, L, PK, K) , L, K – затрати праці і капіталу, PL, PK - ціни відповідних ресурсів.

За допомогою функції витрат можна вирішувати як прямі, так і зворотні задачі: мінімізація витрат на зада­ний обсяг виробництва або максимізація виробництва при заданих витратах. Легко помітити зв'язок функції витрат з виробничою функцією, яка доповнюється ура­хуванням цін на відповідні виробничі ресурси.

Принципом найменших витрат є стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (K, L) на одиницю витрат (РL, PK) дорівнюють одне одному.