logo
екзамен екон теорія

102.Максимізація прибутку:

а) сукупний аналіз;

б) граничний аналіз.

Графічний метод визначен­ня оптимального обсягу вироб­ництва (модель TRTC) пред­ставлений на рис. 10.2. Криві TRі ТС на графіку а) побудо­вані за даними таблиці 10.1. Су­ма прибутку для будь-якого об­сягу Q визначається графічно як різниця вертикальних коор­динат цих кривих. За малих об­сягів випуску крива виторгу TR проходить нижче кривої витрат ТС, так само, як і за великих, що визначає збитки. На відрізку аЬ маємо зону прибутковості фірми, крива витрат ТС проходить під кри­вою TR. Точки а і b називаються точками критичного обсягу випуску, або точками беззбитковості (ЕР = 0) , в цих точках криві перетинаються. Сума економічного прибутку максимізується на обсязі, для якого відстань між кривими TR і TС по вертикалі найбільша. ЇЇ знаходимо в точці, де дотична до TС паралельна лінії TR (точка F). На обсязі Q* кути нахилу обох кривих однакові, тобто ΔTR/ ΔQ= Δ TC / Δ Q. Ліва частина рівняння – граничний виторг, а права – граничні витрати. Відрізок EF знаходиться на обсязі, для якого граничний виторг стає рівним граничним витратам.

Графічна модель MRMC зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного виторгу.

Граничний виторг перевищує граничні витрати (MR > МС) . Тому, обмежи­вши випуск кількістю Ql, фірма втрачає частину можливого прибутку в роз­мірі площі ABE. Якщо вона розширить випуск до Q (точка Е), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати обсяги виробництва

далі, до обсягу Q2 , то граничний ви­торг стане меншим за граничні витрати (MR < МС), а збитки величиною

площі EGH зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фі­рма зможе збільшити прибуток, скоро­тивши випуск до Q , що відповідає то­чці Е.

Таким чином, рівновага фірми, яка максимізує прибуток, встановлюється в точці перетину кривих МС і MR . Не­залежно від того, чи почне фірма виро­бництво з низького рівня, чи з високого, за існуючою ціною вона змушена

наближати випуск до обсягу Q . Наш аналіз графічної моделі підтверджує

загальне правило максимізації прибутку: коли фірма досягає обсягу, за якого максимізується прибуток, граничний виторг співпадає з граничними витрата­ми. В умовах MR = МС фірма знаходиться в рівновазі; тут вона реалізує всі можливості одержання прибутку.

Оскільки конкурентна фірма приймає ринкову ціну, то вона шукає такий обсяг, де її граничні витрати стають рівними ринковій ціні, МС = Р. Заува­жимо, що лінія граничного виторгу може перетинати криву граничних витрат МС двічі - на низькому і на високому обсягах випуску (рис. 10.3). Рівність МС — MR = Р буде умовою максимізації прибутку лише на висхідному відрізку МС , тому що на низьких обсягах крива МС має спадний характер і розташована нижче лінії ціни, отже, прибуток за нарощування обсягів буде зростати.

Відшукавши методом граничного аналізу оптимальний обсяг, фірма при­ступає до другого етапу прийняття рішення: вона повинна визначитись, чи варто виробляти взагалі. Рішення про доцільність виробництва фірма може прийняти лише після оцінки прибутковості виробництва. В моделі MRMC фірма має справу з середніми і граничними величинами, тому для визначення суми прибутку ЕР = TR— ТС треба зробити перетворення:

EP = (TR/Q-TC/Q)-Q; TR/Q = AR=P; ТС ІQ = АТС. Звідси

EP = (P-ATC)Q. (10.6)

Графічно суму прибутку на оптимальному обсязі ( рис. 10.4) можна визна­чити як площу прямокутника PCFE , висота якого дорівнює Р-АТС,а

основа - обсягу виробництва 0Q . За даними графіка:

ЕР=(35-31,7)хб,3=20,16 грн. Прийміть до уваги, що мета фір­ми - максимізувати загальну суму прибутку, а не прибуток на одиницю продукції. Максималь­ний прибуток на одиницю проду­кції фірма одержить в точці пере­тину АТС і МС, де АТС мі­німальні, але ця точка знаходить­ся ліворуч від оптимального об­сягу і виробництво відповідного обсягу не дозволило б фірмі мак­симізувати сукупний економіч­ний прибуток.