94.Взаємозаміщення факторів виробництва. Зона технічного заміщення. Гранична норма технічного заміщення.

Гранична норма технологічного заміщення працею капітала (MRTSLK) визначається величиною капіталу,що може замінити кожна одиниця праці, не викликаючи збільшення чи зменшення виробництва. Цей показник подібний до граничної норми заміщення,що використовується при аналізі поведінки споживачів.

MRTSLK= -(зміна К/зміна L).

В ипукла форма ізоквант показує, що гранична норма технологічного заміщення працею капіталу зменшується по мірі руху по ізокванті. Це означає,що кожна година праці може заміщувати все менше і меншу кількість годин роботи машин, коли капітал витісняється працею, а виробництво залишається на тому ж самому рівні.Причина зменшення граничної норми технологічного заміщення в тому, що фактори доповнюють один одного.Взаємодоповнення факторів вир-ва - одна з основних передтеч теорії виробництва. Можливості взаємозаміщення факторів вир-ва знаходяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні, до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання.

Досі ми розглядали виробничі функції коротко- та довго­строкового періодів, припускаючи незмінність технологічного процесу. Наразі ми маємо дослідити вплив змін у технології на виробничу функцію. Зміни в технологіях можуть відбуватися або в бік їх поліпшення, або ж погіршення в результаті природних катаклізмів, політичних потрясінь і т. ін. Оскіль­ки погіршення технологій пов'язане з екстремальними ситуа­ціями, ми їх розглядати не будемо. Об'єктом нашого дослі­дження буде поліпшення технологій, властиве нормальному | руху суспільного та економічного процесу, оскільки, справді, в нормальних умовах знання суспільства про методи здійснен­ня виробничих процесів постійно вдосконалюються. Голов­ною метою технологічних удосконалень є вплив на зростання продуктивності економічних ресурсів.

Вплив зміни технології в бік її поліпшення для коротко­строкового періоду виявляється в тому, що заданий обсяг випуску можна забезпечити використанням меншого розміру одного із ресурсів (змінного), тоді як обсяг іншого ресурсу залишається незмінним. Або ж, інакше кажучи, можливо збільшити загальний обсяг випуску за незмінного розміру змінного ресурсу.

Для довгострокового періоду, в якому змінюються всі ресурси виробництва, зростання обсягів введених ресурсів зумовлює прискорене розширення виробництва. Такий результат не є безумовним. А збільшення величини випуску при незмінному обсязі ресурсів або виробництва того самого обся­гу випуску за меншого обсягу ресурсів залишається результа­том технологічного впливу на виробничу функцію і в довго­строковому періоді.

Графічно вплив технологічного прогресу на виробничу функцію зображається зміщенням кривої ізокванти ліворуч всередину до початку координат (рис. 5.7).

На рис. 5.7 ізокванта Q₁ = 10 відображає виробничу функ­цію до запровадження нових технологічних змін, а ізокванта Q₂ ⁼ 10 — після запровадження технологічних новацій. Вона К^4-показує, що обсяг випуску 10 одиниць на ізокванті Q₂ дося­гається використанням меншого розміру праці, адже точкам А₁ і А₂ відповідає величина випуску 10 одиниць і обсяг капіта­лу К₀. Але в першому випадку для обсягу випуску 10 одиниць знадобилось L₁одиниць праці, а в другому — тільки L₂ де, L₁>L₂

Заміщення факторів виробництва

Аналіз ізоквант можна використовувати для визначення можливостей заміщення одного фактора виробництва іншим у процесі їх використання. Гранична норма технологічного заміщення] працею капіталу (MRTS_LK) визначається розміром капіталу, який може замінити кожна одиниця праці, не викликаючи при цьому зміни обсягів виробництва:

MRTS_LK = -AK/AL. (5.2)

Форма ізокванти (випукла до початку системи координат) показує, що гранична норма технологічного заміщення зменшується при просуванні вниз уздовж ізокванти. Це означає, що кожна година людської праці здатна замінити все меншу кількість капіталу. Причина зменшення граничної норми технологічного заміщення поля­гає в тому, що фактори виробництва мають властивість доповнювати один одного. Кожен з них не може робити те, що може робити інший, або якщо й може, то гірше.

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробниц­тва можна розрахувати не тільки через зіставлення їх приростів, а й через граничні продукти. Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з К₁ до К₂ та зростанні кількості праці з L₁ до L₂ (див. рис. 5.2) вироб­ник залишається на тій самій ізокванті, то справедливою буде така рівність:

AL MP_L = АК МР_К.

Тоді

MRTS_LK = AK/AL = MPJMP_K. (5.4)

Оскільки залежність (5.4) характеризує нахил ізокванти в кожній точці кривої, то в подальшому вона буде використана для обґрунту­вання точки рівноваги виробника.

Хоча спадна гранична норма технологічного заміщення працею і капіталу властива для абсолютної більшості виробничих процесів,! існує цілий ряд винятків, де ця залежність дещо інша. Розглянемо кілька з них.

1. Фактора виробництва можуть використовуватися лише у певній пропорції. Прикладом є співвідношення комп'ютерів та операторів ПЕОМ. Якщо кількість годин роботи комп'ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не j приведе до зростання обсягів продукції. Справедливим буде також_: зворотне твердження: при фіксованій кількості операторів немож­ливо досягти зростання обсягів виробництва за рахунок збільшеннякількості комп'ютерів. У цьому випадку ізокванта матими щі гляд прямого кута, а гранична норма технологічного заміщення дорІЦі нюватиме нулю (рис. 5.7).

2. Повне заміщення факторів виробництва. За такої умінні ізокванта мала б вигляд прямої лінії з постійним нахилом, лпнИ дорівнює 1. Однак цю ситуацію слід розглядати лише як теоретичну абстракцію: в реальному житті повне заміщення факторів вирві ництва в принципі не можливе.

K

Q₃

Q₂

Q₁

L