§ 4. Монополія: причини виникнення, суть та основні форми
Вільна конкуренція, як одна з динамічних сил розвитку економіки, діяла у XVIII—XIX ст. На той час монополії були винятком, існували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі XIX—XX ст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.
У чому полягають причини виникнення і розвитку монополій?
Ці причини пов’язані з дією об’єктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва. Конкретно цими причинами є:
По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва — максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. Врешті-решт виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Це свідчить, що конкуренція породжує свій антипод — монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальній ринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлюючі її характеристики.
Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав’язувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.
По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва.
Концентрація капіталу — це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.
Тому наслідком концентрації капіталу є концентрація виробництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна боротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних і середніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями. Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентрацію виробництва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводить до монополії.
По-третє, причиною створення монополії є процес централізації капіталу.
Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об’єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.
Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.
Отже, концентрація і централізація капіталу й виробництва створили об’єктивну необхідність і можливість виникнення монополій, стали їх економічною основою.
По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності.
В останній третині XIX ст. організаційно-економічна структура виробництва була представлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні досягнення науково-технічного прогресу створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих заводів, інших великих об’єктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв’язати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об’єднала капітали декількох підприємств.
По-п’яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення на цій основі монополій.
Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно поглинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на об’єднання, щоб уникнути розорення. Взаємопов’язаність цих двох явищ-криз та монополій показує одну з причин прискореної монополізації економіки.
Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу.
Монополізація — це процес досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання.
Конкретною формою монополізму є монополія.
Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.
Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.
Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.
У реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.
Класифікація монополій
За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький та інституційний.
Підприємницький тип монополізму пов’язаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва.
Інституційний тип монополізму пов’язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.
Йдеться про неоднаковий режим оподаткування, субсидії або привілеї з боку держави, пільговий доступ до виробничих і фінансових ресурсів тощо. Отже, держава створює неоднакові правила «ринкової гри» для різних учасників. Такий тип монополізму існував ще на ранніх етапах розвитку капіталізму. Так, голландській та англійській Ост-Індським компаніям на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією. Ці дві компанії існували у формі акціонерних товариств.
За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи:
— монополія окремого підприємства;
— монополія як угода;
— монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.
Досягти монополії першого типу нелегко. Це абсолютна монополія й існує вона рідко.
Поширеним шляхом створення монопольного становища є угода декількох могутніх фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку «єдиним фронтом», зводять нанівець конкурентну боротьбу, насамперед цінову, а покупець перебуває в безальтернативних умовах.
Монополія, що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичної конкуренції.
За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють природну, адміністративну та економічну монополію.
Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція не можлива або не бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть. Причиною є «економія від масштабу» — чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту, послугах зв’язку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічно недоцільні.
З природними монополіями тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Класичним прикладом такого виду монополій виступає алмазний синдикат «Де Бірс»
Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політика, регулюється державою.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності.
З іншого — це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдиний суб’єкт господарювання і між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш монополізованих структур. Більше того, існувала абсолютна монополія самої держави на організацію й управління економікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби виробництва. Державний монополізм є найбільш небезпечним і руйнівним для економічних систем.
Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидкий — базується на процесах централізації капіталу.
Основними організаційними формами економічних монополій є.
Картель — це об’єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат — це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою. 257
Трест — це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає
9 Бнзилевич В. Д.
їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповідну частину прибутку тресту.
В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому вигляді майже не зустрічаються.
В сучасних умовах на основі диверсифікації капіталів створюються нові форми монополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.
Багатогалузевий концерн — це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий контроль.
Конгломерат — це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності; управління ними централізоване.
Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництва морських каналів, портів, трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається.
Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.
- Глава 1. Предмет і метод економічної теорії
- § 1. Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- § 2. Предмет економічної теорії та еволюція у його визначенні різними школами
- § 3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- § 4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів
- § 5. Функції економічної теорії
- § 6. Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук
- Глава 2. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси
- § 1. Сутність та структура економічних потреб суспільства
- § 2. Економічний закон зростання потреб
- § 3. Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія
- § 4. Мотиви та стимули ефективного господарювання
- Глава 3. Економічна система суспільства. Відносини власності
- § 1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку
- § 2. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем
- § 3. Власність, її сутність, форми і місце в економічній системі
- § 4. Місце і роль людини в економічній системі
- Глава 4. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- § 1. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу
- § 2. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси
- § 3. Криза і розпад командно-адміністративної системи та необхідність переходу економіки постсоціалістичних країн до ринкових відносин
- § 4. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- § 5. Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- Глава 5. Форми організації суспільного виробництва та їхня еволюція
- § 1. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- § 2. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок
- § 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- § 4. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- § 5. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- § 6. Альтернативні теорії вартості
- § 7. Закон вартості, його сутність та функції
- Глава 6. Теорія грошей і грошового обігу
- § 1. Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей
- § 2. Функції грошей та їхня еволюція
- § 3. Грошовий обіг і його закони
- § 4. Грошова система, її структурні елементи й основні типи
- § 6. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки
- Глава 7. Ринкова економіка: суть,
- § 1. Ринкове господарство як невід’ємна складова товарного виробництва
- § 2. Риси, структура та функції ринку
- § 3. Основні суб’єкти ринкової економіки
- § 4. Держава як суб’єкт ринкового господарства
- § 5. Інфраструктура ринку
- Глава 8. Попит і пропозиція.
- § 1. Сутність попиту і фактори, що його визначають
- § 2. Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають
- § 3. Еластичність попиту і пропозиції
- § 4. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- Глава 9. Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- § 1. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
- § 2. Биди економічної конкуренції
- § 3. Методи конкурентної боротьби
- § 4. Монополія: причини виникнення, суть та основні форми
- § 5. Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство
- Глава 10. Підприємництво у ринковій економіці
- § 1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- § 2. Теорії та моделі підприємництва
- § 3. Організаційно-правові форми підприємництва
- § 4. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
- Глава 11. Капітал. Витрати виробництва і прибуток
- § 1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- § 2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- § 3. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- § 4. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- Глава 12. Ринкові вщносини в аграрному секторі економіки
- § 1. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- § 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- § 3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі Мета купівлі землі
- § 4. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- § 5. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
- Глава 13. Доходи, їхні джерела й розподіл
- § 1. Сутність, види та джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи
- § 2. Функціональний розподіл доходів: марксистська та маржиналістська концепції