§ 4. Держава як суб’єкт ринкового господарства

Реальна модель економічного устрою передбачає використан­ня як ринкового механізму, що забезпечує ефективне функ­ціонування економіки, так і державного механізму регулюван­ня для вирішення низки проблем, від яких відмовляється ри­нок, або ринкове вирішення яких для суспільства надто дороге (рис. 7.6).

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

—  правове забезпечення функціонування ринкового механі­зму;

—  організація грошового обігу;

—  захист і сприяння розвитку конкуренції;

—  виробництво суспільних благ;

—  мінімізація трансакційних витрат;

—  компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);

—  стабілізація макроекономічних коливань;

як власники економічних ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва

? отримують доходи від проданих ресурсів

використовують доходи на придбання (купівлю) споживчих (неінвестиційних) товарів та послуг для задоволення особистих потреб

гпред являють попит на ресурси

Домогос- подарства

пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного (засоби виробництва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (споживчі товари та послуги)

к інвестують отримані доходи

пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки

пред’являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ

пропонує гроші та пред’являє попит на гроші

пропонує суспільні блага без безпосеред­ньої оплати їх, що поліпшує продуктив­ність підприємницького сектору і змен­шує витрати на споживання домогоспо­дарств

їздійснює урядове регулювання ринкової економіки Держава

Рис. 7.4. Основні суб’єкти ринкової економіки 1    Основні суб’єкти ринкової економіки    1 Ґ    1 Домашні господарства ,    Підприємціг Держава

Рис. 7.5. Функції суб’єктів ринкової економіки

—  перерозподіл доходів через податкову систему;

—  реалізація національних інтересів у світовій економіці.

Зовнішні ефекти (екстерналії) — витрати і вигоди, пов’я­зані з виробництвом і споживанням благ тими суб’єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди.

Зовнішні ефекти набувають форми позитивних і негативних.

Позитивні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані ви­годи третім особам.

Приклад. Затрати на обмеження і ліквідацію епідемії хо­лери (ізоляція хворих, надання їм медичної допомоги, утри­мання впродовж інкубаційного періоду тих, хто мав контакт із хворими тощо) дають позитивний ефект тим, хто міг би захво­ріти, але уник цієї біди, не оплачуючи безпосередньо переліче­них послуг з охорони здоров’я.

Негативні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага зумовлює некомпенсовані ви­трати третіх осіб.

Приклад. Забруднюючи довкілля, підприємство перекладає частину витрат (на застосування очисних споруд, безвідходних технологій тощо), які йому належало б здійснювати, на населен­ня, змушуючи його таким чином витрачатися на лікування, про­живати в умовах дискомфорту і т. ін., і при цьому не компенсує йому цих витрат.

Наслідком позитивних екстерналій є перевищення су­спільної корисності благ над індивідуальною корисністю. Це Рис. 7.6. Переваги та недоліки ринкової економіки

перевищення не компенсується ринком. Тому ринок спрямовує на виробництво цього блага недостатньо ресурсів.

Наслідком негативних екстерналій є скорочення фактич­них витрат підприємця, що зумовлює розширення пропозиції цих благ понад рівноважний рівень і зниження ціни порівня­но з оптимальним рівнем. Тому ринок спрямовує ресурси на виробництво благ із негативним ефектом понад їх оптималь­ний обсяг.

Англійський економіст Артур Пігу в результаті досліджен­ня природи екстерналій запропонував введення державою пев­ного податку для усунення екстернальних ефектів, який відомий у науковій літературі як податок Пігу.

Американський економіст Роберт Коуз на основі вивчення екстернальних ефектів дійшов висновків, протилежних виснов­кам Артура Пігу. Зміст їх такий.

1.  Якщо права власності законодавчо чітко визначені й люди ретельно їх дотримуються, то ніяких зовнішніх ефектів не ви­никає, «відмов ринку» не існує і державі немає підстав втруча­тися в економічне життя.

2.  Зовнішні ефекти з’являються тільки там, де розмиті пра­ва власності, там же, де вони чітко визначені, зовнішні ефекти перетворюються на внутрішні.

3.  Для успішної роботи ринку першочергового значення на­бувають трансакційні витрати (витрати використання рин­кового механізму).

4.  Державне регулювання виправдане тільки тоді, коли ви­трати, пов’язані з державним втручанням, будуть меншими, ніж витрати, пов’язані з «відмовами ринку».

Отже, якщо наявні зовнішні ефекти спотворюють грошову оцінку витрат і вигод, що зумовлює неефективний розподіл ре­сурсів, то ринкова система суспільні блага не виробляє.

На відміну від звичайних благ, використання яких передба­чає їх обов’язкову купівлю, суспільні блага (національна обо­рона, державне управління, охорона правопорядку, захист дов­кілля, освітлення вулиць і т. ін.) споживаються вже тому, що вони виробляються. Вигоди від використання суспільних благ мають не тільки ті, хто здійснював певні витрати на їх створен­ня або оплачував їх споживання, а й ті, хто нічого не витрачав на це. Витрати на їх виробництво здійснюються через вилу­чення у формі оподаткування.