logo
Базилевич_1

§ 2. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси

Перехідні (трансформаційні) економічні системи — це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елемен­ти нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами ци- вілізаційного і формаційного процесів.

Аспект цивілізаційного процесу:

—  від неоліту до бронзового віку;

—  від бронзового до залізного віку;

—  від залізного до передіндустріального віку;

—  від передіндустріального до індустріального віку;

—  від індустріального до постіндустріального (інформацій­ного) віку.

Аспект формаційного процесу:

—  від первісного до рабовласницького ладу;

—  від рабовласництва до феодалізму;

—  від феодалізму до капіталізму;

—  від капіталізму до соціалізму;

—  від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).

У межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економіч ної формації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.

Закономірності трансформації в межах ринкової системи

1. Поглиблення суспільного характеру виробництва:

— розвиток економічної системи визначається ступенем роз­витку ринку;

—  виникнення монополій усуває обмеженість вільного кон­курентного ринку;

—  розподіл функцій та сфер діяльності між державою, мо­нополіями і немонополізованим сектором зменшує рівень непе- редбачуваності в суспільстві, забезпечує певну узгодженість між цими секторами та в них самих, формує систему економічних зв’язків як єдине ціле.

2.  Зміни у розвитку технологічного способу виробництва вимагають нових та відповідної адапованості існуючих госпо­дарських форм. Це виявляється втому, що, наприклад, економіч­на система вільної конкуренції є формою пристосування до про­стої кооперації, мануфактурного та машинного виробництва, монополія є формою адаптації до умов НТР (необхідність вико­ристання нових джерел енергії, нових методів виплавки чавуну, сталі, алюмінію, застосування двигунів внутрішнього згоряння, концентрації та централізації капіталу. Цю функцію виконали монополістичні союзи). Автоматизований технологічний спосіб виробництва потребує впровадження змішаної економічної сис­теми, яка б органічно поєднувала процеси усуспільнення та інди­відуалізації, існування дрібних та великих підприємств, госпо­дарств, заснованих на різних формах власності тощо.

3. Кожна наступна форма соціально-економічного розвит­ку породжуєнові фактори економічного зростання, не відки- даючи при цьому надбань попередніх. За вільної конкуренції ‘головним фактором економічного зростання є гонитва за над­прибутком, одержаним завдяки впровадженню науково-техні- чному прогресу.

Монополія породжує нові переваги великих підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та пе­редбачувати результати діяльності.

Державно-монополістичний капіталізм створює можли­вості державного впливу на відтворювальний процес у масшта­бах суспільства.

Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, передба­чає обрання форми власності й форми господарювання за еконо­мічною доцільностю.

Формування специфічної ієрархїі суб’єктів господарюван­ня. Головним суб’єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник;

—   періоду крупного машинного виробництва — власник капіталу;

—  за монополії— об’єднання капіталістів;

—  в умовах державно-монополістичного капіталізму — дер­жава.

Змішана економіка докорінно змінює місце і роль наймано­го робітника, який дедалі частіше стає співвласником капіта­лу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій (наймані менеджери) й учасником процесу регулювання еконо­міки як цілого (наймані державні службовці).

Зміст перехідної економіки — формування нових еле­ментів та системоу творення їх, яке дає можливість зай­няти новому панівне місце в ієрархії підсистем та систе­ми як цілого. д. 97

Нестійкість перехідної економіки пояснюється тим, що на відм 111 у під стабільної економічної системи, в якій зміни стосують- Рис. 4.2. Риси перехідної економіки

ся переважно механізму функціонування системи, в перехідних системах змінюється сам механізм розвитку. Останнє порушує її стійкість, оскільки спричиняє розбалансованість попередньої системи.

Невизначеність як риса перехідної економіки пояснюється, насамперед, здатністю елементів системи до самоорганізації. Суб’єкти економіки ставлять перед собою мету — побудувати економічну систему певного типу і розробляють механізми та засоби досягнення мети, але зазвичай теоретично сформульова­на і практично реалізована мета не співпадає повністю. По-пер- ше, тому що завжди в процесі становлення виникають неперед- бачувані заздалегідь моменти. По-друге, з причини здатності системи до самоорганізації, що сама по собі передбачає багато- варіантність розвитку.

Багатоваріантність самоорганізації системи, різно­манітність устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього су­спільного устрою зумовлюють альтернативний характер роз­витку перехідних економік. Устремління щодо трансформації старої системи можуть бути успішними (реалізована мета близь­ка до поставленої) і безуспішними (система повертається в мо­дифікованому вигляді до попереднього стану або ж гине).

Перехід до нової економічної системи — це співіснування і боротьба старого й нового. Становлення нової системи породжує відповідні нові економічні форми. Наприклад, грошова рента в умовах феодалізму або індикативне планування та державне регулювання в умовах капіталізму.

Суперечності перехідних економік є суперечностями роз­витку, а не функціонування. Це суперечності між старим та новим у надрах самої економічної системи; між економікою і політикою, між економікою та ідеологією; політикою та ідеоло­гією; між соціальними верствами, що традиційно склалися, і тими, що зароджуються, тощо.

Загострення цих суперечностей часто супроводжується ба­жаннями та закликами повернутися до попереднього стану (фізіократи, соціалісти-утопісти, сучасні ультраліві).

Історичність перехідної економіки зумовлена характером умов переходу, природними, економічними, регіональними, політичними, ідеологічними та соціальними особливостями країн, які формують специфіку моделей переходу.