§ 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу — земельна рента.

Рента (від фр. rendre — віддана) — це передача частини до­ходу землеробом власнику землі за використання його земель­ної ділянки.

Отже, земельна рента є економічною формою реалізації влас­ності на землю.

Земельна рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капі­талізму земельна рента формується на основі прикладання ка­піталу до землі й тому в загальній масі додаткового продукту є надлишком над середнім прибутком.

Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолют­на й монопольна (рис. 12.5). Рис. 12.5. Види земельної ренти

Диференційна рента

Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти наведено на рис. 12.6. Причиною її утво­рення є монополія на землю як об’єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб’єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділян­ках і одержання з них доходу у формі земельної ренти. В той же час ця монополія не дає можливості господарського використан­ня цих ділянок землі іншими економічними суб’єктами. Рис. 12.6. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти

Природними умовами існування диференційної ренти є об­меженість земельних ресурсів, відмінності у природній родю­чості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок від­носно ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Земля обмежена у просторі, з одного боку, наявними земель­ними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого — кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільсько­го господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробниц­тва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продук­цію аграрного сектору роблять неможливим зосередження ви­робництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.

Отже якщо людство змушене одночасно обробляти всю зем­лю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умо­ви, які забезпечують можливість покривати витрати на виробниц­тво й отримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде оброб­ляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.

Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначаєть­ся не середніми витратами виробництва, як у промисловості, а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів спо­живання, переробки й реалізації продукції сільського госпо­дарства.

За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації я кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надли­шок над середнім прибутком і становить диференційну земель­ ну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.

Сказане можна зобразити за допомогою графіків (рис. 12.7).

4    II /мк ^______ ^    У А� ———————– ?

АК1

мк Л 0

я

III ?    М� ж —————————– ?

0

©з                              я

Рис. 12.7. Утворення диференційної земельної ренти

На рисунку подано три різні за родючістю земельні ділянки: І — краща; II — середня; III — гірша. Р,

На осі абсцис показано урожайність ділянки у центнерах (Ях), на осі ординат — ціна продукції (Р). Крива МК — середні суспільні витрати виробництва одиниці сільськогосподарської продукції; криві АК^,АК2,АКЯ — індивідуальні витрати вироб­ництва одиниці продукції відповідно на І, II, III ділянках.

Як бачимо, на кращій ділянці (І) найвища урожайність (ф^ і найнижчі витрати виробництва продукції (АКпорівняно із середніми суспільними витратами виробництва (МК). Це озна­чає, що власник першої ділянки, продаючи урожай, отримує додатковий продукт у вигляді диференційної ренти, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника.

У власника середньої ділянки (II) індивідуальні витрати ви­робництва АК2 також нижчі від суспільних, і він також отри­мує додатковий дохід у вигляді диференційної ренти, однак дещо меншого розміру, оскільки у нього нижча урожайність

У власника гіршої ділянки (III) індивідуальні витрати вироб­ництва АК3 дорівнюють суспільним витратам МК і урожайність найнижча Після реалізації продукції він покриє лише свої ви­трати й отримає нормальний середній прибуток. На гіршій ділянці додаткового доходу понад середній прибуток не створюється, отже, диференційна рента відсутня.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу та другу.

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одер­жуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за при­родною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефек­тивніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Взаємозв’язок першої і другої диференційної ренти поля­гає в тому, що вони засновані на використанні родючості зе­мель. Тільки перша рента пов’язана з природною, а друга — з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

Абсолютна земельна рента

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжга­лузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюєть­ся на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 12.9). Її причиною є монополія приватної власності на землю, яка

покріплює високу норму прибутку у сільському господарстві———

монад середню норму. Рис. 12.8. Умови створення диференційної ренти І і II

Рис. 12.9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти

Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської про­дукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс се­редній прибуток).

Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з про­мисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.

В інших галузях економіки внаслідок постійних перетікань капіталу з однієї галузі в іншу утворюється щось подібне до спільного «котла», з якого підприємці різних галузей господар­ства дістають середній прибуток на рівновеликий капітал. Але сільське господарство в процесі вирівнювання індивідуальних прибутків у середній не бере участі у зв’язку з існуванням при­ватної власності на землю, яка заважає вільному застосуванню капіталу в землеробстві. З цієї причини сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вар­тістю, яка містить у собі й субстанцію абсолютної ренти, тобто надлишок над середнім прибутком.

Вона є даниною, яку отримує землевласник на основі права приватної власності.

Деякі економісти заперечують існування абсолютної земель­ної ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу опри­люднення теорії абсолютної ренти класичною економічною шко­лою. Свій висновок про відсутність абсолютної ренти, особливо за сучасних умов економісти обґрунтовують тим фактом, що в сіль­ському господарстві розвинутих країн органічна будова капіталу не нижча, ніж у провідних галузях промисловості. Висока тут і технічна озброєність праці, скорочується чисельність працю­ючих у сільському господарстві. Тому, вважають вони, тут не може бути надлишку прибутку над середнім прибутком.

Проте причина виникнення абсолютної ренти — монополія приватної власності на землю — залишається. Ось чому слід бра­ти до уваги можливість існування деяких інших соціально-еко- номічних факторів і умов утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, яка є джерелом абсолютної ренти (при­скорений рух оборотних коштів, використання дешевої робочої сили, економія на основних фондах, податкові пільги, регулю­вання цін, дотації, субсидії держави тощо).

Монопольна рента

Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента (рис. 12.10). Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене ви­робництво сільськогосподарських продуктів з особливими, уні­кальними якісними характеристиками (наприклад, особливих Причина    —>    Монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах

Умови формування    —?    Монопольні ціни Джерело         Частина прибутку, створена в інших галузях, що її отримує землевласник через перерозподіл Форми вилучення    Вища орендна плата, земельний податок

Рис. 12.10. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти

сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, тро­яндової олії тощо).

Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових зе­мель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з’яв­ляється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів.

Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сіль­ського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевлас­ник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу до­ходів заможних покупців. Тому монопольну ренту можна вва­жати «незаробленим» доходом землероба або «квазірентою».

Рента та орендна плата

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власни­ку землі за користування земельною ділянкою.

В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташова­ними на ній будівлями, іригаційними спорудами, на ній прове­дено меліоративні роботи тощо, то орендар за користування цим основним капіталом, вкладеним в землю, повинен платити амор­тизаційні відрахування. А оскільки орендар користується цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичковий відсоток від нього. Таким чином, орендна плата крім ренти може місти­ти амортизацію за використання основного капіталу, вкладено­го в землю, та відсоток на нього (рис. 12.11). На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.

Земельна рента

Амортизаційні відрахування за корис­тування капіталом, вкладеним у землю

Відсоток на вкладений капітал

Рис. 12.11. Структура орендної плати

Рента в неаграрному секторі економіки

Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільському гос­подарстві, а й у несільськогосподарських галузях.

Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Особливості цих рент пов’язані зі специфікою використан­ня землі у несільськогосподарських галузях — гірничодобувній промисловості, будівництві, організації зон відпочинку, туризмі і т. ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і моно­польна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сіль­ському господарстві. Складові орендної плати

Наприклад, диференційна гірна рента (у гірничодобувній промисловості) залежить від природних умов залягання корис­них копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. Монопольна гірнарен­та існує на земельних ділянках, з яких добувають рідкісні ко­палини (дорогоцінні метали, алмази, уранову руду тощо). На величину будівельної ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо.

Екологічна рента — це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими екологічними умовами. На її величину впливають якість природного середовища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (ку­рортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.

Туристична рента — це дохід, який отримує власник турис­тичних ресурсів. Туристичні ресурси — це природні, історичні й соціально-культурні фактори, здатні задовольнити духовні потре­би людей і сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил.

Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельни­ми власниками і тими, хто користується землею (фермери, се­лянські господарства, підприємці тощо).

Економічна рента

У сучасній західній літературі використовують термін «еко­номічна рента», який є більш широким поняттям, ніж земельна рента.

В загальноекономічному розумінні економічна рента — це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмеже­на, тобто пропозиція якого нееластична.

При такому визначенні економічної ренти інші види рент, в тому числі і земельна, виступають різновидами економічної рен­ти. Економічну ренту отримують і власники людського ресур­су — талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки, топ- моделі, шахісти у вигляді супергонорарів за свій рідкісний про­фесійний ресурс.

Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку необхідно спла­тити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.