§ 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
Складовою аграрних відносин є рентні відносини.
З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу — земельна рента.
Рента (від фр. rendre — віддана) — це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.
Отже, земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю.
Земельна рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капіталізму земельна рента формується на основі прикладання капіталу до землі й тому в загальній масі додаткового продукту є надлишком над середнім прибутком.
Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна (рис. 12.5). Рис. 12.5. Види земельної ренти
Диференційна рента
Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти наведено на рис. 12.6. Причиною її утворення є монополія на землю як об’єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб’єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділянках і одержання з них доходу у формі земельної ренти. В той же час ця монополія не дає можливості господарського використання цих ділянок землі іншими економічними суб’єктами. Рис. 12.6. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти
Природними умовами існування диференційної ренти є обмеженість земельних ресурсів, відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок відносно ринків збуту сільськогосподарської продукції.
Земля обмежена у просторі, з одного боку, наявними земельними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого — кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільського господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.
Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектору роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.
Отже якщо людство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й отримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.
Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми витратами виробництва, як у промисловості, а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки й реалізації продукції сільського господарства.
За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації я кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і становить диференційну земель ну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.
Сказане можна зобразити за допомогою графіків (рис. 12.7).
4 II /мк ^______ ^ У А� ———————– ?
АК1
мк Л 0
я
III ? М� ж —————————– ?
0
©з я
Рис. 12.7. Утворення диференційної земельної ренти
На рисунку подано три різні за родючістю земельні ділянки: І — краща; II — середня; III — гірша. Р,
На осі абсцис показано урожайність ділянки у центнерах (Ях), на осі ординат — ціна продукції (Р). Крива МК — середні суспільні витрати виробництва одиниці сільськогосподарської продукції; криві АК^,АК2,АКЯ — індивідуальні витрати виробництва одиниці продукції відповідно на І, II, III ділянках.
Як бачимо, на кращій ділянці (І) найвища урожайність (ф^ і найнижчі витрати виробництва продукції (АКпорівняно із середніми суспільними витратами виробництва (МК). Це означає, що власник першої ділянки, продаючи урожай, отримує додатковий продукт у вигляді диференційної ренти, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника.
У власника середньої ділянки (II) індивідуальні витрати виробництва АК2 також нижчі від суспільних, і він також отримує додатковий дохід у вигляді диференційної ренти, однак дещо меншого розміру, оскільки у нього нижча урожайність
У власника гіршої ділянки (III) індивідуальні витрати виробництва АК3 дорівнюють суспільним витратам МК і урожайність найнижча Після реалізації продукції він покриє лише свої витрати й отримає нормальний середній прибуток. На гіршій ділянці додаткового доходу понад середній прибуток не створюється, отже, диференційна рента відсутня.
Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу та другу.
Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.
Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.
Взаємозв’язок першої і другої диференційної ренти полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов’язана з природною, а друга — з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.
Абсолютна земельна рента
У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 12.9). Її причиною є монополія приватної власності на землю, яка
покріплює високу норму прибутку у сільському господарстві———
монад середню норму. Рис. 12.8. Умови створення диференційної ренти І і II
Рис. 12.9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти
Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).
Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.
В інших галузях економіки внаслідок постійних перетікань капіталу з однієї галузі в іншу утворюється щось подібне до спільного «котла», з якого підприємці різних галузей господарства дістають середній прибуток на рівновеликий капітал. Але сільське господарство в процесі вирівнювання індивідуальних прибутків у середній не бере участі у зв’язку з існуванням приватної власності на землю, яка заважає вільному застосуванню капіталу в землеробстві. З цієї причини сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вартістю, яка містить у собі й субстанцію абсолютної ренти, тобто надлишок над середнім прибутком.
Вона є даниною, яку отримує землевласник на основі права приватної власності.
Деякі економісти заперечують існування абсолютної земельної ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу оприлюднення теорії абсолютної ренти класичною економічною школою. Свій висновок про відсутність абсолютної ренти, особливо за сучасних умов економісти обґрунтовують тим фактом, що в сільському господарстві розвинутих країн органічна будова капіталу не нижча, ніж у провідних галузях промисловості. Висока тут і технічна озброєність праці, скорочується чисельність працюючих у сільському господарстві. Тому, вважають вони, тут не може бути надлишку прибутку над середнім прибутком.
Проте причина виникнення абсолютної ренти — монополія приватної власності на землю — залишається. Ось чому слід брати до уваги можливість існування деяких інших соціально-еко- номічних факторів і умов утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, яка є джерелом абсолютної ренти (прискорений рух оборотних коштів, використання дешевої робочої сили, економія на основних фондах, податкові пільги, регулювання цін, дотації, субсидії держави тощо).
Монопольна рента
Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента (рис. 12.10). Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих Причина —> Монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах
Умови формування —? Монопольні ціни Джерело Частина прибутку, створена в інших галузях, що її отримує землевласник через перерозподіл Форми вилучення Вища орендна плата, земельний податок
Рис. 12.10. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти
сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії тощо).
Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з’являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів.
Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.
Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сільського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців. Тому монопольну ренту можна вважати «незаробленим» доходом землероба або «квазірентою».
Рента та орендна плата
Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою.
В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташованими на ній будівлями, іригаційними спорудами, на ній проведено меліоративні роботи тощо, то орендар за користування цим основним капіталом, вкладеним в землю, повинен платити амортизаційні відрахування. А оскільки орендар користується цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичковий відсоток від нього. Таким чином, орендна плата крім ренти може містити амортизацію за використання основного капіталу, вкладеного в землю, та відсоток на нього (рис. 12.11). На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.
Земельна рента
Амортизаційні відрахування за користування капіталом, вкладеним у землю
Відсоток на вкладений капітал
Рис. 12.11. Структура орендної плати
Рента в неаграрному секторі економіки
Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільському господарстві, а й у несільськогосподарських галузях.
Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Особливості цих рент пов’язані зі специфікою використання землі у несільськогосподарських галузях — гірничодобувній промисловості, будівництві, організації зон відпочинку, туризмі і т. ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і монопольна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сільському господарстві. Складові орендної плати
Наприклад, диференційна гірна рента (у гірничодобувній промисловості) залежить від природних умов залягання корисних копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. Монопольна гірнарента існує на земельних ділянках, з яких добувають рідкісні копалини (дорогоцінні метали, алмази, уранову руду тощо). На величину будівельної ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо.
Екологічна рента — це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими екологічними умовами. На її величину впливають якість природного середовища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (курортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.
Туристична рента — це дохід, який отримує власник туристичних ресурсів. Туристичні ресурси — це природні, історичні й соціально-культурні фактори, здатні задовольнити духовні потреби людей і сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил.
Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками і тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, підприємці тощо).
Економічна рента
У сучасній західній літературі використовують термін «економічна рента», який є більш широким поняттям, ніж земельна рента.
В загальноекономічному розумінні економічна рента — це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмежена, тобто пропозиція якого нееластична.
При такому визначенні економічної ренти інші види рент, в тому числі і земельна, виступають різновидами економічної ренти. Економічну ренту отримують і власники людського ресурсу — талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки, топ- моделі, шахісти у вигляді супергонорарів за свій рідкісний професійний ресурс.
Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.
- Глава 1. Предмет і метод економічної теорії
- § 1. Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- § 2. Предмет економічної теорії та еволюція у його визначенні різними школами
- § 3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- § 4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів
- § 5. Функції економічної теорії
- § 6. Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук
- Глава 2. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси
- § 1. Сутність та структура економічних потреб суспільства
- § 2. Економічний закон зростання потреб
- § 3. Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія
- § 4. Мотиви та стимули ефективного господарювання
- Глава 3. Економічна система суспільства. Відносини власності
- § 1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку
- § 2. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем
- § 3. Власність, її сутність, форми і місце в економічній системі
- § 4. Місце і роль людини в економічній системі
- Глава 4. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- § 1. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу
- § 2. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси
- § 3. Криза і розпад командно-адміністративної системи та необхідність переходу економіки постсоціалістичних країн до ринкових відносин
- § 4. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- § 5. Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- Глава 5. Форми організації суспільного виробництва та їхня еволюція
- § 1. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- § 2. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок
- § 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- § 4. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- § 5. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- § 6. Альтернативні теорії вартості
- § 7. Закон вартості, його сутність та функції
- Глава 6. Теорія грошей і грошового обігу
- § 1. Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей
- § 2. Функції грошей та їхня еволюція
- § 3. Грошовий обіг і його закони
- § 4. Грошова система, її структурні елементи й основні типи
- § 6. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки
- Глава 7. Ринкова економіка: суть,
- § 1. Ринкове господарство як невід’ємна складова товарного виробництва
- § 2. Риси, структура та функції ринку
- § 3. Основні суб’єкти ринкової економіки
- § 4. Держава як суб’єкт ринкового господарства
- § 5. Інфраструктура ринку
- Глава 8. Попит і пропозиція.
- § 1. Сутність попиту і фактори, що його визначають
- § 2. Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають
- § 3. Еластичність попиту і пропозиції
- § 4. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- Глава 9. Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- § 1. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
- § 2. Биди економічної конкуренції
- § 3. Методи конкурентної боротьби
- § 4. Монополія: причини виникнення, суть та основні форми
- § 5. Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство
- Глава 10. Підприємництво у ринковій економіці
- § 1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- § 2. Теорії та моделі підприємництва
- § 3. Організаційно-правові форми підприємництва
- § 4. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
- Глава 11. Капітал. Витрати виробництва і прибуток
- § 1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- § 2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- § 3. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- § 4. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- Глава 12. Ринкові вщносини в аграрному секторі економіки
- § 1. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- § 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- § 3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі Мета купівлі землі
- § 4. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- § 5. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
- Глава 13. Доходи, їхні джерела й розподіл
- § 1. Сутність, види та джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи
- § 2. Функціональний розподіл доходів: марксистська та маржиналістська концепції