5.3. Сучасна система енерговиробничих циклів

За станом на кінець ХХ століття виходячи з сучасних напрямків розвитку технологій, в економічній географії виділялись наступні енерго-виробничі цикли³⁶(ЕВЦ):

1) Пірометалургійний цикл чорних металів. Найбільш поширений в районах територіального сполучення залізних руд та коксівного вугілля (Донбас, Кузбас, Придніпров’я, Казахстан, Урал). Цей ЕВЦ складається з декількох технологічних стадій:

- видобуток та збагачення сировини і палива;

- металургійний переділ, який включає три стадії (чавун-сталь-прокат);

- коксування вугілля з одержанням бензолу та інших напівпродуктів важкого органічного синтезу;

- утилізація коксівного газу для виробництва аміаку, ацетилену, з аміаку та ацетилену виробляють азотні добрива, органічні напівпродукти капролактам та вінілацетатні пластики;

- виробництво будівельних матеріалів з використанням доменних шлаків (цемент, шлакоблоки, керамзит, шлаковата).

Дуже часто до складу цього ЕВЦ включають важке машинобудування.

Пірометалургійний ЕВЦ може поєднуватись на одній території з теплоенергопромисловим циклом та вуглеенергохімічним циклом.

2) Пірометалургійний цикл кольорових металів.

Найбільш розвинутий в Казахстані, на Уралі, на півночі. Цей ЕВЦ дуже тісно пов’язаний з родовищами сировини. До нього входять дві головні технологічні стадії:

- добування, збагачення і одержання чорнового металу;

- одержання чистого металу (рафінування).

Головною особливістю цього ЕВЦ є постадійна переробка сировини з поверненням на початок технологічного циклу. Головною метою цього є вилучення з руди супутніх компонентів головного металу. Досить значне місце в цьому ЕВЦ займає утилізація газів, які вміщають сірку. З сірки виробляють сірчану кислоту, яка потім використовується для виробництва фосфатних добрив. До складу цього ЕВЦ може також входити машинобудування, де витрачається велика кількість кольорових металів (електротехніка та виробництво кабелю, літакобудування). В територіальному відношенні поруч з цим циклом можуть розміщуватись гідроенергопромисловий та теплоенергопромисловий цикли.

3) Хіміко-металургійний цикл рідкісних металів.

Розвинутий в тих же районах, що і попередній цикл, але більш орієнтується на сировину. В порівнянні з попереднім циклом тут майже не застосовується металургійна технологія, а ці метали одержуються хімічним або електрохімічним методом.

4) Нафтоенергохімічний цикл.

Розвинутий в районах видобування нафти і супутних нафтових газів: Волго-Уральський район, Північний Кавказ, Західний Сибір. Цей цикл останнім часом розвивається також вздовж нафтопроводів та на їх кінцівках. Охоплює

- переробку нафти на моторні палива, мастила і мазут;

- використання вуглецевоводневих сполук для одержання напівпродуктів хімії органічного синтезу (етилен, ацетилен, дівініл, бензол та ін.), на базі перелічених напівпродуктів виробляють синтетичні смоли, пластмаси, спирти, синтетичний каучук і тканини.

До складу цього ЕВЦ досить часто відносять окремі галузі основної хімії:

- виробництво азотних добрив із ацетилена;

- виробництво сірчаної кислоти з відходів очистки нафти та її перегонки.

До складу цього ЕВЦ входять також хімічне та нафтове машинобудування.

Територіально цей ЕВЦ може поєднуватись з теплоенергопромисловим циклом.

5) Газоенергохімічний цикл.

За особливостями розміщення він дуже схожий на попередній, але він є головним циклом по виробництву азотних добрив. В межах цього ЕВЦ можуть вироблятись продукти органічного синтезу. Існує три відгалуження в бік органічної хімії:

- азотні добрива та пластмаси;

- азотні добрива та синтетичний каучук;

- азотні добрива та синтетичні волокна.

Цей цикл територіально пов’язаний з теплоенергопромисловим циклом.

6) Вуглеенергохімічний цикл.

Розвинутий в місцях видобування вугілля. Включає до свого складу:

- видобування, збагачення, коксування, газифікацію вугілля;

- виробництво аміаку та азотних добрив;

- одержання продуктів важкого органічного синтезу (бензол, нафталін).

До складу циклу входять також галузі машинобудування по виробництву шахтного устаткування. Територіально пов’язаний з пірометалургійним циклом чорних металів та з теплоенергопромисловим циклом.

7) Сланцеенергохімічний цикл.

До його складу входять:

- видобування та збагачення сланців, їх перегонка на моторне паливо та мастила з одержанням великої кількості супутніх продуктів (лаків, барвників);

- газифікацію сланців.

З відходів основного виробництва одержують сірку та будівельні матеріали (асфальт, цемент, теплоізоляційні матеріали). Територіально поєднаний з теплоенергопромисловим циклом.

8) Гірничохімічний цикл.

Розвинутий в районах видобування різних солей, сірки, вапняку. Як сировина, для цього циклу використовуються також природний газ та супутні гази. Цей цикл має два головних напрямки:

- виробництво соди, хлору, магнію, сполучення з виробництвом цементу;

- підключає деякі галузі органічної хімії.

З’єднуючим елементом між основною і органічною хімією виступає хлор. З використанням хлору пов’язане виробництво поліхлорвінілових пластиків.

9) Лісоенергохімічний цикл.

Найбільш розвинутий в районах, де багато лісових ресурсів. До цього циклу входять такі технологічні ланцюги:

- заготівля та механічна обробка деревини, яка займається виробництвом пиловочнику, будівельних деталей, ДВП та ДСП;

- хіміко-механічну і хімічну переробку деревини: целюлоза, папір; деякі продукти гідролізу деревини: спирт, фурфурол, кормові дріжджі;

- лісохімія: оцтова кислота, скипидар, каніфоль, лакове виробництво.

10) Теплоенергопромисловий цикл.

Найбільш розвинутий в місцях зосередження великих покладів палива, перш за все кам’яного та бурого вугілля переважно відкритого засобу добування.

Добрий розвиток цей цикл має в районі видобування та переробки нафти і газу. Цикл територіально тяжіє до пірометалургійного циклу чорних металів, гірничо-хімічного циклу та паливноенергохімічних циклів.

11) Гідроенергопромисловий цикл.

Найбільш розвинутий в районах, де протікають річки, багаті на гідроенергоресурси (Сибір та Середня Азія). В цих районах гідроенергоресурси відіграють районоутворюючу роль. До складу цього ЕВЦ, в залежності від місцевих умов, можуть входити:

- електрометалургія (легких, кольорових металів);

- електрохімія (фосфор, фтор, хлор);

- електротермія (абразиви).

12) Атомноенергопромисловий цикл.

Складається з двох ланок: виготовлення реакторного палива, зорієнтоване переважно на сировину, та виробництво електроенергії на АЕС – зорієнтовано на споживача.

13) Машинобудівний цикл

Найбільш розвинутий в районах старого промислового розвитку, для яких притаманні високий рівень технічної культури, добра забезпеченість висококваліфікованими трудовими ресурсами, а також для районів, які мають вигідне транспортно-географічне положення (Центральний, Північно-Західний, Прибалтика, Бєларусь, Донецько-Придніпровський район та інші). До складу входять майже всі галузі машинобудування, за винятком спеціальних. Територіально цей цикл самий поширений, в його складі виділяють три головні технологічні стадії:

- заготівля сировини,

- механічна обробка,

- збірка.

Всі три технологічні стадії розвинуті в межах одного підприємства, виняток складають відокремлені виробництва, які розвиваються по лінії спеціалізації та кооперування. Територіально цей цикл може сполучатись майже з усіма хімічними циклами.

14) Текстильно-промисловий цикл.

Має два варіанти розміщення:

1. В районах вирощування сировини (Середня Азія, Поволжя, Центральна Росія).

2. В районах споживання готової продукції, які територіально співпадають з районами зосередження кваліфікованих трудових ресурсів. В межах цього ЕВЦ виділяють такі стадії:

- заготівля та первинна обробка волокняної сировини (тяжіння до районів видобування сировини);

- прядіння;

- ткацтво;

- оздоблення тканин;

- виробництво швейних та трикотажних виробів.

Територіально цей цикл тяжіє до районів розвитку машинобудування.

15) Рибопромисловий цикл.

Складається з двох стадій:

- вилов риби в світовому океані;

- обробка морепродуктів у великих портах.

До складу цього циклу також входять деякі обслуговуючи виробництва: виготовлення рибальських сіток, тарне виробництво, а також спеціальне суднобудування.

16) Індустріально-аграрний цикл.

До складу входять галузі промисловості та сільського господарства, поєднані в три ланки:

- галузі промисловості, які виробляють засоби виробництва для галузей АПК (сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив та засобів захисту рослин, а також устаткування для харчової промисловості).

- сільське господарство;

- галузі, які переробляють сільськогосподарську продукцію і доводять її до споживача.

Територіально цей цикл може поєднуватись з текстильно-промисловим.

17) Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл.

Це модифікація попереднього циклу, яка відрізняється від нього тим, що розвинута в районах з арідним кліматом (Середня Азія, Закавказзя). До складу цього ЕВЦ входить:

- виробництво будівельних матеріалів для гідротехнічних споруд.

Територіально цей цикл поєднується з гідроенергопромисловим циклом. Завдяки цьому поєднанню виникає можливість використання спільної системи каналів, водосховищ, річок.

18) Індустріально-будівельний цикл.

Розміщується здебільшого в районах та осередках великого будівництва. До складу його входять три головні ланки:

- будівельна індустрія,

- виробництво будівельних матеріалів,

- виробництво будівельно-шляхового устаткування та машин і будівельного устаткування.

Територіально поєднується з усіма металургійними циклами, з більшістю паливно-хімічних, з теплоенергопромисловим циклом.