2.4. Теорія “центральних місць” в.Кристалера

Нерівнозначність географічного простору, яка спричиняє виникнення населених пунктів, різних за рангом та «вагою» була досліджена німецьким географом Вальтером Крісталером (1893-1969).

Відзначається, що ущільнення або “кристалізація” маси навколо ядер є частиною елементарного порядку речей і людські поселення розвиваються по цьому закону так само, як і об'єкти природи. Міста призвані бути фокусами, або ядрами, до яких тяжіють і навколо яких групуються поселення. Відповідно до цього вони обслуговують не тільки своє населення, але й населення прилеглих територій, і тому називаються «центральними місцями» (ЦМ). ЦМ не однакові за своєю «вагою». Місця найнижчого порядку забезпечують населення товарами і послугами повсякденного попиту, придбання яких здійснюється на мінімальних від будинку відстанях. Місця вищого порядку поряд з забезпеченням людей тими ж самими товарами і послугами мають також спеціалізований «набір» товарів і послуг, які, проте, використовуються не так часто, як перші, і за якими люди готові їхати на великі відстані. Самий високий порядок ЦМ має загальносвітові зв'язки.

При наявності безлічі міст вся територія буде якби «розібраною» на «сфери впливу». При цьому найбільш доцільною для зони обслуговування міста фігурою є коло - адже природа завжди виходить з принципу найменшої дії. Людство ж як частина природи теж прагне до найменшої витрати зусиль. А коло - найбільш компактна геометрична фігура. Причому, чим більше місто, тим більшу зону обслуговування воно «бере на себе». Проте тут виникає проблема, пов'язана з неможливістю повного «покриття» колами території, між ними обов'язково залишаться просвіти. Ближча до кола фігура, що допускає повну «упаковку» в двомірному просторі, - це шестикутник. Якщо замінити кола шестикутниками вийде повне охоплення території.

Так, Крісталером в 1933 році було запропоновано загальну дедуктивну модель центральних місць, яка, на його думку, розкривала існуючу закономірність в упорядкованості розміщення та кількості населених пунктів (мал.2.4.)

Виходячи з умовного посилу - наявності ізотропної поверхні (однаковості факторів і умов, що впливають на явище або процес, та рівномірності їх розміщення) були розроблені три моделі центральних місць - «мережа k=3», «k=4», «k=7».

Модель «мережа k=3» описує орієнтацію населених пунктів на ринки збуту. Припускається, що всі населені пункти рівномірно розміщені по території, розташувавшись у вершинах трикутників, які утворюють правильну решітку. При цьому кожний пункт знаходиться в центрі свого ринку збуту, який має форму шестикутника. Далі припускається, що населені пункти не однакові бо належать до трьох груп різних ієрархічних рангів (села, селища, малі міста) і мають чітко визначені свої ринки збуту. На малюнку села позначені пустими кружечками, а їх ринки збуту - шестикутниками, ребра (кордони) яких показані тонкими лініями, селища позначені залитими кружками, а кордони їх ринків збуту - товстими лініями; малі міста - кружечками з крапкою, а кордони їх ринків збуту - лініями сірого кольору (мал.2.4.). Якщо подумки з'єднати лініями села, розташовані в вершинах кожного шестикутника, виділеного товстими лініями, з його центром (селищем, або малим містом), то стає зрозумілим, що на малюнку розташування пунктів всіх ієрархічних рівнів утворює єдину правильну решітку трикутників.

Зрозуміло, що моделі «мережа k=3» можуть відповідати схемі центральних місць n-рангів ієрархії. Населений пункт, розташований в центрі будь-якого шестикутника (свого ринку збуту), завжди буде обслуговувати населені пункти, розташовані по краях шестикутника. При цьому припускається, що центральне місце обслуговує і частину власних потреб, що відповідають потребам одного пункту нижчого порядку (мал.2.5.). Звідси і складається значення показника, що дорівнює З.

Мал2.4 . Загальна схема теорії центральних місць.

Модель «мережа k=4» побудована на основі принципу мінімізації витрат на будівництво транспортних шляхів.

Центральні місця так як і в моделі «мережа k=3», розташовуються в центрі шестикутника (ринків збуту), натомість залежні місця (населені пункти, ранг яких на одиницю нижче) знаходяться не в вершинах, а на середині ребер шестикутників. Таким чином, «мережа k=4» сполучає правильну шестикутну решітку ринків збуту з правильною трикутною решіткою можливих транспортних шляхів (мал.2.6).

Вершинами цих трикутників є центральні місця, а на перетині кордонів ринків збуту (ребер шестикутників) з транспортними шляхами (ребрами трикутників) розташовані залежні населені пункти.

За визначенням відомого американського географа А.Преда, в цій моделі найбільша кількість важливих населених пунктів розмішена по трасі, що з'єднує найбільші міста. При цьому траса проходить так, що забезпечує найнижчі витрати на будівництво шляхів. Параметр k=4 означає, що центральне місце головує над трьома найближчими пунктами, ієрархічний ранг яких на одиницю нижчий Уявна транспортна мережа може забезпечити вибір таких варіантів шляхового будівництва, які будуть задовольняти можливій організації зв'язків між центральними і залежними місцями.

Модель «мережа k=7». Ця модель була запропонована Кристалером для випадку адміністративного контролю, здійснюваного центральним місцем. Територія, що контролюється також має форму шестикутника. Число контрольованих пунктів дорівнює шести, і всі вони розташовані всередині шестикутника, тобто ближче до одного центрального місця, чим до інших центральних місць (мал.2.7.). Таким чином, модель «мережа k=7» не виставляє вимог до будь-якого рівномірного розміщення залежних місць всередині контрольованої території (шестикутника).

Моделі центральних місць Кристалера є доволі абстрактними, але вони підказують, в якому напрямку доцільно вести наукові дослідження, що мають за мету виявити ієрархічні упорядковані структури в мережах просторових об’єктів, а також закономірності в їх формуванні.