І Батьківщину на Свободу

Ковтнувши сльози проміняв.

***

Любові, щастя, процвітання -

Всього достойний мій народ,

Найпотаємніші бажання

Хай здійсняться. Нам тих свобод,

Що німець, швед, американець

Сьогодні мають, - не збагнуть,

Допоки раб, або обранець

У кожного в душі живуть.

Обранець на тяжке заклання,

На жертву, що придумав кат,

В якого лиш одне бажання -

Звернуть історію назад,

І знову у ярмо запрягти...

Хуткіш поки ще не забули

Батіг. І ланцюги одягти

На руки...І щоб всі почули,

Як він свистить отой батіг

І психологію раба

Вбиває в мізок, бо на гріх

Не можем ще, і то ганьба,

“Його із себе по краплині

Видавлювать”. З колін не встав

Ще наш народ, раз може нині

Терпіть знущання ті, що мав

Одвіку за своє сумління:

Спочатку нас ганьбив магнат,

А потім ті, що мали вміння

Все красти, а пізніше кат,

Що точно все розподілив –

Кого - в колгосп, кого - у табір

Кого - до стінки... Не зумів

Катюга лиш спинити гамір

Дитячий, що він днесь лунає

Над Об’ю та над Іртишем,

Там, де засланець мову знає.

Ту мову, за яку мечем

Діди боролись на Вкраїні,

Яку не випалиш “Вогнем

І Мечем”¹⁴⁴. Тож бо нині

Історію писать почнем