6.8. Практична робота.

Визначення природної родючості ґрунтів

Виробнича ситуація: Ви придбали ділянку землі в сільській місцевості з метою організації селянського (фермерського) господарства. Вам необхідно вірно визначити перспективну спеціалізацію Вашого господарства, щоб земля в найближчий час дала Вам прибуток. Враховуючи сучасні тенденції до збільшення “екологічності” продуктів харчування Ви плануєте відмовитись від застосування надлишкової кількості хімікатів та мінеральних добрив. Отже, Вам необхідно визначити продуктивність вашої ділянки за рахунок природної родючості грунтів.

Завдання: Визначити потенціальну врожайність за рахунок природної родючості кожної з ґрунтових ділянок, для чого:

1. Ознайомитись за додатком із засобами оцінки родючості грунтів;

2. Визначити потенційну врожайність вашої ділянки (за окремими культурами) відповідно до методики, викладеної у додатку (дані дає викладач);

3. Отримавши результати розрахунків, зробити аналіз потенційної врожайності кожної ґрунтової групи.

Результатами такого аналізу повинні бути:

а) Набір культур, які найвигідніше вирощувати на вашій ділянці (за допомогою порівняння з середньо державними даними реальної врожайності);

б) Виробнича спеціалізація фермерського господарства.

Додаток: Природна родючість до початку XX ст. була категорією історичною. Але активне застосування інтенсивних систем землеробства останніми десятиріччами перетворило природну родючість із категорії історичної на категорію економічну, тобто, ту, яка залежить від засобів обробки землі, рівня видатків на підвищення врожайності, селекційної роботи, тощо.

Однак, хочемо ми цього чи ні, але реалізація природної родючості лімітується природними умовами кожної конкретної території. Для більш повного їх урахування виконується якісна оцінка земель, або їх бонітування (від лат. – bonitas – добротність).

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка родючості ґрунтів за сучасного рівня інтенсивності виробництва, яка базується на багаторічній врожайності сільськогосподарських культур, та на об’єктивних якостях самих ґрунтів. Вона відбиває ступінь придатності ріллі для використання її під окремі культури в землеробстві у галузях рослинництва.

Результати бонітування ґрунтів є природно об’єктивною основою для економічної оцінки земель.

Розмір урожаю за рахунок природної родючості визначають таким чином.

1. Складають таблицю (6.1.), в яку заносять конкретні дані. Наприклад, на нашій території є такі ґрунтові групи: чорнозем глибокий середньогумусний важкосуглинисний (60 га); чорнозем глибокий середньогумусний середньозмитий (40 га); лучні та черноземно-лучні ґрунти (30 га);(Табл.6.3.)

Табл.6.1.

Де – P - площа грунтових груп .

2. Виконати обчислення за формулою:

Де Б – середньозважений бонітет ділянки: Б₁, Б₂, Б_n – бонітети грунтових груп;

Р₁, Р₂, Р_n – площі грунтових груп, га.

Другий рядок таблиці виписують з табл.6.3.

Для наведених даних:

На першому прикладі для озимої пшениці врожайність всієї ділянки за рахунок природної родючості В_п._р. = 63,4 * 0,44 ц/га, де 0,44 ц/га – ціна 1 бала (табл.6.2.), а також аналізу виробничої діяльності фермерських господарств і підприємств держсектору щодо використання ґрунтових ресурсів та добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур.

Оцінку агровиробничих груп ґрунтів виконують за 100-бальною шкалою згідно з об’єктивними показниками якості ґрунтів: природні якості, рельєф, еродованість, зволоження, врожайність зернових і технічних культур за 10 років.

Для безпосереднього використання результатів бонітування з метою визначення рівня родючості ґрунтів необхідно знати ціну 1 бала ґрунту згідно з врожайністю культур. Ціна 1 бала для кожної культури незалежно від зони є сталою. Вона розраховується науковими установами на базі даних про багаторічну врожайність у типових (еталонних) господарствах, які у різних грунтово-кліматичних умовах шляхом поділу їх врожаїв, одержаних за рахунок природної родючості грунтів (без добрив) на їх же бонітети.

Ціна 1 бала за тією або іншою культурою залежить від досягнутого рівня культури землеробства і одержаної врожайності. Вона відбиває можливість землі залежно від її родючості забезпечувати врожай без внесення добрив. Цей показник динамічний і встановлюється на визначений період.

Із збільшенням внесення органічних добрив, розвитком загальної культури землеробства, збільшенням енергоозброєності ціна 1 бала підвищується.

На 1980 – 1990 рр. ціна 1 бала в степу-лісостепу України становила згідно з табл. 6.2:

Таблиця 6.2.

Ціна 1 бала за окремими сільськогосподарськими культурами, ц/га

Таблиця 6.3.