11.2. Пріоритети в управлінні регіональним розвитком
Практика управління регіональним розвитком дає численні приклади встановлення і реалізації пріоритетів соціально-економічного характеру. Стосовно регіону вони дають змогу ранжувати цілі та завдання виробничого та соціального характеру відповідно до його територіальної стратегії комплексного розвитку та виробничо-економічних і ресурсних можливостей.
Визначення пріоритетів — необхідна умова підвищення ефективності суспільного виробництва, наближення його територіально-галузевої структури до структури суспільних потреб, прискорення науково-технічного прогресу, удосконалення суспільно-господарських, міжрегіональних, міжгалузевих, галузевих і внутрішньогалузевих пропорцій. Об'єктивна необхідність пріоритетності зумовлена суперечностями між зростанням потреб і матеріальними можливостями та умовами їх задоволення.
Методологія виявлення і обгрунтування пріоритетів має чітко виражений комплексний характер, оскільки орієнтує на охоплення системоутворюючих потоків матеріальних, енергетичних, фінансових і людських ресурсів, а також прогнозної, програмної, управлінської та соціально-структурної інформації.
Є кілька ознак класифікації пріоритетів. Найбільш загальна з них - належність до певної частини системи «виробництво — споживання». У сфері матеріального виробництва та в невиробничій сфері можна виділити такі пріоритети залежно від ієрархічного рівня управління: загальноекономічні, галузеві, внутрішньогалузеві, внутрішньовиробничі, територіальні.
Загальноекономічні пріоритети. Це пріоритетний розвиток у певний період однієї із сфер господарства країни (матеріального виробництва або невиробничої сфери), одного з його підрозділів (виробництво засобів виробництва або предметів споживання), що випереджає зростання фонду споживання чи фонду нагромадження. До загальноекономічних належать також пріоритети в окремих фазах відтворювального циклу (виробництво, розподіл, обмін і споживання) або міжгалузеві.
Господарські пріоритети на вищому ієрархічному регіональному рівні сприяють:
високій агрегованості цілей, засобів їх досягнення і показників ефективності;
цільовій орієнтації безпосередньо на кінцеві господарські результати і підвищення матеріального та культурного рівня життя населення;
узгодженню пріоритетів розвитку структур нижчих рангів регіонального розвитку;
формуванню цілей і завдань пріоритетів на нижчих рівнях регіональної економічної ієрархії, які водночас є чинниками їх ефективного функціонування.
Галузеві пріоритети виявляються у випереджаючих темпах зростання однієї або кількох галузей. Наприклад, у сучасних умовах пріоритетним є розвиток усіх видів транспорту, оскільки він відіграє важливу роль у розвитку сучасної економіки, забезпеченні матеріального обміну між галузями, задоволенні потреб населення в перевезеннях.
Внутрішньогалузеві пріоритети — переважно зростання окремих підгалузей і виробництв у межах певної галузі (наприклад, видобувної або обробної промисловості, рослинництва або тваринництва, житлового або культурно-побутового будівництва тощо). У промисловості випереджаючими темпами розвиваються насамперед базові галузі (паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування, хімічна промисловість). Одночасно удосконалюються їх структура, технічна база, система організації управління виробництвом.
Внутрішньовиробничі пріоритети пов'язані з прискореним розвитком внутрішньовиробничих об'єднань і підприємств, зокрема науково-технічних підрозділів виробничих об'єднань і підприємств. Як завершальні ланки в системі “наука — виробництво” вони значно впливають на темпи і масштаби реалізації науково-технічних досягнень. Прикладом внутрішньовиробничих пріоритетів є також випереджаючий розвиток допоміжного і обслуговуючого виробництв. До внутрішньовиробничих пріоритетів слід віднести також подолання диспропорцій всередині основного виробництва в деяких галузях.
Територіальні пріоритети пов’язані з випереджаючим соціально-економічним розвитком одних регіонів щодо інших. Установлення територіальних пріоритетів зумовлене різними рівнями соціально-економічного розвитку регіонів країни, що склалися історично, та необхідністю їх зближення. Прискорений комплексний розвиток господарства всіх регіонів з метою зближення рівнів їх соціального і економічного розвитку — одне з важливих завдань сучасного економічного розвитку України.
Важливими передумовами виділення територіальних економічних пріоритетів є природні умови та рівень забезпеченості трудовими ресурсами. Так, концентрація на території будь-якого регіону значних енергетичних ресурсів, різних запасів мінеральної сировини, земельних угідь, придатних для сільськогосподарського виробництва, у поєднанні з більш сприятливою порівняно з іншими регіонами демографічною ситуацією дають підстави для установлення пріоритетного розвитку регіону.
Певні передумови потрібні також для соціальних пріоритетів. Останні встановлюються при досягненні в регіоні певного рівня розвитку продуктивних сил, коли створений економічний потенціал дає змогу ставити завдання щодо розв'язання тих чи інших вузлових проблем підвищення рівня життя населення, забезпечення належних умов життєдіяльності людини.
Важливим методологічним аспектом теорії пріоритетів є правильне визначення цілей і функцій пріоритетного розвитку. Цілі пріоритетного розвитку визначають, виходячи із суперечності між зростанням потреб та можливостями їх задоволення. Цілі пріоритетів — це те, заради чого в кінцевому підсумку встановлюються пріоритети.
Функції пріоритетів — це конкретні завдання, які треба виконати для досягнення поставлених цілей. Є кілька основних функцій пріоритетів: усунення диспропорцій, що склалися, і внесення прогресивних змін в економічні пропорції та структуру господарства; участь у міжнародному поділі праці; забезпечення науково-технічного прогресу і зближення рівнів соціального та економічного розвитку. Всі функції пріоритетів у сучасних ' умовах е винятково актуальними.
Важливою в методології визначення господарських пріоритетів є проблема вибору показників. Наскільки різноманітні пріоритети, їх властивості, настільки численні і їх конкретні показники, які можна поділити на цільові, ресурсні, показники ефективності та власне пріоритетності.
Цільовими вважають показники, за допомогою яких можна визначити пріоритети та їх альтернативи. Це обсяги виробництва, якісні параметри продукції і послуг, рівні соціальних стандартів. Кожна альтернатива може мати свої кількісні величини цих показників. Сума обчислених показників по всіх цілях з урахуванням їх пріоритетності становить середній цільовий показник, що дає можливість порівнювати альтернативні варіанти.
Ресурсні показники — це показники витрачання різних видів виробничих ресурсів: основних виробничих і невиробничих фондів, капітальних вкладень, природних і трудових ресурсів. Особливе значення мають показники використання дефіцитних видів ресурсів.
Відомо, що в кожний певний момент обсяг виробничих ресурсів — завжди величина гранична (обмежена), тому підлягає оптимальному розподілу. Ця об'єктивна обставина має своїм природним наслідком високий рівень вимог до обгрунтування масштабів і якості витрачених ресурсів по кожному варіанту формування та реалізації цільової програми регіонального розвитку. Як завищення розміру ресурсів, так і їх заниження проти справді необхідних рівнів неминуче порушують збалансованість економіки, ускладнюють хід відтворювального процесу, уповільнюють темпи економічного зростання. До таких негативних наслідків призводить також неправильне визначення якості потрібних ресурсів, внаслідок чого погіршуються умови функціонування встановлених пріоритетів, створюються штучні труднощі у забезпеченні необхідними ресурсами. Отже, роль ресурсних показників і в практиці, і в теорії є дуже важливою.
Показники ефективності характеризують господарській ефект у розрахунку на одиницю виробничих ресурсів. Як синтез цілей, затрат і результатів виробництва, вони є важливою характеристикою економічного зростання в цілому, пріоритетного розвитку галузей і районів. Ці показники потрібні для визначення і обгрунтування найбільш раціональних шляхів розв'язання соціально-економічних проблем. Правильне їх визначення та аналіз дають змогу запобігти непомірне високим витратам на виробництво споживних вартостей.
Показники пріоритетності характеризують масштаби і динаміку процесу пріоритетного розвитку, а також ступінь пріоритетності. Необхідність у них є особливо гострою при прогнозуванні та плануванні пропорцій розвитку господарства країни, розподілі виробничих ресурсів. Показники пріоритетності можна використати для оцінки якості комплексних територіальних програм та їх проектів. Застосування цих показників сприяє поліпшенню передпланової роботи і планових рішень, орієнтує на раціональне використання виробничих ресурсів та виконання назрілих завдань.
- 1.4. Питання для обговорення
- 1.5. Тестові завдання
- 1.6. Терміни і поняття
- 1.7. Література
- 2.1. Стислий огляд історії розвитку класичної теорії розміщення.
- 2.2. Модель розміщення сільського господарства і.Тюнена.
- 2.3. “Штандорт промисловості” а.Вебера.
- 2.4. Теорія “центральних місць” в.Кристалера
- 2.5.Теорія дифузії нововведень т.Хегерстранда
- 2.6. Дискусія. Головні положення теорії розміщення, узагальнені з класичних робіт
- Головні закономірності загальної теорії розміщення:
- 2.7. Питання для обговорення
- 2.9. Терміни та поняття
- 2.10. Практична робота. Конфігурація сировинних зон підприємств харчової промисловості
- 2.11. Практична робота.
- 2.12. Література
- 3.1. Територіальний поділ праці як головна передумова формування відмінностей в організації та функціонуванні господарства
- 3.2. Територіальна структура та територіальна організація господарства
- 3.3. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил
- 3.4. Дискусія. Нерівнозначність передумов розміщення виробництва
- Залежність рівня розвитку країн від інфраструктури*
- 3.5. Питання для обговорення
- 3.6. Тестові завдання
- 3.8. Практична робота.
- Приклад розрахунку Ктгп для Харківської області
- 3.9. Практична робота.
- 3.10. Література
- 4.1. Загальні уявлення про економічне районування та економічний район
- 4.2. Об'єктивність процесу економічного районування
- 4.3. Спеціалізація та комплексність господарства економічного району
- 4.4. Дискусія. Економічне районування як засіб практичного управління територією держави
- 4.5. Питання для обговорення
- 4.6. Тестові завдання
- 4.7. Терміни та поняття
- 5.1. Загальні тенденції технологічного розвитку цивілізації
- 5.2. Уявлення про енерговиробничі цикли та їх систему
- 5.3. Сучасна система енерговиробничих циклів
- 5.4. Структура енерговиробничих циклів
- 5.5. Дискусія. Інформаційно-технологічні енерго-виробничі цикли
- 5.6. Питання для обговорення
- 6.1. Концепція агроекосистем – перший крок до усвідомлення просторового буття людини
- 6.2. Концепції матеріально-інформаційно-енергетичної взаємодії
- 6.3. Загально-планетарні тенденції формування адміністративно-територіальних кордонів
- Етапи просторово-часового розвитку агроекосистем
- 6.4. Дискусія. Агроекосистеми як низові адміністративні райони
- 6.5. Питання для обговорення
- 6.6. Тестові завдання
- 6.7. Терміни і поняття
- 6.8. Практична робота.
- Бонітети грунтів для сільськогосподарських культур
- 6.9. Література
- 7.1. Інформаційні технології і регіоналістика
- 7.2. Методологічні проблеми сучасної геоінформатики
- 7.3. Електронні розробки навчально-освітніх матеріалів з просторової проблематики
- 7.4. Можливості розробки елементарної гіс засобами пакету “Місrosoft Оffice”
- 7.5. Дискусія. Концепція Інтернет-проекту електронного регіонального краєзнавчо-довідкового атласу України
- Географічні ресурси
- 7.6. Питання для обговорення
- 7.7.Тестові завдання
- 7.8. Терміни та поняття
- 7.9. Література
- 7.10. Практична робота. Розробка елементпрної гіс “Малий бізнес” засобоми “Microsoft Office”.
- “Вся класична та неокласична економічна теорія обмежується вивченням “країни чудес”, полишеної будь-яких просторових характеристик”.
- Частина 2. Сучасні проблеми регіональної економіки розділ 8. Основи теорії економіки регіонів
- 8.1. Регіональні системи ринкових відносин
- 8.2. Особливості регіонального ринку
- 8.3. Специфіка попиту та пропозиції на регіональних ринках
- 8.4. Особливості формування конкурентних переваг в регіоні
- 8.6. Терміни та поняття
- 8.6.Література
- 9.1. Сутність, цілі та задачі регіональної економічної політики.
- 9.2. Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- 9.3. Пріоритети, соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку
- 9.4. Регіональна економічна політика
- 9.5. Терміни та поняття
- 9.6.Література
- 10.1. Цілі і завдання національної регіональної політики
- 10.2. Здійснення національної регіональної політики
- 10.3. Сучасний стан регіонального управління: проблеми та чинники
- 10.4. Цілі, рівні, принципи та пріоритети державної регіональної політики
- 10.5. Терміни та поняття
- 10.6. Література
- 11.1. Основи теорії територіального управління
- 11.2. Пріоритети в управлінні регіональним розвитком
- 11.3. Чинники управління регіональним розвитком
- 11.4. Соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку
- 11.5. Терміни та поняття
- 11.6. Література
- 12.1. Параметри оцінки інвестиційної привабливості
- 12.2. Оцінка інвестиційної привабливості областей України
- 12.4.Терміни та поняття
- 12.5.Література
- 13. Екологічні проблеми сучасної цивілізації
- Відношеннями до ресурсів
- Ті галузі, що обробляли б
- Міг замінити б “караван”,
- Проблеми рішення нема...
- Народ – багатство то найбільше,
- І Батьківщину на Свободу
- Ми нову, і народ єдиний Займати місце провідне
- Робот все більш замайоріло
- Скажу вам, що в науках точних
- Залежить, від настільки бистро